Рішення

від 24.12.2014 по справі 910/24316/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №910/24316/14 24.12.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Містер Хорека» доТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА» про стягнення заборгованості за Договором поставки №МХ-003532 від 03.10.2013 у розмірі 14 237,96 грн. Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

від позивача -Дорошенко А.Ю. директор згідно довідки АА №894334 з ЄДРПОУ від відповідача -не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Містер Хорека» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА" про стягнення заборгованості за Договором поставки №МХ-003532 від 03.10.2013 у розмірі 14 237,96 грн., з яких 11 796,64 грн. - основного боргу, 926,53 грн. - пені, 1 338,33 грн. - інфляційних втрат, 176, 46 грн. - 3% річних, крім того просили судові витрати у розмірі 1827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.10.2013 між сторонами було укладено Договір поставки №МХ-003532, відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити і передати у власність відповідача товар, а останній - прийняти та оплатити вказаний товар, проте, як вказує позивач, в результаті неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 11 796,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2014 порушено провадження у справі №910/24316/14 та призначено розгляд справи на 03.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 розгляд справи №910/24316/14 відкладено на 24.12.2014 відповідно до вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2014 на адресу Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про приєднання додаткових матеріалів до справи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/24316/14 від 07.11.2014.

Представник позивача у судове засідання 24.12.2014 з'явився, надав пояснення по суті справи, заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу в розмірі 11 796,64 грн. у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основної заборгованості, інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача у судові засідання, призначені на 03.12.2014 та 24.12.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/24316/14 від 07.11.2014 не виконали, заяв та клопотань не подавали.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/24316/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.12.2014 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Містер Хорека» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА» (далі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №МХ-003532 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставляти Покупцю товар, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати та оплачувати товар.

Приписами п.п. 1.2.-1.4. Договору передбачено, що поставка товару здійснюється окремими партіями. Партія товару, яку повинен поставити Постачальник, визначається погодженим сторонами замовленням. На основі погодженого сторонами замовлення Постачальник складає: товарну накладну та/або товарно-транспортну накладну, які підписуються сторонами та податкову накладну при прийманні-передачі товару. У замовленні сторони визначають кількість, асортимент та умови поставки товару. У специфікації на товар сторони погоджують та зазначають: ціну, вартість товару, його асортимент, його асортимент, номенклатуру за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, які є предметом поставки конкретної (кожної окремої) партії товару.

Згідно з п. 5.1. Покупець здійснює оплату товару за Договором шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника вартості окремої партії товару, яка узгоджена в замовленні та зазначена в первинних документах.

Оплата Покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 7 (семи) календарних днів з моменту приймання кожної окремої партії товару Покупцем. Оплата може здійснюватись, як частинами, так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або первинних документах (п. 5.2. Договору).

Пунктом 7.1. Договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у відповідності до вимог чинного законодавства України.

У подальшому сторони Договору уклали Додаткову угоду №1 від 13.12.2013 до Договору, відповідно до якої виклали п. 5.2. Договору у наступній редакції: «Оплата Покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту приймання кожної окремої партії товару Покупцем. Оплата може здійснюватись, як частинами, так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або первинних документах».

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку Позивача, виконанням Відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим Позивач вказував на існування заборгованості за поставлений товар у розмірі 11 796,64 грн.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача Відповідачу Товару за товарно-транспортними накладними.

Так, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товару за загальну суму 11 796,64 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними:

- №МХ-345 від 10.01.2014 на суму 2 281,69 грн.;

- №МХ-344 від 10.01.2014 на суму 375,48 грн.;

- №МХ-670 від 16.01.2014 на суму 388 68 грн.;

- №МХ-1116 від 23.01.2014 на суму 434,05 грн.;

- №МХ-1207 від 24.01.2014 на суму 4 425,49 грн.;

- №МХ-1262 від 25.01.2014 на суму 1 778,95 грн.;

- №МХ-1392 від 28.01.2014 на суму 1 144,62 грн.;

- №МХ-1393 від 28.01.2014 на суму 967,68 грн.

Як вказує у своїх письмових поясненнях Позивач, станом на 31.10.2014 зобов'язання з оплати поставленого товару Відповідачем не виконані, кошти за отриманий товар Відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за Договором у розмірі 11 796,64 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем направлено Претензію №1 (вих. №09/10/14 від 09.10.2014) на адресу Відповідача з вимогою сплати заборгованості за поставлений товар.

Однак, як вказує Позивач, відповіді на претензію Відповідач не надав, розрахунків з Позивачем не було проведено.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 5.2. Договору оплата Покупцем здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту приймання кожної окремої партії товару Покупцем. Оплата може здійснюватись, як частинами, так і загальною сумою/вартістю зазначеною в специфікації та/або первинних документах.

Таким чином, після спливу указаного п. 5.2. Договору строку оплати за товар Покупець вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання.

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у Відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь Позивача, на підставі Договору, за переданий товар суми заборгованості у розмірі 11 796,64 грн.

Крім того, указана сума заборгованості підтверджується Актом перевірки розрахунків від 08.04.2013, яка станом на 31.03.2014 становить 11 796,64 грн. (указаний Акт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками товариств).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 11 796,64 грн. за поставлений товар є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню судом.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату оголошення рішення у справі Відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 11 796,64 грн., а тому, зважаючи на зазначене, провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 11 796,64 грн. у зв'язку з оплатою її Відповідачем після порушення провадження у справі, підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача У зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару 926,53 грн. - пені, 1 338,33 грн. - інфляційних втрат, 176,46 грн. - 3% річних.

Щодо стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, як встановлено судом, сторони в Договорі не передбачили притягнення винуватої особи до цивільно-правової відповідальності у вигляді сплати неустойки за прострочку виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар.

Таким чином, вимоги Позивача стосовно стягнення суми пені у розмірі 926,53 грн. є незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом.

Стосовно вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 176, 46 грн. - 3% річних та 1 338,33 грн. - інфляційних втрат, у зв'язку із простроченням Відповідачем виконання грошового зобов'язання на підставі Договору суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями пунктів 3.1. та 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 4.1. вищенаведеної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судом, дії Відповідача, який прострочив виконання спірного грошового зобов'язання, є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів Позивача відповідно до норм статті 625 ЦК України.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з Відповідача, та встановлено, що указані суми у розмірі 176, 46 грн. та 1 338,33 грн. відповідно є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Хорека» стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА» є законними та обгрунтованими в частині стягнення 176,46 грн. - 3% річних, 1 338,33 грн. - інфляційних втрат, були доведеними Позивачем належними та допустимими доказами, а тому є такими, що підлягають задоволенню судом.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення заборгованості за Договором поставки №МХ-003532 від 03.10.2013 є законними, обґрунтованими та такими, що задовольняються судом в частині стягнення 176,46 грн. - 3% річних, 1 338,33 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача та Позивача пропорційно до задоволених позовних вимог.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, п. 1-1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження в частині стягнення основного боргу в сумі 11 796,64 грн. - припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬМЕРІЯ ПЛАЗА» (01001, м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 12, офіс 9; код ЄДРПОУ 38347433) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Містер Хорека» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд. 9; код ЄДРПОУ 36265252) 176,46 грн. - 3% річних, 1 338,33 грн. - інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 708,10 грн.

4. В іншій частині у позові відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6 . Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

7. Дата складання повного тексту рішення 05.01.2015.

Cуддя А.В.Яковенко