Постанова

від 17.11.2014 по справі 804/16843/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р. Справа № 804/16843/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" (далі- ТОВ «УМТ», підприємство, позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001392201 від 21.05.2014р. та рішення Головного управління Міндоходів про результати розгляду скарги №4181/10/04-361000809 від 03.07.2014р.

Позовні вимоги обгрунтовані протиправністю оскаржуваних рішень. На думку позивача, висновки податкового органу, відображені в Акті перевірки №483/10/34811554 від 05.05.2014р. у вигляді порушення ТОВ «УМТ» ст. 2, 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР є такими, що суперечать чинному законодавству, у зв'язку з чим винесене на його підставі податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що якщо рахувати 90-денний термін повернення грошових коштів за контрактом від 26.11.2013р. №26112013 в сумі 1983, 00 дол. USD, саме від дати перетину імортованим товаром державного кордону - 09.12.2013р., то граничний термін закічується 09.03.2014р., а не - 03.03.2014р., як зазначено інспектором-ревізором в акті перевірки. Крім того, позивач вважає, що сума позитивної курсової різниці, отримана внаслідок операцій із постачальником-нерезидентом у розмірі 5149, 55 грн. не є зобов'язання платника податків у розумінні глави 4 Податкового кодексу України. При цьому позивач зауважує, що жодною нормою чинного закондавства не встановлено відповідальність за неперерахування такої різниці до державного бюджету, що виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

Позиція відповідача, відображена у запереченнях на позов, полягає у правомірності дій податкового органу. Відповідач зазначає, що в результаті здійснених операцій по взаємовідносинам між ТОВ «УМТ» та його контрагентом - Laipac Technology Inc (постачальник-нерезидент) позивачем було отримано позитивну курсову різницю у загальній сумі 5149, 53 грн., що виникла внаслідок повернення попередніх оплат за імпортним контрактом по поставці товару, у зв'язку з укладанням угоди про розірвання договору, що є порушенням приписів ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР та п. 7 р. ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління Національного банку України від 10.08.2005р. №281. Так, на думку відповідача, отримана підприємством позитивна курсова різниця підлягала перерахуванню до державного бюджету, у зв'язку з чим податковим органом правомірно винесено податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 34811554) перебуває на податковому обліку у Криворізькій центральній об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі-Криворізька центральна ОДПІ, податковий орган, відповідач).

У відповідності до Акту перевірки №483/10/34811554 від 05.05.2014р. «Про результати документальної позапланової перевірки ТОВ «УКРАЇНСЬКІ МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ» (код ЄДРПОУ 34811554) з питань дотримання вимог валютного законодавства України за зовнішньоекономічним договором від 26.11.2013 року №26112013 за період з 26.11.2013р. по 31.03.2014р.» перевіряючими Криворізької центральної ОДПІ було встановлення порушення ТОВ «УМТ»:

-ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами і доповненнями) в частині несвоєчасного повернення іноземної валюти за контрактом від 26.11.2013 року №26112013 у сумі 1983, 00 дол.USD, а саме:

-грошові кошти в сумі 1983, 00 дол. USD надійшли 25.03.2014р., граничний термін надходження, 90-й день - 03.03.2014р., прострочення станом на 25.03.2014р. складає 22 дні;

-ст. 5 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (зі змінами і доповненнями) до державного бюджету підлягає сплаті позитивна різниця, що виникає внаслідок здійснення операцій повернення передплачених коштів в сумі 5149, 53 грн.

На підставі акта перевірки №483/22-01/34811554 від 05.05.2014р. Криворізькою центральною ОДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0001392201 від 21.05.2014р., яким ТОВ «УМТ» нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності, невиконання зобов'язань та штрафних санкцій за порушення вимог валютного законодавства у розмірі 1307, 78 грн.

Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

03.07.2014р. Головним управлінням Міндоходів у Дніпропетровській області винесено Рішення про результати розгляду скарги (за вих. №4181/10/04-36-10-08-09), яким залишив скаргу підприємства без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін.

Не погодившись із даним рішенням, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення №0001392201 від 21.05.2014р. до Державної фіскальної служби України.

02.09.2014р. Державна фіскальна сулжба України винесла Рішення про результати розгляду скарги (за вих. №2737/6/99-99-10-01-15), яким залишила скаргу підприємства без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001392201 від 21.05.2014р. та рішення Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №4181/10/04-36-10-08-09 від 03.07.2014р.- без змін.

Не погодившись із винесеними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.

При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що підставою для винесення податкового повідомлення - рішення слугували висновки Криворізької центральної ОДПІ, відображені в Акті перевірки №483/10/34811554 від 05.05.2014р.

Так, в ході проведеної перевірки податковим органом було встановлено таке.

26.11.2013р. між Laipac Technology Inc (Канада) (Постачальник) та ТОВ «УМТ» (Покупець) було укладено договір №26112013.

За умовами даного договору Постачальник зобов'язується направити Покупцю товари та забезпечити послуги, а Покупець зобов'язується внести попередню плату за товар у повному обсязі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника у розмірі 1983,00 дол. США.

На виконання умов договору позивачем було перераховано Постачальнику попередню оплату у розмірі 1983, 00 дол. USD (15850, 12 грн.).

Станом на 01.01.2014р. у бухгалтерському обліку ТОВ «УМТ» по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» за контрагентом Laipac Technology Inc обліковувалась дебіторська заборгованість в сумі 1983, 00 дол. USD (15850, 12 грн.).

24.02.2014р. між Laipac Technology Inc та ТОВ «УМТ» укладено угоду №24022014 про розірвання договору від 26.11.2013р. за №26112013, у відповідності до умов якої Постачальник та Покупець за вищезазначеним договором домовились про розрив договору, починаючи за дати підписання даної угоди.

За даною угодою Покупець зобов'язаний протягом семи робочих днів повернути товар Постачальнику за власний кошт, а Постачальник зобов'язується після отримання товару протягом трьох робочих днів повернути раніше сплачену суму 1983, 00 дол. USD (15850, 12 грн.) Покупцю.

25.03.2014р. постачальником-нерезидентом на виконання угоди №24022014 від 24.02.2014р. було повернуто валютних коштів у розмірі 1983, 00 дол. USD, з яких утримано комісію банку в сумі 10, 00 дол. USD.

В результаті здійснених операцій ТОВ «УМТ» було отримано позитивну курсову різницю в сумі 5149, 53 грн.

Здійснення розрахунків між суб'єктами експортно-імпортних операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" №185/94-ВР від 23.09.1994 року (далі - Закон №185/94-ВР).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №185/94-ВР, виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення продукції, що експортується, а вразі експорту робіт (послуг), прав інтелектиуальної власності - змоменту підписання акта або іншого документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Перевищення зазначеного строку потребує виснрвку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері економічного розвитку.

За частиною 1 статті 2 Закону № 185/94-ВР - імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За правилами частини четвертої статтей 1 та 2 Закону України №185/94-ВР - Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частинами першими статті 1 та 2.

16 листопада 2012 року Правління Національного банку України прийняло постанову "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті", зареєстровану в Міністерстві юстиції України 16 листопада 2012 року за №1921/22233, в якій установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Вказана норма постанови діє протягом 6 місяців з моменту набрання нею чинності (з 19 листопада 2012 року).

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14 травня 2013 року №163, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 14 травня 2013 року за №718/23250 і яка набрала чинності 20 травня 2013 року та діяла до 19 листопада 2013 року, також установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Такі ж самі строки визначені постановою Правління Національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті" від 14 листопада 2013 року №453, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2013 року за №1951/24483, яка набирала чинності з 20 листопада 2013 року та діяла до 17 травня 2014 року.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені, згідно ч. 2 ст. 250 Господарського кодексу України, не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Органи доходів і зборів вправі за наслідками документально перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Загалом, порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями визначено Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, що затверджена постановою Правління Національного банку України від №136 від 24.03.1999 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України за №338/3631 28.05.1999 року (надалі - Інструкція).

Згідно із ст. 1 Інструкції день виникнення порушення - це перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експертною, імпортною операцією або строку встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією висновків.

Відповідно до ст. 2 Інструкції відлік законодавчо встановленого строку розрахунків банк починає з наступного календарного дня після дня оформлення МД або підписання акта (іншого документу).

Пунктом 5.9 даної Інструкції передбачено, що банк надає податковому органу інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень в разі ненадходження в законодавчі встановлені строки виручки чи товарів по зовнішньоекономічних контрактах.

З системного аналізу наведених норм слідує, що в разі укладення зовнішньоекономічного контракту, на резидента покладено обов'язок дотримуватись строків надходження на валютні рахунки виручки в іноземній валюті. Порушення цих строків можливе лише за умови отримання спеціального дозволу, інакше воно тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення до моменту досягнення сумою пені розміру неодержаної виручки.

Доказів наявності у ТОВ «УМТ» спеціального дозволу до суду не було надано.

За пунктом 4 частини 1 статті 4 Митного кодексу України ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 року, імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами га організаціями України, розташованими за її межами.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" моментом здійснення експорту (імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

За пунктом 3.3 розділу 3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 - банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту товару з увезенням його на територію України після:

-отримання інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") - якщо для митного оформлення продукції використовується МД;

-пред'явлення резидентом документа (крім МД), який використовується для митного оформлення продукції, - якщо для митного оформлення продукції не використовується МД;

-пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує виконання нерезидентом робіт, надання послуг, передавання прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав, призначених для продажу (оплатної передачі), - в інших випадках.

Ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення її за межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття "перетину товаром митного кордону" збігається із "переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну", підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу "під митним контролем" з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Дана позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 19 травня 2010 року у справі № К-13382/08.

Верховний Суд України в постанові від 16 січня 2012 року визначив правову позицію, за якою моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України або перехід права власності на товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, враховуючи, що фактичною датою перетину державного кордону імортованим товаром - 09.12.2013р. (у відповідності до копії товаротранспортного документу №422601041693 від 04.12.2013р. з відміткою митного органу), а грошові кошти за контрактом від 26.11.2013р. №26112013 в сумі 1983 дол. USD було повернуто - 25.03.2014р. - позивачем порушено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, встановлений ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", що останнім не заперечується.

Водночас, враховуючи визначений законодавством 90-денний термін та дату фактичного перетину державного кордону імортованим товаром - 09.12.2013р., граничний строк повернення грошових коштів за зовнішньоекономічним контрактом позивача закінчився - 09.03.2014р., а не 03.03.2014р., що було визначено інспектором-ревізором при проведенні перевірки.

З наведеного вбачається, що податковим органом здійснено неправильний розрахунок терміну прострочення повернення валютних коштів і відповідно визначено розмір пені, застосованої до ТОВ «УМТ» за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо встановленого в Акті перевірки №483/10/34811554 від 05.05.2014р. порушення ТОВ «УМТ» ст. 5 Закону України від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» у вигляді несплати до державного бюджету позитивної різниці, яка виникла внаслідок здійснення операцій повернення передплачених коштів в сумі 5149, 53 грн. - слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно з ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Слід зазначити, що ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" врегульовано питання використання в строк купленої резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом та відповідальності щодо пропуску встановленого строку, проте податковим органом не зазначається, що платником податку був порушений саме зазначений строк.

Водночас, зазначеною статтею не встановлено жодного обов'язку для платників податків-резидентів, невиконання яких може призвести до настання відповідальності для таких платників податків.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку здійснювати перерахування до бюджету курсової різниці.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230, суб'єкт ринку зобов'язаний продати без доручення клієнта-резидента протягом п'яти робочих днів, починаючи з дня зарахування на розподільчий рахунок, повернені на адресу резидента у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, кошти в іноземній валюті, які були куплені та перераховані на користь нерезидента. Позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Суб'єктами ринку, відповідно до пункту 4 розділу І цього Положення, є уповноважені банки, уповноважені фінансові установи.

Викладені положення законодавства стосуються операцій з продажу банками коштів в іноземній валюті, та, відповідно, курсової різниці, яка утворилась за наслідками операції з продажу таких коштів.

Так, з аналізу наведених вище норм законодавства вбачається, що позивач не є суб'єктом ринку в розумінні п.7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, в якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до Державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями ст. 3 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

При цьому жодною з наведених вище норм не передбачено обов'язку підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці.

Крім того, враховуючи, що ані Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», ані Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.08.2005 за № 950/11230 не встановлена відповідальність підприємства-резидента за порушення у вигляді неперерахування до бюджету суб'єктом ринку (банком) курсової різниці від продажу іноземної валюти, зазначені обставини взагалі виключають можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

На підставі викладеного, суд не вбачає порушення ТОВ "УМТ" ст. 5 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" та п.7 р.ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах та відображення показників статей фінансової звітності господарських одиниць за межами України в грошовій одиниці України визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 № 193, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.08.2000 за № 515/4736 (далі - Положення (стандарт) 21).

Відповідно до пункту 2 Положення (стандарту) 21, його норми застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності).

Як передбачено пунктом 4 Положення (стандарту) 21, курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Відповідно до приписів пункту 6 Положення (стандарту) 21, сума авансу (попередньої оплати) в іноземній валюті, надана іншим особам у рахунок платежів для придбання немонетарних активів (запасів, основних засобів, нематеріальних активів тощо) і отримання робіт і послуг, при включенні до вартості цих активів (робіт, послуг) перераховується у валюту звітності із застосуванням валютного курсу на дату сплати авансу.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) 21, визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення господарської операції та на дату балансу.

Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат).

При цьому, як встановлено підпунктом 15.1 пункту 15 Положення (стандарту) 21, сума курсових різниць, що включена до складу доходів і витрат протягом звітного періоду наводиться у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до п. 153.1 статті 153 Податкового Кодексу України, доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх та податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання.

Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати.

Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) враховується у складі витрат платника податку

Також, враховуючи ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст. 1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею.

Так, враховуючи зазначені положення законодавства, посилання податкового органу про те, що позитивна курсова різниця має бути перерахована до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» є необгрунтованими, оскільки у даному випадку позитивна курсова різниця підлягає відображенню у бухгалтерському та податковому обліку підприємства у складі інших операційних доходів, тобто фактично є доходом підприємства, з якого підлягає утриманню податок на прибуток.

Сума позитивної курсової різниці в розмірі 5149,53 грн. не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення податковим органом на підставі п.п.20.1.28. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України.

Вищевказана позиція відображена у ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12.05.2014р. по справі №К/800/6191/14.

Криворізька центральна ОДПІ в акті перевірки констатує, що перераховану на користь нерезидента іноземну валюту ТОВ "УМТ" було придбано на підставі заяви № 4 від 03.12.2013р. по курсу 8,24 грн. за 1 дол. США на УМВБ та перераховано нерезиденту з валютного рахунку №26005300000736/840 відкритого у ПАТ «ДІАМАНДБАНК» за реквізитами контракту від 26.11.2013р. №26112013, що підтверджується платіжним дорученням від 03.12.2013р. №4 та не заперечується відповідачем.

Таким чином, ТОВ "УМТ" використало куплену на міжбанківському валютному ринку іноземну валюту (долари США) за призначенням (перерахування контрагенту за договором) у день придбання іноземної валюти. Відтак, порушення строків, передбачених у ст. З Закону не було, а тому норми ст. 5 Закону щодо перерахування курсової різниці не може бути застосовано.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Щодо іншої вимоги, заявленої ТОВ «УМТ» у адміністративному позову про скасування рішення про Головного управління Міндоходів про результати розгляду скарги №4181/10/04-361000809 від 03.07.2014р. слід зазначити, що дана вимога не обгрунтована позивачем у позовній заяві, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ МОБІЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ" до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001392201 від 21.05.2014р. та рішення Головного управління Міндоходів про результати розгляду скарги №4181/10/04-361000809 від 03.07.2014р. - підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001392201 від 21.05.2014р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський