Рішення

від 05.01.2015 по справі 753/20963/14-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/20963/14-ц

провадження № 2/753/1226/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" січня 2015 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Ляшенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, й відшкодування моральної шкоди, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в останній редакції вимог від 23 грудня 2014 року до Міжнародного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати. Мотивуючи свої вимоги тим, що він працював в зазначеній установі з 14 листопада 2013 року на посаді юристконсульта, й наказом від 02 червня 2014 року був звільнений відповідно до ч.1 ст. 38 КЗпП України, але відповідач всупереч ст. 116 КЗпП України не здійснив виплату належних йому всіх коштів при звільненні, які складаються із заборгованості по заробітній платі за травень-червень 2014 року - 2 000 грн. 00 коп., коменсації за невикористану відпустку за 13 днів - 1 738 грн. 23 коп. Окрім того, вважає, що оскільки з вини відповідача йому не виплачено при звільнені всіх сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України, він вправі згідно ст. 117 КЗпП України вимагати стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням компенсації втрати частини заробітної плати у зв»язку з порушенням строків її виплати відповідно до ст. 34 Закону України «Про оплату праці», що становить 21 570 грн. 63 коп., що й стало підставою звернення до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав з тих же підстав, просив їх задовольнити. Звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності (а.с.23).

Представник відповідача Гутарін Я.М., діючий на підставі договору про надання правової допомоги від 31 грудня 2014 року (а.с. 28), в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з"ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні за недоведеністю вимог.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював в Міжнародному благодійному фонді «Подих життя» з 14 листопада 2013 року на посаді юристконсульта, й наказом від 02 червня 2014 року був звільнений відповідно до п.1 ст. 38 КЗпП України (а.с.6, 7).

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу.

При звільненні працівника, згідно до ст. 116 КЗпП України, виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівникові перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника, або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Такий розмір визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при розгляду справи про стягнення заробітної плати у зв»язку із затриманням розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного для після пред»явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по дань постановлення рішення.

Згідно п.21 взаканої Постанови при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року. Обчислення середньої заробітної плати у випадку її збереження, остання обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана виплата, включаючи усі виплати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, та проводиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Проте, в обґрунтування та забезпечення своїх вимог позивач не надав жодного доказу. Тобто, будь-якого доказу про те, що відповідачем порушені права позивача на заробітну плату, матерали справи не містять.

Ухвалою суду від 21 листопада 2014 року у відповідача витребовувалась інформація про заборгованість по заробітній платі позивача, проте не надана до суду.

Згідно частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов»язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивач, звертаючись до суду, не надав достовірності, повноти доказів, які обґрунтовують його вимоги.

Оскільки позивачем не надані належні докази по справі, суд розцінює доказування позивача, як такі, що ґрунтуються на припущеннях.

Загальними засадами диспозитивності цивільного судочинства, встановленими статтею 11 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Проте, всі докази позивачем не обґрунтовані та не доведені, відтак розцінюються як такі, що не містять достатньої та належної інформації про предмет доказування.

Обставини справи, відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки вони взагалі відсутні, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені.

Позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, тому він має бути віднесений на рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, з урахуванням ст. 34 Закону України про оплату праці», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв»язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв»язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року, Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 11, 15, 57, 60, 81, 88, 195,196, 208, 209, 213, 214, 215, 218, 174, 130, 222, 224, 293, 294, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Міжнарожного благодійного фонду «Подих життя» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, й відшкодування моральної шкоди, відмовити.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Коренюк А.М.