Рішення

від 05.01.2015 по справі 911/5020/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД Київської області 01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81   Р І Ш Е Н Н Я ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "05" січня 2015 р.                                                                        Справа № 911/5020/14   Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі  Жилі Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕРВІС", ідентифікаційний код: 37448815, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 4/6, 14 поверх, кім. 17, до товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНА-БУД", ідентифікаційний код: 36705886, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 1, про стягнення попередньої оплати, за участю представників сторін: від позивача: не з'явився; від відповідача: не з'явився, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ: товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕРВІС" (далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНА-БУД" (далі за текстом: Відповідач) про стягнення попередньої оплати за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу від 12.08.2013 року в сумі 6000,00 грн. Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач належним чином не виконує своїх зобов'язань за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу від 12.08.2013 року (далі за текстом: Договір) внаслідок того, що Відповідач одержавши попередню оплату за товар в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) не передає останній, в зв'язку з чим Позивач просить суд стягнути з Відповідача попередню оплату в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.). Ухвалою господарського суду Київської області від 24.11.2014 року порушено провадження у справі № 911/5020/14 та призначено останню до розгляду на 05.01.2014 року. 22.12.2014 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 28647/14 надійшло клопотання Позивача від 22.12.2014 року б/н про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що працівникам Позивача оголошено канікули на 05.01.2014 року. 22.12.2014 року до господарського суду Київської області через відділ діловодства за вхідним номером 28648/14 від Позивача на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2014 року надійшли письмові пояснення від 22.12.2014 року б/н з доданими до них копіями документів. 05.01.2015 року Позивач в судове засідання не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимоги ухвали суду від 24.11.2014 року виконав. Суд розглянувши  клопотання Позивача від 22.12.2014 року б/н про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що працівникам Позивача оголошено канікули на 05.01.2014 року, приходить до висновку, що останнє не підлягає задоволенню та відхиляється в зв'язку з тим, що оголошення Позивачем своїм працівникам канікул у робочий день не є поважною причиною не можливості прибуття представника Позивача в судове засідання. Відповідач в судове засідання 05.01.2015 року не з'явився будучи повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 24.11.2014 року не виконав. Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Беручи до уваги викладене, а також те, що ухвала господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі № 911/5020/14 направлена на адресу Відповідача, суд дійшов висновку, що Відповідач був завчасно належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Згідно абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року за №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що неявка в судове засідання Позивача та Відповідача не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Оскільки Позивач та Відповідач про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, доказів, на які Відповідач посилався би, як на підставу для відмови в задоволенні позову, суду не надав, то відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 05.01.2015 року. Згідно ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Детально розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши подані докази, суд – ВСТАНОВИВ: відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший термін оплати товару. Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 12.08.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕРВІС" і товариством з обмеженою відповідальністю "НІКОНА-БУД", з дотриманням вимог ст.ст. 179, 181 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 205, 655 Цивільного кодексу України, був укладеней договір купівлі-продажу (далі по тексту: Договір) у спрощений спосіб шляхом обміну рахунком-фактурою від 12.08.2013 року за № СФ-114, який виданий Відповідачем Позивачу. Дослідженням даного рахунку-фактури від 12.08.2013 року за № СФ-114 встановлено, що цей Договір укладений на умовах, згідно яких Відповідач взяв на себе зобов'язання передати у власність Позивача товар у вигляді цегли рядової М100 після сплати Позивачем на користь Відповідача за цей товар коштів в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) шляхом перерахування Позивачем Відповідачу грошей на розрахунковий рахунок останнього, який вказаний у рахунку-фактурі від 12.08.2013 року за № СФ-114. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини. Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами. Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Цей же Кодекс в ч. 2 ст. 530 встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 629, 655 Цивільного кодексу України на виконання умов Договору своєчасно повністю оплатив Відповідачу товар шляхом перерахування грошових коштів в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) на розрахунковий рахунок Відповідача, що підтверджується платіжним дорученням від 20.08.2013 року за № 4037, копія якого знаходиться в матеріалах справи. Таким чином, суд приходить до висновку, що Позивач свої зобов'язання за Договором щодо оплати Відповідачу товару виконав в повному обсязі своєчасно та належним чином. Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 205 передбачає, що у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням. Одночасно судом встановлено, що Відповідач не відмовлявся від Договору та наявність останнього не заперечував, в зв'язку з чим на підтвердження взятих на себе зобов'язань після отримання від Позивача коштів в якості оплати за товар передав Позивачу податкову накладну від 21.08.2013 року за № 4, яка підписана Відповідачем та скріплена відбитком печатки останнього на виконання вимог ст.ст. 181, 193 Господарського кодексу України, з метою підтвердження виконання Позивачем зобов'язань щодо оплати товару на умовах, закріплених Договором. За таких обставин Відповідач передавши Позивачу податкову накладну від 21.08.2013 року за № 4, зміст якої щодо умов Договору є ідентичним, з метою підтвердження виконання Позивачем зобов'язань щодо оплати товару на умовах, закріплених Договором, в силу вимог ст. 205 Цивільного кодексу України підтвердив своїми діями наявність зобов'язань щодо передачі  Позивачу товару на умовах, які визначені Договором, та згоду з умовами цього Договору. Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Проте, Відповідач в порушення вимог ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 655, 663 Цивільного кодексу України та умов Договору не передав протягом року Позивачу товар на суму 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.). Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання. Цивільний кодекс України в ч. 2 ст. 693 передбачає, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. З огляду на те, що Відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання за Договором, то на адресу останнього Позивачем з метою реалізації свого права на повернення суми попередньої оплати за Договором, яке передбачене ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, в порядку досудового врегулювання спору, встановленого ст. 222 Господарського кодексу України та ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено 16.10.2014 року за допомогою кур'єрської служби претензію від 16.10.2014 року за № 45-2014, в якій Позивач вимагав у Відповідача протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання претензії повернути попередню оплату за Договором в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) шляхом перерахування цих коштів на розрахунковий рахунок Позивача в зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором щодо передачі Позивачу оплаченого товару. Дана претензія отримана Відповідачем 20.10.2014 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією накладної кур'єрської служби у вигляді кур'єрської квитанції. Однак, Відповідач отримавши вказану претензію Позивача попередню оплату за Договором в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) у визначений Позивачем 7-ми денний строк з моменту її отримання не повернув, відповіді не надав, про причини невиконання Договору не повідомив, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість з повернення коштів попередньої оплати за Договором в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.). У зв'язку з цим у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість з повернення коштів попередньої оплати за Договором в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.), доказів погашення якої Відповідачем суду не надано. Суд приходить до висновку, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача коштів попередньої оплати за Договором у сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) є обґрунтованою, доведеною суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок чого підлягає задоволенню в повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Також Позивач просить стягнути на його користь з Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.). Частиною 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з тим, що спір у даній справі виник в результаті неправильних дій Відповідача, суд, на підставі ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на Відповідача господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.). Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – ВИРІШИВ: 1.          Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕРВІС" до товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНА-БУД" про стягнення попередньої оплати, - задовольнити повністю. 2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НІКОНА-БУД", ідентифікаційний код: 36705886, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, буд. 1, на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ СЕРВІС", ідентифікаційний код: 37448815, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Суворова, буд. 4/6, 14 поверх, кім. 17, грошові кошти попередньої оплати за укладеним у спрощений спосіб договором купівлі-продажу від 12.08.2013 року в сумі 6000,00 грн. (шість тисяч гривень 00 коп.) та судовий збір у сумі 1  827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.). 3.          Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.                  Суддя                                                                                     П.Ф. Скутельник           Повний текст рішення складено та підписано 12.01.2015 року