Рішення

від 27.07.2009 по справі 14/108-29/306-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/108-29/306-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2009 р.                                                            Справа № 14/108-29/306-09

вх. № 5397/5-29

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Смеречанський І.В., директор;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Іверс", м. Чернівці  

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Інтермаркет", м. Харків  

про стягнення 77570,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №ТП-617 від 02.01.2008р., в сумі 75774,41грн., пеню у розмірі 1796,29грн.; судові витрати, у вигляді сплаченого державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.07.2009р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.07.2009р.

Позивач в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був  повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача,  суд встановив наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №ТП-617 від 02.01.2008р. Відповідно до умов вказаного договору Позивач поставив Відповідачеві, товар. Відповідач отримав товар, але його вартість у встановленому договором порядку не сплатив. Факт поставки та одержання товару Відповідачем підтвержується накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Станом на момент розгляду справи, вартість неоплаченого товару складає 75774,41 грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню в сумі основної заборгованості у розмірі 75774,41 грн.

Пунктом 6.2. договору за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань була встановлена відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором  позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 1796,29 грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 775,70 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 та Постанови Кабінету Міністрів України від 14.04.2009р. №361 "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ", судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312,50 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411, статтями 1, 5, 6, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -     

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Інтермаркет" (61001, м. Харків, проспект Гагаріна, 7, кімната 1, код 13827416) на користь Приватного підприємства "Іверс" (58000, м. Чернівці, вул. Миру, 18/2, код 32137667) суму основного боргу в розмірі 75774,41грн., 1796,29грн. пені; державного мита у розмірі 775,70 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя