Рішення

від 29.09.2014 по справі 910/17861/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17861/14 29.09.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКЕЙ ПАРТНЕРЗ»

про стягнення грошових коштів

Суддя Цюкало Ю.В.

У засіданні брали участь:

від позивача: Козак О.Д. (за довіреністю від 08.11.2013);

від відповідача: Морозюк К.В. (директор)

В судовому засіданні 29 вересня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

26 серпня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» звернулось з позовом № 1450 від 19.08.2014р. до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКЕЙ ПАРТНЕРЗ» про стягнення грошових коштів в сумі 24 125,74 грн. з них заборгованість за лізинговими платежами - 17 228,69 грн., 3% річних - 99,33 грн., пені - 718,97 грн., інфляційних втрат - 291,20 грн. та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна - 5 787,55 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір фінансового лізингу № 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року на виконання якого позивачем передано відповідачу предмет лізингу - вантажний автомобіль Ford Transit, однак, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого, у останнього виникла заборгованість за вказаним правочином.

З посиланням на положення Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості, що утворилась, в судовому порядку. До стягнення заявлено також 3% річних, пеню, штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.08.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позов до розгляду та порушено провадження по справі № 910/17861/14, розгляд справи призначено на 29.09.2014 року.

В судовому засіданні 29.09.2014р. представник позивача, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, подав заяву б/н від 26.09.2014 року «В порядку ст. 22 ГПК України» в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКЕЙ ПАРТНЕРЗ» грошових коштів в сумі 15 576,96 грн., з них прострочену заборгованість за лізинговими платежами - 8679,91 грн., 3% річних - 99,33 грн., пені - 718,97 грн., інфляційних втрат - 291,20 грн. та штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна - 5 787,55 грн.

29.09.2014 року в судовому засіданні представником відповідача було надано клопотання відповідача б/н від 29.09.2014 року «Про долучення до матеріалів справи документів» разом з квитанцією № 8973548-1 від 29.09.2014 року, згідно з якою ТОВ «Юкей Партнерз» було перераховано 2000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Віейбі Лізинг» у якості доплати згідно договору фінансового лізингу № 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року та доданими матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ», як Лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮКЕЙ ПАРТНЕРЗ», як Лізингоодержувачем, укладено договір фінансового лізингу № 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року (копія в справі, надалі - Договір), предметом якого у відповідності до п. 1.1. є те, що Лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування Предмет лізингу, найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «Специфікація», а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

На виконання умов Договору, позивачем було передано відповідачу вантажний автомобіль Ford Transit, що підтверджується Актом прийому-передачі від 26.06.2012р. (долучено до матеріалів справи).

Відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до п.п. 2.2. Загальних умов договору та Графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору, копія в справі).

Пунктом 2.4. Загальних умов Договору лізингу визначено, що всі чергові платежі, відповідно до Графіку та Загальних умов, Лізингоодержувач сплачує у число сплати в кінці кожного періоду лізингу з урахуванням положень пунктів 2.7.-2.9. Загальних умов, починаючи з, наступного календарного місяця за календарним місяцем, в якому був підписаний акт (наприклад: дата підписання сторонами акту - 5 липня 2008 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 05 серпня 2008 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 05 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). Якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п. 2.1.7. Загальних умов Договору лізингу число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке співпадає з числом підписання Акту.

Відповідно до п. 2.1.7.1. Загальних умов Договору лізингу, якщо число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) підписання акту відповідає одному з чисел від 24 до 31 включно, то числом сплати є 25 число календарного місяця протягом усього строку лізингу. У випадку, якщо число 25 припадає на святковий або інший неробочий день, то днем сплати є останній робочий день перед цим числом.

Відповідно до п. 2.1.8. Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається з дати підписання акту.

Відповідно до п. 2.1.6. Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання-передачі предмета лізингу в лізинг.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що в період з 25.04.2014р. по 25.07.2014р. у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем за прострочення платежів відповідно до Графіків лізингових платежів (графік долучено до матеріалів справи).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ст. 759 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість відповідача за користування предметом Договору згідно графіку внесення платежів за період з квітня по липень 2014 року складала 17 228,69 грн. Однак, представником позивача в судовому засіданні 29.09.2014р. було подано заяву згідно з якою заборгованість за лізинговими платежами за період з квітня по серпень 2013 року складає 21 579,91 грн. та зауважено, що відповідачем було з здійснено оплату в сумі 13 000 грн., зокрема 03.09.2014 року - 3 000 грн. (платіжне доручення № 9 від 03.09.2014 року, призначення платежу - оплата згідно договору фінансового лізингу 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року), 09.09.2014 року - 5 000 грн. (платіжне доручення № 15 від 09.09.2014 року, призначення платежу - оплата згідно договору фінансового лізингу 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року), 16.09.2014 року - 5 000 грн. (платіжне доручення № 8865693-3 від 16.09.2014 року, призначення платежу - оплата згідно договору фінансового лізингу 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року). А тому, заборгованість згідно графіку внесення платежів за Договором станом на 22.08.2014 року складала 8 679,91 грн. - простроченої суми заборгованості за лізинговими платежами; 718,97 грн. - пені; 99,33 грн. - 3% річних; 291,20 грн. - інфляційних втрат, 5 787,55 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна, а всього: 15 576,96 грн. Вказана заява є фактично заявою про зменшення ціни позову з первісної - 24 125,74 грн., на 15 576,96 грн.

Суд відмічає, що заборгованість в сумі 8 679,91 грн., розрахована позивачем, є арифметично невірною, тому що відповідно до заяви б/н від 29.09.2014 року, відповідачем було сплачено 13 000 грн. заборгованості за договором (платіжні доручення долучені до матеріалів справи), якими погашено заборгованість з 25.04.2014 року (21 період лізингу) в сумі 4018,54 грн., з 23.05.2014 року (22 період лізингу) в сумі 4428,04 грн., з 25.06.2014 року (23 період лізингу) в сумі 4439,43 грн. та частково з 25.07.2014 року (24 період лізингу) в сумі 113,99 грн.

В результаті борг з 25.07.2014 року (24 період лізингу) складає 4 228,69 грн. (за мінусом 113,99 грн. сплачених відповідачем), а борг з 22.08.2014 року складає 4 351,22 грн., що в сумі складає 8 579,91 грн. основного боргу.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи позивача зазначені у позові (докази внесення лізингових платежів у відповідності з погодженим графіком внесення платежів), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу в розмірі 8 579,91 грн. за прострочення платежу за Договором.

Згідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, витрати від інфляції, які підлягають стягненню складають 291,20 грн., а 3% річних складають 99,33 грн. Вказані вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до підпункту 5.2.1. пункту 5.2. Загальних умов Договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування предмета лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленого додатком «Довідка» по договору.

Проте жодного звіту в установленій формі відповідач не надав. Зворотнього до суду не представлено.

Пунктом 7.1.3. Загальних умов Договору передбачено, що за ненадання при інспектуванні для огляду або при поверненні (вилучені) предмета лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з предметом лізингу, порушення умов п.п. 2.17., 4.1.2., 5.2., 10.2. Загальних умов договору - лізингоодержувач сплачує штраф в розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості предмета лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості предмету лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) від розміру остаточної загальної вартості предмета лізингу.

Пунктом 2.1.5. Загальних умов Договору визначено, що остаточна загальна вартість предмету лізингу - вартість предмету лізингу, вказана в акті або в останньому по даті акті коригування вартості предмету лізингу, направленому лізингодавцем.

Остаточна загальна вартість предмету лізингу згідно акту прийому-передачі майна від 31.07.2012 року становить 144 688,80 грн.

Таким чином, на підставі зазначеного, позивачем обґрунтовано заявлено у своїх позовних вимогах штраф у розмірі 5 787,55 грн. (1% від остаточної загальної вартості предмету лізингу - 144 688, що складає 1 446,80 грн. помножено на 4 - кількість випадків порушення відповідачем п. 5.2.1. Договору).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.1.1. Загальних умов Договору передбачено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати платежів, передбачених договором та/або чинним законодавством України - лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням неналежного виконання з боку Лізингоодержувача умов Договору перед Лізингодавцем щодо своєчасного здійснення лізингових платежів, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 425,97 грн. пені в межах 182 (сто вісімдесяти двох) днів прострочення, що складає:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4018.54 26.04.2014 - 16.07.2014 82 9.5000 % 0.052 %* 171.53 4018.54 17.07.2014 - 19.08.2014 34 12.5000 % 0.068 %* 93.58 4428.04 24.05.2014 - 16.07.2014 54 9.5000 % 0.052 %* 124.47 4428.04 17.07.2014 - 28.07.2014 12 12.5000 % 0.068 %* 36.39 Судом також встановлено, що 29 вересня 2014 року Лізингоодержувач перерахував на користь Лізингодавця 2 000,00 грн. у якості доплати згідно договору фінансового лізингу № 120626-85/ФА-Ю-А від 26 червня 2012 року, що підтверджується копією квитанції № 8973548-1 від 29.09.2014 року.

З огляду на викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в частині 2 000,00 грн. підлягає припиненню з підстав відсутності предмету спору у вказаній частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 2 000,00 грн. підлягає припиненню, а в іншій частині позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви б/н від 26.09.2014 року «В порядку ст. 22 ГПК України», підлягають частковому задоволенню про стягнення 13 183,96 грн., з них: заборгованість за лізинговими платежами 6 579,91 грн., 3% річних - 99,33 грн., пеня - 425,97 грн., інфляційні втрати - 291,20 грн. та штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна - 5 787,55 грн.

Щодо розподілу господарських витрат у справі № 910/17861/14.

Згідно ч. 2 п. 5 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів" від 26.06.95р. N 01-8/453, якщо відповідач сплатив борг після звернення кредитора з позовом, витрати, пов'язані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються на відповідача на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви б/н від 29.09.2014 року в порядку ст. 22 ГПК України, становить - 15 576,96 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 780,96 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. В частині позову № 1450 від 19.08.2014р. про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКЕЙ ПАРТНЕРЗ» (ідентифікаційний код 35531450, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (ідентифікаційний код 33880354, адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т) основного боргу 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень) провадження у справі № 910/17861/14 - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКЕЙ ПАРТНЕРЗ» (ідентифікаційний код 35531450, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 44), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІЕЙБІ ЛІЗИНГ» (ідентифікаційний код 33880354, адреса: 04119, м. Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 27 Т), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти в сумі: основного боргу - 6 579,91 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять гривень, 91 копійка), 3% річних - 99,33 грн. (дев'яносто дев'ять гривень 33 копійки), пені - 425,97 грн. (чотириста двадцять п'ять гривень 97 копійок), інфляційних втрат - 291,20 грн. (двісті дев'яносто одна гривня 20 копійок), штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна - 5 787,55 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 55 копійок) та судові витрати - 1 780,96 грн. (одна тисяча сімсот вісімдесят гривень 96 копійок). Видати наказ.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 13.10.2014р.

Суддя Ю.В. Цюкало