Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/23950/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23950/14 14.01.15

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Браст"

про стягнення 125 033,55 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Бриль П.О. - представник за довіреністю № 58-Д від 26.12.2014;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 14.01.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Браст» про стягнення 125 033,55 грн., а саме: 103541,16 грн. - основного боргу, 13476,33 грн. - збитків від інфляції, 8016, 06 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не виконано свої зобов'язання по оплаті фактично наданих комунальних послуг за період з 29.09.10 по 30.04.14.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.11.14. порушено провадження у справі № 910/23950/14 та призначено її до розгляду на 26.11.14.

24.11.14. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 26.11.14. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України було відкладено на 10.12.14., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судове засідання 10.12.14 з'явився представник позивача, який подав письмове клопотання про витребування доказів. За результати розгляду вказаного клопотання суд ухвалив направити запит до Державної реєстраційної служби України.

В судове засідання 10.12.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою суду від 10.12.14 було продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 14.01.15.

В судовому засіданні 14.01.15. представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

У судове засідання 14.01.2015 відповідач повторно явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду направлялись на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 04070 м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 "Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва", Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради перейменоване на Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району".

Відповідно до п. 2.1. Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

15.10.2004 року між КП по утриманню житлового господарства Шевченківського району (споживач) та Акціонерною енергопостачальною організацією "Київенерго" (постачальник) було укладено договір № 33-0618 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого постачальник зобов'язується виробити та постачати теплову енергію споживачу, а останній зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі. Відповідно до Додатку № 6 до договору № 33-0618 від 15.10.2004 року житлова будівля, що знаходиться за адресою: вул. Дмитрівська, 9-11, опалюється від теплових мереж АК "Київенерго".

Як вбачається з матеріалів справи, балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Шевченківського району м. Києва є Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківського району».

Взаємовідносини позивача та балансоутримувачем визначені умовами договору № 5 від 01.01.2009 року про забезпечення надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 1.1 договору № 5 балансоутримувач передає, а виконавець приймає на себе функції вчасного та якісного надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та газопостачання для потреб споживачів до об'єктів в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.3. зазначеного договору визначено, що споживачами за договором є наймачі та власники житлових приміщень, а також власники та орендарі нежилих приміщень в будинках, що перебувають у господарському віданні балансоутримувача.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Браст» (далі - відповідач) є користується нежитловим приміщенням площею 216,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 9-11 та споживає комунальні послуги, які надає виконавець - КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району". Відповідно до додатку № 6 до договору № 33-0618 від 15.10.2004 року на постачання теплової енергії у гарячій воді особовий рахунок відповідача - 330618, обсяг споживання в табуляграмах ідентифікується за даними особистим рахунком.

Протягом періоду з 29.09.2010р. по 30.04.2014 позивачем було отримано в ПАТ "Київенерго" та надано відповідачу комунальні послуги у вказаному нежитловому приміщенні за адресою: м.Київ, вул. Дмитрівська, 9-11, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками (табуляграмами) ПАТ "Київенерго".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, статтею 13 зазначеного Закону класифіковано житлово-комунальні послуги за призначенням, відповідно до якого житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, і на комунальні, до яких відноситься централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України визначено, що споживач - це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України від 21.07.2005 № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).

Пунктом 18 зазначених Правил встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Судом встановлено, що в порушення умов чинного законодавства, відповідач не здійснював оплату вартості фактично спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, за період з 29.09.2010 по 30.04.2014, у розмірі 125 033,55 грн.

Вищевказані обставини підтверджуються обліковими картками та розшифровками рахунків абонента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Браст", які свідчать про отримання комунальних послуг відповідачем, а розрахунок заборгованості відповідача, наданий позивачем, містить посилання на тарифи, які діяли на момент виникнення заборгованості.

26.09.14 на адресу відповідача позивачем було направлено претензію про сплату заборгованості за спожиті комунальні послуги, разом з якою відповідачу було направлено рахунки на оплату комунальних послуг за період з 29.09.2010 по 30.04.2014, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень та фіскальним чеком № 5591 від 26.09.14.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунок заборгованості за надані комунальні послуги по нежилому приміщенню за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 9-11, що перебувало в користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Браст" (належним чином засвідчена копія розрахунку міститься в матеріалах справи).

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості, відповідачем не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за надані комунальні послуги в сумі 103 541,16 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 103541,16 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу, за прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 13 476, 33 грн. та 3% річних в сумі 8 016,06 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браст" трьох процентів річних на загальну суму 8016,06 грн. нарахованих за період з 29.10.2010 по 18.08.2014.

Згідно з положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд вважає, що позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браст" інфляційних втрат на загальну суму 13476,33 грн., нарахованих за період з 29.10.2010 по 18.08.2014, є обґрунтованими.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Браст" (04070 м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А; ідентифікаційний код: 30223675) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190 м. Київ, вул.М. Кирпоноса, 10/8; ідентифікаційний код 31731838) 103 541 (сто три тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 16 коп. - основного боргу, 13 476 (тринадцять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 33 коп. - інфляційних втрат, 8 016 (вісім тисяч шістнадцять) грн. 06 коп. - 3 % річних та 2 500 (дві тисячі п'ятсот ) грн. 67 коп. - судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.01.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.