Рішення

від 13.01.2015 по справі 921/1325/14-г/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" січня 2015 р.Справа № 921/1325/14-г/15

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Галамай О.З. при секретарі Панчук М.В.

розглянув справу

за позовом Прокурора Новоселицького району в інтересах держави (60300, м. Новоселиця, вул. 1 Травня, 4, Чернівецької області) в особі Державного підприємства "Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу", 60300, м. Новоселиця, вул. Центральна, 37, Чернівецька область

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 46010, АДРЕСА_1

про cтягнення заборгованості в сумі 46 016,79 грн.

За участю представників:

від прокурора: Ковальчук О.Р. - прокурор, посвідчення №001015 від 20.08.2012 р.

від позивача: Славінський Р.Ф. - представник, наказ №148-К від 04.03.2014р.;

від відповідача: не з'явився

Представникам прокуратури та позивача в судовому засіданні 10.12.2014 р. роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору: На розгляд господарського суду Тернопільської області Прокурором Новоселицького району в інтересах держави в особі Державного підприємства "Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" подано позов до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про cтягнення заборгованості в сумі 46 016,79 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні 10.12.2014р.

В судовому засіданні 10.12.2014р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 10.12.2014 р. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні. Також прокурор частково подав необхідні документи, які витребовувались ухвалою суду від 27.11.2014 р. (вх.№22590 від 05.12.2014р.).

Представник відповідача у судове засідання 10.12.2014р. не з'явився, вимог ухвали суду від 27.11.2014р. не виконав, причин неявки не повідомив, в зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 13.01.2015 р.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні 13.01.2015р. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Відповідач в судове засідання 13.01.2015р. повторно не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду від 27.11.2014р., 10.12.2014р. не виконав.

На адресу відповідача, що міститься у Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців господарським судом, в порядку ст. 87 ГПК України, надсилались копії процесуальних документів, винесених в ході розгляду даної справи, але конверти з поштовими відправленнями були повернуті до господарського суду у зв'язку з неможливістю їх вручення адресату - за закінченням терміну зберігання.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження фізичних осіб - підприємців на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, надісланих на адресу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що були повернуті органом зв'язку з позначками " за закінченням терміну зберігання ", вважаються належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення належним чином відповідача про час і місце проведення судових засідань по даній справі (згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. № 01-8/1228).

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку щодо належного повідомлення Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про час та місце розгляду даної справи, проте жодного разу представник останнього в судові засідання не з'явився та про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи викладене, з урахуванням дотримання розумного строку розгляду справи, з огляду на відсутність клопотань про продовження строків вирішення спору, суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 13.01.2015р. судом оглянуто оригінали документів, доданих до позовної заяви та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

18 березня 2014 року між Державним підприємством "Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" (Продавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладено договір на поставку лісопродукції №4-Р., відповідно до якого Продавець зобов"язується постачати (передавати) товар у власність Покупцю для використання його у господарській діяльності, а Покупець зобов"язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах договору. Предметом поставки є лісоматеріали необроблені твердолистяних порід ( п.1.1., п.1.2. договору).

Пунктами 4.1., 4.2. договору сторони домовились, що Продавець і Покупець попередньо погоджують ціни по всьому асортименту конкретної партії за протоколами погодження цін. Покупець попередньо оплачує товари за ціною, передбаченою накладною, яка видається Продавцем за кожну окрему партію товару.

Відповідно до п.5.1., п.5.2. договору Продавець зобов"язався постачати товар Покупцю, в свою чергу останній зобов"язався оплачувати товар згідно з умовами визначеними у цьому договорі та накладної.

Також 18 березня 2014 року сторони склали та підписали протокол погодження вільної оптової ціни на продукцію виробничо-технічного призначення та послуги виробничого характеру .

На виконання умов договору поставки №4-р від 18.03.2014р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 160 916,79 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними, специфікаціями - накладними, які скріплені підписами та печатками обох сторін та податковими накладними (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Як свідчать матеріали справи та стверджує позивач, відповідачем частково погашено основну заборгованість в сумі 114 900,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 46 016,79 грн.

Також, позивач просить судові витрати в розмірі 1827,00 грн. покласти на відповідача.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", статті 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина.

В силу ст. ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки №4-р від 18.03.2014р., позивач поставив відповідачеві товар, що підтверджується товаро-транспортними накладними, специфікаціями - накладними , які скріплені підписами та печатками обох сторін та податковими накладними (належно завірені копії містяться в матеріалах справи).

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, відповідачем порушено умови договору щодо оплати поставленого товару.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів оплати боргу в розмірі 46 160,79 грн. суду не надав.

Отже, станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 46 160, 79 грн. та підлягає до стягнення на користь позивача.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись cтаттями 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 ,4 6 ,12, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (46010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Новоселицьке державне спеціалізоване лісництво агропромислового комплексу" (60300, м. Новоселиця, вул. Центральна, 37, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 31383407 ) - 46 016 (сорок шість тисяч шістнадцять) грн. 79 коп. боргу.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (46010, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 14.01.2015 р.

Суддя Галамай О.З.