Постанова

від 17.12.2014 по справі 804/16408/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 р. Справа № 804/16408/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріНовченко Є.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача ОСОБА_3 Фадєєва Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.09.2014 року №0009661703 та №0009681703.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується з результатами перевірки, вважає, що податковий орган дійшов до помилкових висновків про допущення платником податків порушень законодавства, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України. У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у запереченнях на позов, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 за період з 20.09.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 08.07.2014 року №421/17-03/НОМЕР_1.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0009661703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5 767 743,38 грн. та податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0009681703 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем для фізичних осіб, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, у сумі 35 644,59 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 42 Господарського кодексу України закріплено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

У частині 1 статті 43 Господарського кодексу України передбачено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначено статтею 177 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

У підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

В силу пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

У відповідності до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно підпункту 135.5.5 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

Суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) в силу пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_5 у перевіряємому періоді мала взаємовідносини з ТОВ «Курсінвест» (код ЄДРПОУ 35337747), ТОВ «Енергоавтостарт» (код ЄДРПОУ 35449906), ТОВ «Івмар» (код ЄДРПОУ 37430415), ФОП ОСОБА_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2), ТОВ «Автостелс» (код ЄДРПОУ 32172240), ФОП ОСОБА_7 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3), ФОП ОСОБА_8 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4), ТОВ «Градієнт ТЕК» (код ЄДРПОУ 36095668), ТОВ «Пегас Авто» (код ЄДРПОУ 38439665), ТОВ «Метсільвер» (код ЄДРПОУ 38422101), ТОВ «Селтік» (код ЄДРПОУ 38209794), ТОВ «Івмар плюс» (код ЄДРПОУ 38522318), ТОВ «Тревелін» (код ЄДРПОУ 38421768), ПП «Кенгуру» (код ЄДРПОУ 33974327), ТОВ «Протектор» (код ЄДРПОУ 37513255), ФОП ОСОБА_9 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5), ТОВ «Бізнестехресурс» (код ЄДРПОУ 38432853), ТОВ «Автоакум» (34845955), ФОП ОСОБА_10 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6), ФОП ОСОБА_11 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7), ФОП ОСОБА_12 (код ЄДРПОУ НОМЕР_8), ТОВ «В.Г.М.» (код ЄДРПОУ 38355533), ПАТ «Веста-Дніпро» (код ЄДРПОУ 31950849), ТОВ «Авто-Сила» (код ЄДРПОУ 37005858), ТОВ «Дон авто стандарт» (код ЄДРПОУ 38221518), ТОВ «Дісплейс» (код ЄДРПОУ 38599155), ТОВ «Промтехтрейд» (код ЄДРПОУ 32741810), ТОВ «Донком-Д» (код ЄДРПОУ 33728277), ФОП ОСОБА_13 (код ЄДРПОУ НОМЕР_9), ФОП ОСОБА_14 (код ЄДРПОУ НОМЕР_10), ФОП ОСОБА_15 (код ЄДРПОУ НОМЕР_11), ФОП ОСОБА_16 (код ЄДРПОУ НОМЕР_12), ФОП ОСОБА_17 (код ЄДРПОУ НОМЕР_13), ФОП ОСОБА_18 (код ЄДРПОУ НОМЕР_14), ТОВ «Вояж Авто» (код ЄДРПОУ 38732115), ТОВ «Галас» (код ЄДРПОУ 23021387), ТОВ «Дніпро сила» (код ЄДРПОУ 38360350), ТОВ «Інсел Компані» (код ЄДРПОУ 24248517), ТОВ «Константа КМ» (код ЄДРПОУ 38796561), ТОВ «Трейд Лайн М» (код ЄДРПОУ 38355381), ФОП ОСОБА_19 (код ЄДРПОУ НОМЕР_15), ФОП ОСОБА_20 (код ЄДРПОУ НОМЕР_16), ФОП ОСОБА_21 (код ЄДРПОУ НОМЕР_17).

Господарські відносини з вказаними контрагентами підтверджуються первинними документами, а саме договорами, податковими та видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Згідно платіжних доручень розрахунки проводились в безготівковій формі.

Як вбачається з акту перевірки, висновки про завищення позивачем податкових зобов'язань на загальну суму 5974106 грн., завищення податкового кредиту на суму 5418794,0 грн. та завищення витрат на суму 488397,03 грн. зроблено податковим органом на підставі того, що правочини, здійснені ФОП ОСОБА_5 з контрагентами-постачальниками в період з листопада 2012 року по грудень 2013 року є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків (ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України) та згідно ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних, а тому правочини, які були здійснені ФОП ОСОБА_5 з контрагентами-покупцями, також можуть бути такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і мають ознаки нікчемних.

Відповідно до положень статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України закріплено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Для визнання правочину недійсним необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним. Договори, укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими правочинами.

Висновок податкового органу про нікчемність правочинів не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.

При цьому судом встановлено, що на момент укладення угод та вчинення господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та як платники податку на додану вартість, відтак перепон з приводу укладення, а також виконання будь-яких господарських договорів з ними, а надалі і включення до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток за таким договорами у позивача не було.

Суд звертає увагу, що Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не надано належних доказів, які б підтверджували висновки щодо нікчемності правочинів, а тому твердження відповідача в даному випадку є лише припущенням.

В акті перевірки вказано, що інших документів, які б свідчили про дійсність реалізації ТМЦ до перевірки ФОП ОСОБА_5 не надано, проте відповідачем не зазначено, які саме документи повинні були бути надані, та необхідність наявності яких передбачена чинним законодавством. При цьому відповідач в акті перевірки зазначає перелік видаткових накладних, на підставі яких позивач здійснив купівлю та реалізацію ТМЦ.

Акт перевірки містить посилання на необхідність надання до перевірки документів, що підтверджують навантаження, розвантаження та транспортування товару.

Водночас, податковий орган не зазначає, який нормативний документ встановлює необхідність для фізичних осіб-підприємців оформлювати документи на підтвердження навантаження та розвантаження товару, більш того не наведено нормативного документу, який встановлює форму або зразок такого документу.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання ФОП ОСОБА_5 товарно-транспортних накладних з огляду на наступне.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що відвантаження товару ФОП ОСОБА_5 здійснювалось на підставі договорів, умовами поставки яких є ЕХW - м.Дніпропетровськ, вул. Старокадацька, 7 (ІНКОТЕРМС-2010).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (в редакції 2010 року) вказані умови поставки означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Отже, за умови такої поставки право власності на товар переходить від продавця (постачальника) до покупця в момент підписання видаткової накладної, і подальше розпорядження товаром здійснює власник в межах встановлених ст. ст. 316 - 319 Цивільного кодексу України, відповідно до яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на власний розсуд.

В інших випадках позивач здійснювала перевезення на підставі договору, укладеного з ФОП ОСОБА_22, на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.10.2012 року №4-01/10а, що не було спростовано відповідачем.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на відсутність сертифікатів якості (походження), що на думку контролюючого органу, свідчить про безтоварність правочину.

Так, наявність чи відсутність сертифікатів виробника на товар не є фактом, що підтверджує чи спростовує факт придбання товарів, сам по собі цей документ не є первинним бухгалтерським документом, оскільки він не відображає змісту конкретної господарської операції, тому не підлягає зберіганню за правилами зберігання первинних бухгалтерських документів, а його відсутність не може бути доказом безтоварності операції.

Щодо висновку податкового органу про порушення п.177.10 ст.177, п.178.6 ст.178 Податкового кодексу України, п.1, п.2 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 24.12.2010 р. № 1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1425/18720, в частині не ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичних осіб, які проводять незалежну професійну діяльність, суд зазначає, що надані позивачем до перевірки документи є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», які повністю підтверджують факт здійснення операції.

З первинних документів позивача вбачається, що господарські взаємовідносини з контрагентами за перевіряємий період мали реальний характер, а відтак були спрямовані на настання наслідків та здійснення реальних господарських операцій.

Висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.2 ст.7, п.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 33851,59 грн. спростовується, оскільки матеріалами справи не підтвердилась позиція податкового органу про заниження суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на 97555,00 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 року №0009681703 підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 17.09.2014 року №0009661703 та №0009681703.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 22 грудня 2014 року.

Суддя В.В. Степаненко