Постанова

від 12.07.2006 по справі 11/327/06-ап

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/327/06-АП

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

ПОСТАНОВА

Іменем України

              12.07.06                                                                             №   11/327/06-АП

суддя     Гончаренко С.А.

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Кузьмінов Д.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовом: Відкрите акціонерне товариство “Запорізький металургійний комбінат “Запоріжсталь”, 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72

до відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, 69035, м. Запоріжжя. пр. Леніна, 190-А

        у присутності представників:

позивача: Чулой І.С. –дов. № 20-134 від 06.02.2006р., Щербань В.В.–дов. № 20/1031 від 06.10.2005р., Лавриченко К.М. –дов. № 20-1310 від 09.12.2005р.

відповідача: Жечева А.О. –дов. б/н від 23.11.2005р.

про скасування рішення,-

 В С Т А Н О В И В :

        19.05.06 до господарського суду надійшла позовна заява ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” про скасування рішення СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000381311/0 від 12.05.2006р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3705,73грн.

        22.05.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі і призначено судове засідання на 19.06.2006р.  Для оцінки зібраних у справі доказів в судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.07.2006р.

Позивач просить адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування позовних вимог  посилається на наступне:

За результатами проведеної  фахівцями СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі  планової документальної  перевірки дотримання вимог податкового  та валютного законодавства ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. було складено Акт за № 6/08-01/00191230 від 27.04.2006р.  

На підставі цього Акту відповідачем  відповідно до Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” в редакції Указу Президента України від 11.05.1999року №491/99 за  проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, згідно чинного законодавства, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, було прийнято рішення  про застосування фінансових (штрафних) санкцій №0000381311/0 від 12 травня 2006р. на суму 4525 136,88грн., з яким позивач не згоден в частині нарахування штрафних санкцій на суму 3705,73грн. з питання підтвердження робітниками витрат понесених  в ході службових відряджень.

         Позивач вважає, що підзвітні особи мають право подавати до авансового звіту, в підтвердження факту понесення витрат під час службового  відрядження не тільки чеки або квитанції до приходних ордерів, а і інші письмові документи, які видано в межах діючого законодавства України. Крім того,  при проведенні перевірки ДПІ  не враховано, що надані квитанції  видано в межах Інструкції Укрсоюзсервісу, що зареєстрована у Мін'юсті України 25.10.1995р. за №389/925, тому вони є документами суворої звітності, які використовуються для оформлення розрахунків при наданні послуг з паркування автомобілів.

          Також податковим органом не враховано, що подані підзвітними особами рахунки готелю ВАТ “Велика круча” надані за послугу по охороні автомобілю на автостоянці, що належить даному готелю, визнаються належними підтверджуючими документами відповідно до Інструкції про відрядження №59.

          На підставі викладеного позивач просить  позов задовольнити в повному обсязі.

                  Відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування своїх заперечень посилається на наступне:

Проведеною перевіркою встановлено, що позивачем проводились розрахунки без подання одержувачем (підзвітною особою) коштів, платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на суму 3705,73грн. Тобто, особи, що отримували кошти під звіт при звітуванні за їх використання до авансових звітів не додавали тих документів, які є підтверджуючими в розумінні чинного законодавства.

Посилання позивача на положення Постанови №71 та Постанови №637 є хибними, оскільки відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 13..03.1998р. №59 підтверджуючими документами є розрахункові документи відповідно до Законів України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(далі - Закон про РРО) та “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Закон про РРО встановлює певні вимоги до документу, який можна ідентифікувати як “Розрахунковий”, зокрема, це дотримання встановленої форми та змісту та друкування його на РРО, у випадках, передбачених законодавством або заповнення його в ручну.

Форма та зміст розрахункових документів передбачені Положенням про форму розрахункових документів, затвердженим Наказом ДПА України від 01.12.2000р., зареєстрованим у Мінюсті України 05.02.2001р. за № 105/5296.

Випадки друкування розрахункових документів передбачені безпосередньо Законом  про РРО. Єдиний випадок незастосування РРО,  передбачений ст. 9 Закону  про РРО  стосовно надання послуг  підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі, громадського харчування, у разі  проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Перевіркою не було встановлено, що витрати за отримані позивачем послуги підтверджуються розрахунковим документом у розумінні Закону про РРО.

Стосовно посилання позивача на правомірність застосування квитанцій форми  ПО-П2 та ПО-Д2, що є, на його думку, відповідними розрахунковими документами щодо паркування  автотранспорту.

Посилаючись на приписи Інструкції по використанню форм документів суворої звітності, що використовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги та Правила побутового обслуговування населення, позивач не звертає уваги на наступне.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону про РРО “До приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону”. За таких обставин, як Інструкція по використанню форм документів суворої звітності (далі –Інструкція)  так і Правила побутового обслуговування населення повинні застосовуватися в частині, що не суперечить приписам Закону про РРО.

Більш того,   Переліком  форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватися в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги ( додаток до   Інструкції) передбачено, що на виконання послуг з паркування автомобілів видається квитанція форми № ПО-ПА1 або № ПО-ПА2, у той час як позивач в обгрунтування правомірності своїх дій, у позовній заяві звертає увагу на наявність квитанцій форми № ПО-П2 та форми № ПО-Д2.

Відповідач вважає, що оскільки надання послуг з паркування автомобілів з 01.07.2001 року здійснюється   з   застосуванням   реєстраторів   розрахункових   операцій,   то   відповідно   і  розрахунковим документом, який підтверджує витрати на таку послугу є касовий чек, який отримують водії.

Стосовно посилання позивача на видачу готелем рахунків, підтверджуючих витрати на охорону автомобілів  разом з рахунками на мешкання. Така думка позивача є помилковою, оскільки пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” прямо передбачено, що “не включаються до складу валових витрат витрати платника податку, повязані зі стоянкою та паркуванням автомобілів”.

За таких обставин, оскільки такі витрати не відносяться до валових, то відповідно відсутні документи, які вважаються відповідними щодо даної послуги.

Крім того, матеріалами проведеної перевірки встановлено, що деякі рахунки чи квитанції не мають номеру та назви СПД.

Пунктом 2.1 Положення  про форму розрахункових документів встановлено, що “установлені в даному Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов 'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення документ не є розрахунковим”.

За таких обставин, якщо навіть наведені документи вважати розрахунковими, то відсутність в них обов'язкових реквізитів, встановлених чинним законодавством, дозволяє стверджувати, що в розумінні цього ж чинного законодавства такі документи не є розрахунковими.

На підставі викладеного  відповідач  просить в позові  відмовити.

        Вивчивши матеріали справи і вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

        СДПІ  по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 12.05.2006р.  на підставі  п. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки” було прийнято рішення  про застосування штрафних (фінансових) санкцій   на суму 4525136,88грн., з яким позивач не згодний в частині нарахування штрафних санкцій на суму 3705,73грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення  від 12 травня 2006 року послужив Акт про результати  планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. за № 6/08-01/00191230 від 27.04.2006р.  (далі –Акт перевірки).

Згідно з Актом перевірки СДПІ :

          “При перевірці дотримання вимог “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” встановлено:

Ліміт залишку готівки в касі підприємства, встановлений АКБ “Індустріалбанк”, становить  з 29.12.2001   по теперішній час -25000 грн.

Касові книги підприємства прошнуровані, пронумеровані, скріплені печаткою підприємства за підписом  керівника.

Реєстрація прибуткових і видаткових касових документів на підприємстві здійснюється за допомогою  комп'ютерних засобів.

Підприємством наданий протокол від 05.04.2004р. вилучення з бюро обліку фінансових операцій авансових звітів з вичерпними додатками документів до них.

У відповідності з пунктами 1, 5 статті 3, пунктом 1 статті 9 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №1776-111 від  01.06.2000 р. (із змінами та доповненнями) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення;

- при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах підприємств, установ і організацій з оформленням Прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

Форма та зміст розрахункових документів визначаються Положенням “Про форму та зміст розрахункового документу”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.2000 р. №614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 року за №105/5296 (зі мінами та доповненнями).

При вибірковій перевірці за період з 01.10.2003р. по 31.12.2005р. встановлено, що підприємством проводились розрахунки без подання одержувачем (підзвітною особою) коштів платіжного документа, згідно діючого законодавства, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, на суму 3705,73 грн., а саме: до авансових звітів підзвітними особами надавались квитанції, талони, рахунки, які не є підтверджуючими документами.

Зведені дані наведені в таблиці №22 (стор. 12-122Акту перевірки).

        Виводи СДПІ в частині нарахування  3705,73грн. неправомірні з наступних підстав.

Згідно з  п.2.15. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого Постановою правління НБУ від 19.02.2001р. №72  (далі - Постанова №72) та п. 2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 (далі -  Постанова №637) встановлено, що  звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до чинного законодавства.

При цьому слід звернути увагу на те, що:

- п.2.17 Постанови №72 передбачено, що до підприємств застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством, в тому числі за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджував би сплату покупцем готівкових коштів, а Постанова №637 взагалі таких положень не містить;

- абз.6 п.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що до юридичних осіб застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів”.

Виходячи з даних положень, належним підтверджуючим документом вважається платіжний документ який видано у формі: товарного або касового чеку, квитанції до прибуткового ордера або іншого письмового документа.

Крім того, п.15 ст.3  Закону про РРО прямо передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції зобов'язані надати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця.

Отже, підзвітні особи мають право подавати до авансового звіту, в підтвердження факту понесення витрат під час службового  відрядження не тільки чеки або квитанції до приходних ордерів, а і інші письмові документи, які видано в межах діючого законодавства України.

Стосовно квитанцій форми ПО-Д2, ПО-П2 податковим органом не враховано, що подані підзвітними особами квитанції за послугу паркування автомобілю, видано в межах Інструкції Укрсоюзсервісу, що зареєстрована у Мін'юсті України 25.10.1995р. за №389/925.

Положеннями Інструкції, а саме п. 1.2, 1.3  передбачено, що   Інструкція визначає види форм документів суворої звітності, порядок їх використання та заповнення при оформленні замовлень на виконання побутових послуг (робіт) та проведення розрахунків із споживачами (далі - замовники) і господарюючими суб'єктами. Форми документів суворої звітності є обов'язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб'єктами …., що надають побутові послуги населенню на території України.  

Крім того,  відповідно до п.2.1  Інструкції передбачено, що під час приймання та оформлення замовлення на побутові послуги (роботи) виконавець повинен додержуватися вимог Правил побутового обслуговування населення, затверджених Постановою КМ України  від 16.05.94р. №313, п.13 яких в свою чергу встановлює, що розрахунковим документом, що засвідчує факт надання послуги, визнається, як касовий чек, так і квитанція, що є документом суворої звітності.

          Таким чином,  СДПІ не має підстав вважати, що надані квитанції не є документами суворої звітності, які  використовуються для оформлення розрахунків при наданні послуг з паркування автомобілів.

Також відповідачем  не враховано, що подані підзвітними особами рахунки готелю ВАТ “Велика круча”, надані за послугу по охороні автомобілю на автостоянці, що належить даному готелю, визнаються належними підтверджуючими документами відповідно до Інструкції про відрядження №59. Абзацем 6 розділу “Загальні положення” даної Інструкції встановлено, що підтверджуючими документами вважаються документи, в тому числі, визначені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з абз.2 п.п.5.4.8. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” зазначені витрати (на відрядження) можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо...

Згідно зі ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі по тексту –Закон про бухоблік)  встановлено, що первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому ч.2 ст.9 Закону про бухоблік встановлює, що:

          Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинописних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документу;

- дату і місце складання;

- назву підприємства від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.”

Аналогічні вимоги до первинного документу містить  п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого у Мін'юсті України 05.06.1995р. за №168/704 (далі –Положення №88).

В даному випадку, робітниками позивача під час звітування  було надано документи, які відповідають вищезазначеним вимогам Закону про бухоблік та Положення №88. Таким чином, дані документи належно підтверджують факт понесення робітниками витрат в ході виконання службового відрядження.

Суд вважає доводи позивача законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

В засіданні 12.07.06 оголошена вступна і резолютивна частини постанови. Постанова в повному обсязі складена 17.07.06.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 158 - 163, п.6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства

України (в редакції Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.05р. №2953-ІУ), -

П  О  С  Т  А  Н  О  В  И  В :

          Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000381311/0 від 12.05.2006р. в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 3705,73грн.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства “Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь” ( 69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, 72, код за ЄДРПОУ 00191230)  3грн. 40коп. судового збору.

Постанова  або ухвала суду першої інстанції,  якщо інше не встановлено цим Кодексом,  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова або  ухвала  суду  першої  інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.  

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  

ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

                               Суддя                                                                   Гончаренко С.А.