Рішення

від 09.01.2015 по справі 912/4057/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2015 рокуСправа № 912/4057/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/4057/14

за позовом: приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до відповідачів:

І - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна", с. Собич, Шосткинський район, Сумська область

ІІ - приватного підприємства "Альфа-Плюс", с. Соколівське Кіровоградський район, Кіровоградська область

про стягнення 166 690,04 грн.

Представники сторін:

від позивача - Щербак Г.М. , довіреність № 741-12/Кр від 28.04.14;

від відповідача І - участі не брали;

від відповідача ІІ - участі не брали.

В судовому засіданні 09.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватним акціонерним товариством "Креатив" (надалі - ПрАТ "Креатив") подано позовну заяву з вимогою стягнути солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" та приватного підприємства "Альфа-Плюс" суму заборгованості у розмірі 220 809,04 грн., в тому числі 141 000,00 грн. основного боргу, 14 100,00 грн. штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару, 54 120,00 грн. штрафу у розмірі 3% від загальної вартості товару, 11 589,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" своїх зобов'язань за договором поставки № С13-1118 від 13.12.2013 в частині своєчасної та повної поставки товару, а також не повернення суми попередньої оплати за вимогою позивача. Вимоги до приватного підприємства "Альфа-Плюс", крім наведеного, ґрунтуються на умовах договору поруки №Пр/13-1118 від 13.12.2013, укладеного з позивачем на забезпечення виконання зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" за договором поставки № С13-1118 від 13.12.2013.

18.12.2014 на адресу суду надійшла заява позивача від 26.11.2014 № 1188-10 про відмову від позову в частині позовних вимог до приватного підприємства "Альфа-Плюс" та згідно якої позивач просить стягнути з відповідача І заборгованість у розмірі 220 809,04 грн., в тому числі 141 000,00 грн. основного боргу, 14 100,00 грн. штрафу згідно пункту 6.6. Договору, 54 120,00 грн. штрафу згідно пункту 6.7. Договору, 11 589,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с. 40).

Заявою № 03-10 від 06.01.2015 позивач зменшив розмір позовних вимог до 166 690,04 грн. та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" суму основного боргу 141 000,00 грн., 14 100,00 грн. штрафу згідно п. 6.6. Договору, 1 грн. штрафу згідно п. 6.7. Договору та 11 589,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами (а.с.48).

За правилами ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, який має право до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, що передбачено ст. 22 названого кодексу.

На підставі викладеного, господарський суд розглядає позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог № 03-10 від 06.01.2015 за ціною позову в розмірі 166 690,04 грн.

Відповідачі участі уповноважених представників в судове засідання при розгляді даної справи не забезпечили, відзиву на позов та інших витребуваних документів до суду не подано, поважності причин вказаного суду не повідомлено. При цьому відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, свідченням чого є відповідні поштові повідомлення про отримання ухвал суду у даній справі та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про вручення адресату ухвали господарського суду від 18.12.2014 (а.с.34-37, 49-53).

Згідно з пунктом 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" доказом повідомлення про час і місце розгляду справи судом в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

За вимогами частини третьої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу положень ст. 75 названого кодексу якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи та закінчення процесуального строку вирішення спору, що позбавляє можливості відкласти розгляд справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає можливим розглянути справу по суті в судовому засіданні 09.01.2015 за відсутності представників відповідачів та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПрАТ "Креатив" (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (Продавець) укладено договір поставки №С13-1118 від 13.12.2013, за умовами якого Продавець зобов'язався поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2013 року (Товар) на умовах даного договору (далі - Договір) (а.с. 11-13).

Згідно вказаного Договору кількість товару, що поставляється за Договором, становить 550 тонн (+/- 10% за вибором Покупця). Попередня сума Договору, виходячи з первісної ціни 3 280,00 грн., складає 1 804 000,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 4.1. Договору).

Обумовлений в Договорі розрахунок за Товар передбачає 100% попередню оплату від розміру, казаного в п. 4.1. Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на підставі рахунку-фактури. Остаточний розрахунок між сторонами (доплата покупцем або повернення передплати продавцем) здійснюється протягом 10 банківських днів після фактичного отримання Товару та документів, передбачених п.п. 3.8., 3.9. даного договору (розділ 5 Договору).

Згідно з пунктом 3.2. Договору Товар поставляється в термін протягом 7 днів після здійснення оплати покупцем. Продавець зобов'язаний у письмовій формі за 3 (три) календарних дні повідомити Покупця про готовність поставки товару із зазначенням дати та місця поставки. Після закінчення терміну поставки, Продавець не звільняється від обов'язку поставити Товар на суму отриманої передплати. Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання непоставленого Товару, письмово попередивши про це Продавця.

Строк дії Договору - з моменту його підписання сторонами та до повного виконання всіх умов, передбачених даним Договором (п. 9.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до договору поставки №С13-1118 від 13.12.2013 позивачем перераховано на поточний рахунок ТОВ "Агрофірма "Україна" грошові кошти в розмірі 1 804 000,00 грн. згідно платіжного доручення №5124 від 18.12.2013, яке містить відмітку банку про проведення платежу 18.12.2013, з призначенням платежу : "За соняшник згідно до№С13-1118 від 13.12.2013 (а.с. 14).

Між тим, як слідує з матеріалів справи, ТОВ "Агрофірма "Україна" свої зобов'язання за Договором не виконало та Товар за Договором не поставлено. Сума попередньої оплати повернута позивачеві частково в розмірі 1 663 000,00 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення ПрАТ "Креатив" до господарського суду з позовом у даній справі з вимогою про стягнення суми попередньої оплати, процентів за користування грошовими коштами та штрафних санкцій.

Крім того, 13.12.2013 між позивачем (Кредитор) та приватним підприємством "Альфа-Плюс" (Поручитель) укладено договір поруки № Пр/13-1118 (далі - Договір поруки), відповідно до умов якого Поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед Кредитором у випадку невиконання (порушення виконання) товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (Боржник) зобов'язань за договором поставки №С13-1118 від 13.12.2013 (а.с. 21).

Відповідно до пункту 2.1. Договору поруки у випадку невиконання (порушення виконання) Боржником зобов'язань з поставці товару згідно Договору С13-1118, Поручитель зобов'язується виконати за Боржника зобов'язання останнього шляхом сплати Кредитору за свій рахунок суми заборгованості.

На підставі зазначеного договору поруки позовні вимоги заявлено солідарно до відповідача І та відповідача ІІ.

Однак, до вирішення спору по суті позивачем подано заяву від 26.11.2014 № 1188-10, у якій зазначено про те, що ПрАТ "Креатив" відмовляється від позову до приватного підприємства "Альфа-Плюс" та просить припинити провадження в справі відносно приватного підприємства "Альфа-Плюс", а суму заборгованості просить стягнути повністю з ТОВ "Агрофірма "Україна" (а.с. 40).

Повноваження представника позивача, зокрема щодо відмови від позову, підтверджені довіреністю №741-12//Кр від 28.04.2014 (а.с. 24).

Право позивача відмовитись від позову передбачено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заява про відмову від позову відносно відповідача ІІ подана відповідно до частини першої ст. 78 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні до прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз'яснив наслідки такої процесуальної дії, що у разі прийняття судом відмови позивача від позову провадження в справі в цій частині підлягає припиненню, а у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Оскільки дії позивача по відмові від позову не суперечать законодавству і не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, господарський суд вважає за необхідне прийняти відмову позивача від позову в частині та припинити провадження у справі відносно приватного підприємства "Альфа-Плюс" на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглядаючи позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна", господарський суд враховує наступне.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно загальних положень Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та у встановлений договором строк, а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 662, 663, 692 названого кодексу).

Виходячи з положень частини першої ст.693 Цивільного кодексу України, договором на покупця може покладатися обов'язок здійснення попередньої оплати за товар, тобто оплати товару до його передання продавцем.

Як передбачено частиною другою ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, не передання покупцем, який одержав суму попередньої оплати, товару у встановлений строк, надає покупцеві право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

У справі, що розглядається, договором поставки №С13-1118 від 13.12.2013 передбачено обов'язок Покупця щодо попередньої оплати в сумі 1 804 000,00 грн.

Як вказано вище, Покупцем перераховано Постачальнику кошти в сумі 1 804 000,00 грн., між тим, Постачальник після отримання суми попередньої оплати Товар не поставив. Згідно розрахунку позивача, що підтверджений матеріалами справи, ТОВ "Агрофірма "Україна" повернуто отриману суму попередньої оплати частково в розмірі 1 663 000,00 грн. згідно наступних платіжних доручень: № 114 від 11.03.2014 на суму 1 547 000,00 грн., №145 від 23.04.2014 на суму 80 000,00 грн., № 150 від 07.05.2014 на суму 20 000,00 грн., № 151 від 13.05.2014 на суму 16 000,00 грн. (а.с. 15-18). Залишок не повернутої суми попередньої оплати та на яку відсутня поставка товару становить 141 000,00 грн.

ПрАТ "Креатив" 25.06.2014 звернувся до ТОВ "Агрофірма "Україна" з листом - вимогою № 706-10 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 141 000,00 грн., на яку відсутня поставка Товару (а.с. 19). Між тим, як повідомляє позивач, грошові кошти в розмірі 141 000,00 грн. не повернуто.

Господарський суд враховує, що відповідачі під час розгляду справи не повідомили суд про повернення позивачеві спірної суми попередньої оплати або про поставку Товару та не подали доказів на спростування повідомлених позивачем обставин.

У зв'язку з наведеним, оскільки позивачем здійснено попередню оплату за договором поставки №С13-1118 від 13.12.2013 в розмірі 1 804 000,00 грн., тоді як відповідачем І Товар не поставлено та повернуто суму попередньої оплати лише в розмірі 1 663 000,00 грн., позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Агрофірма "Україна" суми основного боргу в розмірі 141 000,00 грн. є такими, що підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Частиною третьою ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.8. договору поставки №С13-1118 від 13.12.2013 встановлено, що у разі порушення умов Договору, Продавець виплачує Покупцеві відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30 (тридцяти) % річних.

У відповідності до наведеного позивач нараховує 30% річних за період з 02.07.2014 по 10.10.2014 в загальному розмірі 11 589,04 грн., які просить стягнути згідно поданого позову.

Вказаний розрахунок є правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Нормами ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання.

За правилами частини четвертої ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.6. договору поставки №С13-1118 від 13.12.2013 передбачено відповідальність Продавця за недотримання терміну поставки/недопоставку/непоставку Товару у вигляді штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого Товару.

Враховуючи наведене та з огляду на порушення ТОВ "Агрофірма "Україна" умов договору поставки №С13-1118 від 13.12.2013 та не поставку Товару, вимога позивача про стягнення штрафу в розмірі 14 100,00 грн., що становить 10% від 141 000,00 грн. є правомірною, а позовні вимоги в цій частині до ТОВ "Агрофірма "Україна" підлягають задоволенню.

Крім викладеного, позивач просить стягнути штрафну санкцію на підставі пункту 6.7. договору поставки №С13-1118 від 13.12.2013, яку зменшив згідно заяви від 06.01.2015 до 1 грн.

За умовами п. 6.7. договору поставки №С13-1118 від 13.12.2013 у разі невиконання або порушення виконання зобов'язання по поставці товару, а саме невиконання або порушення виконання зобов'язання згідно п.п. 6.2., 6.5. та 6.6. цього договору, Продавець окрім штрафу, передбаченого п. 6.6. даного договору, виплачує Покупцеві штрафну санкцію у розмірі 3% від загальної вартості товару.

Штрафна санкція, передбачена п. 6.7 договору за своєю правовою природою підпадає під визначення неустойки, а саме штрафу, згідно статті 549 Цивільного кодексу України, частина друга якої встановлює, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Між тим, пунктом 6.6 Договору сторони уже передбачили нарахування штрафу у розмірі 10% від вартості несвоєчасно поставленого/непоставленого товару.

Зазначене дає можливість дійти висновку про те, що умовами договору передбачене подвійне стягнення штрафу за недотримання терміну поставки/недопоставку/непоставку товару Продавцем, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно якої ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Вказана правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 року у справі №912/23/14.

У зв'язку з наведеним, позовні вимоги про стягнення 1 грн. штрафної санкції задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, позовні вимоги до ТОВ "Агрофірма "Україна" про стягнення 166 690,04 грн., з яких: сума основного боргу 141 000,00 грн., штраф 14 100,00 грн., штрафна санкція 1 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами 11 589,04 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 141 000,00 грн. сума основного боргу, 14 100,00 грн. штрафу та 11 589,04 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Судовий збір покладається на обидві сторони (ПрАТ "Креатив" та ТОВ "Агрофірма "Україна") пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства "Креатив" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Україна" (41124, Сумська область, Шосткинський район, с. Собич, вул. Радянська, 1, ідентифікаційний код 30831137) на користь приватного акціонерного товариства "Креатив" (25014, м. Кіровоград, просп. Промисловий, 19, ідентифікаційний код 31146251) 166 689,04 грн., з яких: 141 000,00 грн. основний борг, 14 100,00 грн. штраф та 11 589,04 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, а також 3 333,78 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволені позову в іншій частині відмовити.

Прийняти відмову позивача від позову в частині позовних вимог до приватного підприємства "Альфа-Плюс" та припинити провадження у справі в цій частині.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.01.2015.

Суддя В.В.Тимошевська