Рішення

від 05.01.2015 по справі 906/1411/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" січня 2015 р. Справа № 906/1411/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Сіромаха М.А., довіреність №030/14-госп від 12.08.2014р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор" (м.Світловодськ, Кіровоградська область)

до Державного підприємства "Червоненський завод продовольчих товарів" (смт.Червоне Андрушівського району Житомирської області)

про стягнення 103837,04 грн. (згідно заяви від 27.11.2014р. вх.№02-44/1155/14)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астор" (м.Світловодськ, Кіровоградська область) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Державного підприємства "Червоненський завод продовольчих товарів" (смт.Червоне Андрушівського району Житомирської області) про стягнення 273934,78 грн., з яких 96967,00 грн. заборгованості: 81688,00 грн. за договором купівлі-продажу №22-7/05 від 10.06.2005р. та 15279,00грн. за договором поставки №1 від 17.01.2005р. згідно договору про відступлення права вимоги від 30.09.2013 р., а також, 176967,78 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 24.10.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №906/1411/14, розгляд справи призначено на 27.11.2014р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.

В судовому засіданні 27.11.2014р. представник позивача за довіреністю подав заяву про уточнення позовних вимог від 27.11.2014р. (вх.№02-44/1155/14).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 27.11.2014р. (а.с.59-60) заяву позивача про уточнення позовних вимог від 27.11.2014р. (вх.№02-44/1155/14), яку оцінено судом як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені, прийнято до розгляду в частині стягнення 96967,00 грн. заборгованості та 6870,04 грн. пені. Зазначені в цій заяві вимоги про стягнення 18848,67грн. інфляційних та 5499,89грн. 3% річних судом до розгляду не прийняті як додаткові (такі, що не заявлялись при пред'явленні позову), тобто, такі, що не можуть бути прийняті до розгляду судом в межах даного судового провадження. Отже, розгляд справи здійснюється в межах визначеної даною заявою ціни позову в сумі 103837,04 грн. (що складається з сум заборгованості - 96967,00 грн. та пені - 6870,04 грн.). Ухвалою від 27.11.2014р. відкладено розгляд справи на 11.12.2014р. та зобов'язано сторони надати відповідні докази.

10.12.2014р. від представника позивача за довіреністю по факсу надійшла заява про відкладення судового засідання від 10.12.2014р., згідно якої представник просить відкласти розгляд справи №906/1411/14 на іншу дату у зв'язку з тим, що на даний час не отримана ухвала суду, якою було зобов'язано позивача надати перелік документів, що унеможливлює її виконання.

11.12.2014р. через діловодну службу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№16574, а.с.62-64), згідно з яким останній не погоджується з вимогою про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 6870,04 грн. та зазначає підстави таких заперечень, в тому числі, що положеннями договору купівлі-продажу №22-7/05, укладеного сторонами 10.06.2005р., не визначено розмір пені, яку має сплачувати сторона за прострочення грошового зобов'язання, тому нарахування пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 6870,04 грн. є безпідставним та не ґрунтується на положеннях договору або законодавства України. Крім того, відповідно до ст.258 ЦК України, спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), за таких обставин, сплив строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені. Також, відповідач вважає необґрунтованою вимогу про стягнення судового збору в сумі 5479 грн., яка була сплачена позивачем з огляду на первісний розмір позовних вимог, оскільки у процесі розгляду справи позивачем було зменшено розмір позовних вимог, відповідач вважає, що компенсації підлягає лише сума судового збору пропорційна розміру стягнутих з відповідача коштів. За таких обставин, відповідач просив: 1) відмовити ТОВ "Астор" в задоволенні позову в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання в сумі 6870,04 грн. у зв'язку з відсутністю підстав для нарахування та спливом строку позовної давності встановленої ч.2 ст.258 ЦК України; 2) зменшити розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача до 1939,34 грн. Відзив та додані до нього документи згідно переліку долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.12.2014р. повідомив, що копію відзиву направлено позивачу та подав клопотання (вх.№02-44/1215/14 від 11.12.2014р.) про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю надання позивачу можливості ознайомитися з відзивом на позовну заяву та виконати вимоги ухвали суду (а.с.71).

За таких обставин, з огляду на неявку в засідання суду представника позивача та невиконання ним вимог ухвали суду, з урахуванням заяви представника позивача та клопотання представника відповідача, для надання позивачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів по справі, господарський суд ухвалою суду від 11.12.2014р. відклав розгляд справи на 05.01.2015р., продовживши встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням відповідача. При цьому, зобов'язано позивача надати господарському суду: довідку органу Держказначейства про те, що судовий збір, сплачений згідно платіжного доручення №803 від 23.09.2014р. в сумі 5478,70 грн., не був повернутий позивачу з Державного бюджету України згідно ухвали суду №906/1330/14 від 09.10.2014р., інші докази на підтвердження неповернення та невикористання сплаченого судового збору згідно вищезазначеного платіжного доручення при подачі іншого позову; письмові пояснення щодо правових підстав нарахування пені на загальну суму заборгованості за договорами: поставки №1 від 17.01.2005р. (згідно договору відступлення права вимоги від 30.09.2013р.) та купівлі-продажу №22-7/05 від 10.06.2005р., а також щодо визначення початку періоду нарахування пені (26.11.2013р.), яким, згідно вимог чинного законодавства, має бути дата виникнення зобов'язання; за необхідності - здійснити належний перерахунок та уточнити позовні вимоги шляхом подачі до суду відповідної заяви; письмові пояснення на відзив відповідача, в тому числі, з приводу застосування строку позовної давності щодо позовних вимог в частині стягнення пені; для огляду оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги; докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини; довідку за підписом головного бухгалтера про заборгованість відповідача за спірний період на день судового засідання.

В судовому засіданні 05.01.2015р. представник позивача подав до справи лист - відповідь від Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області від 04.12.2014р. №06-08/874-13703 "Про відмову в наданні довідки"; довідку територіального управління Державної судової адміністрації в Житомирській області від 19.12.2014р. №2246/14 та лист-довідку від 05.01.2015р., за підписом директора ТОВ "Астор", про заборгованість станом на 05.01.2015р. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Також, в засіданні суду 05.01.2015р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог (вх.№02-44/6/15, а.с.77), за якою просить до стягнення з відповідача 124851,00грн., з яких 96967,00 грн. заборгованості та 27884,00 грн. пені. В заяві, посилаючись на умови п.4.2, п.6.4. договору №1 від 17.01.2005р., представник позивача вказував, що з огляду на неоплату вартості поставленого відповідачу товару за вказаним договором, пеня нараховуєиться протягом всього періоду існування заборгованості. При цьому, зазначив, що строк позовної давності за штрафними санкціями становить 1 рік, тому сума пені розраховується за останні 365 днів до дня прийняття рішення по справі. Обчисливши суму пені відповідно до наведеного в заяві розрахунку: пеня = 15279 грн. х 0,5% х 365 = 27884 грн., представник позивача просить стягнути з відповідача 124851 грн., з яких 96967 грн. заборгованості та 27884 грн. пені.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог та просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 96967 грн. заборгованості та 27884 грн. пені.

Разом з тим, розглядаючи питання щодо прийняття до розгляду вказаної заяви представника позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до п.3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. В будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Враховуючи, що відповідно до вимог, зазначених в поданій представником позивача заяві про уточнення позовних вимог, збільшено заявлену до стягнення з відповідача суму пені, та, як наслідок, загальну суму до стягнення (ціну позову), подана представником позивача заява про уточнення позовних вимог від 05.01.2015р. (вх.№02-44/6/15) є, фактично, заявою про збільшення позовних вимог. Проте, до заяви не додано доказів її надсилання або вручення відповідачу.

При цьому, представник відповідача в засідання суду не з'явився, тому був позбавлений можливості ознайомитись з поданою представником позивача заявою від 05.01.2015р.

Слід зазначити, що як роз'яснено в пункті 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007р. №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" (із змінами), у разі якщо позивач у судовому засіданні змінив підставу або предмет позову, збільшив розмір позовних вимог, а відповідач, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явився, розгляд справи слід відкласти. Такий розгляд підлягає відкладенню на підставі частини першої частини першої статті 77 ГПК, зокрема, пункту 1 цієї частини, оскільки інше означало б порушення засад рівності всіх учасників процесу перед законом і судом і змагальності в судочинстві (статті 4-2 і 4-3 ГПК).

В пункті 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" зазначено про те, що Законом прямо не передбачено можливості повернення заяв (клопотань) про зміну підстави або предмета позову, збільшення розміру позовних вимог (частина третя статті 22 ГПК) з підстав, передбачених частиною першою статті 63 названого Кодексу. Однак з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності (відповідно статті 4-2 і 4-3 ГПК) господарський суд повинен вживати заходів до того, щоб усі учасники судового процесу одержали можливість ознайомитися з відповідними заявами (клопотаннями), повідомити свої доводи та можливі заперечення щодо них і за необхідності подати суду додаткові докази. З цією метою господарському суду слід, зокрема, зобов'язувати позивача надіслати копії заяви (клопотання) з доданими до неї документами іншим учасникам судового процесу та подати суду у визначений ним термін докази такого надіслання, одночасно відклавши розгляд справи або оголосивши перерву в засіданні. У пункті 8 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 10.12.1996р. №02-5/422 "Про судове рішення" (з подальшими змінами) також зазначено, що: зміна в рішенні господарського суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні.

У даному випадку, заяву представника позивача від 05.01.2015р. про збільшення позовних вимог відповідачу не було надіслано чи вручено; у зв'язку з відсутністю представника відповідача в засіданні, можливості ознайомитись із поданою заявою безпосередньо в судовому засіданні у відповідача не було.

При цьому, суд враховує, що строк розгляду позовної заяви, з урахуванням його продовження відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України, сплинув (позовна заява надійшла до суду 21.10.2014р., відповідно, двохмісячний строк та п'ятнадцять днів спливають 05.01.2015 р.), а відповідно до ст.77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу.

З огляду на наведене, враховуючи, що збільшення позовних вимог відповідно до заяви представника позивача від 05.12.2015р., є недопустимим внаслідок порушення процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, оскільки у відповідача відсутня можливість навести свої доводи та подати докази з приводу збільшення позовних вимог. Враховуючи зазначене, з огляду на визначені законом засади рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності, заява представника позивача від 05.01.2015р. за вх.№02-44/6/15 не приймається до розгляду господарським судом.

Отже, розгляд справи здійснюється в межах ціни позову в сумі 103837,04 грн., визначеної згідно з заявою від 27.11.2014р. вх.№02-44/1155/14; а саме, про стягнення 96967,00 грн. заборгованості та 6870,04 грн. пені.

Як уже зазначалось, відповідач свого представника для участі в судовому процесі не направив. Проте, враховуючи, що про дату, час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином (про що свідчить поштове повідомлення про вручення відповідачу листа з ухвалою суду, а.с.76); у справі міститься письмовий відзив на позовну заяву; явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також зважаючи на сплив строку розгляду позовної заяви, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

17.01.2005р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аскольд" (постачальник) та Державним підприємством "Червоненський завод продовольчих товарів" (покупець) укладено договір поставки №1 (а.с.9-10), за яким постачальник зобов'язується постачати (передавати) товар у власність покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього постачальнику на умовах даного договору (п.1.1. договору поставки).

Згідно з п.1.2. договору поставки, предметом поставки є наступний товар: хімічні сполуки, побутова хімія.

За змістом п.2.1.1., п.3.3. договору поставки, товар поставляється покупцю партіями; момент поставки відповідної партії товару оформляється видатковою накладною (актом прийому-передачі).

Відповідно до п.4.1. договору поставки, вартість кожної партії товару, що поставляється згідно з цим договором, визначається в специфікаціях, узгоджених і підписаних сторонами.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на банківський рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту отримання партії товару (п.4.2. договору поставки).

У відповідності до п.6.4. договору поставки, у разі неоплати або неповної оплати товару покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Відповідно до п.7.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2015 р.

На виконання даного договору поставки ТОВ "Аскольд" передало, а ДП "Червоненський завод продовольчих товарів" прийняло товар, зокрема, за накладними: від 13.01.2012р. на суму 2112,50грн. (а.с.11), від 31.01.2012р. на суму 2625,00 грн. (а.с.14) та від 30.01.2012р. на суму 10541,50грн. (а.с.17), а всього на суму 15279,00 грн.

30.09.2013р. між сторонами - ТОВ "Аскольд" (як первісним кредитором) та ТОВ "Астор" (як новим кредитором) укладено договір відступлення права вимоги (а.с.20), за яким новий кредитор стає кредитором боржника за договором №1 від 17.01.2005 р. (далі-угода) між первісним кредитором та ДП "Червоненський завод продовольчих товарів" (боржник) на суму 15279,09 грн. (п.1 договору відступлення права вимоги).

Відповідно до п.2 договору відступлення права вимоги, до нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов'язань боржника, викладених в угоді, а боржник зобов'язується перед новим кредитором належно виконати зобов'язання боржника, що викладені в угоді.

Договір діє в межах договору №1 від 17.01.2005р. (далі - угода), укладеного між первісним кредитором та ДП "Червоненський завод продовольчих товарів" (боржник) (п.8 договору відступлення права вимоги).

За змістом пункту 4 договору відступлення права вимоги, перехід права вимоги, визначеного у п.1 договору, здійснюється в момент підписання договору.

Окрім того, 10.06.2005р. між сторонами - ТОВ "Астор" (продавець) та ДП "Червоненський завод продтоварів" (покупець) укладено договір №22-7/05 купівлі-продажу (а.с.21), відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується відпустити та передати у власність покупця компоненти для виготовлення технічних рідин в потоці, сірчану, соляну та ортофосфорну кислоту (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до п.4.2. договору купівлі-продажу, покупець розраховується за товар з продавцем по факту поставки.

На виконання даного договору ТОВ "Астор" передало ДП "Червоненський завод продтоварів" обумовлений договором купівлі-продажу товар за накладними №31 від 30.12.2011р. на суму 30612,60 грн. (а.с.22) та №13 від 17.05.2013р. на суму 56160,00грн. (а.с.25).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як передбачено ч.1,2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідності до умов договору поставки №1 від 17.01.2005р. ТОВ "Аскольд" (право вимоги за яким набув позивач на підставі договору про відступлення права вимоги від 30.09.2013р.) в повному обсязі виконало свої зобов'язання. Також, ТОВ "Астор" виконав повністю свої зобов'язання за договором №22-7/05 купівлі-продажу від 10.06.2005 р., поставивши обумовлений договором товар.

В свою чергу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманих за договорами поставки та купівлі-продажу товарів належним чином відповідно до умов договорів не виконав.

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків, підписаного між ТОВ "Астор" та ДП "Червоненський завод продовольчих товарів" 26.05.2014р. (а.с.30) заборгованість останнього перед позивачем, з урахуванням заборгованості за договором відступлення права вимоги, склала 96967,00 грн. (як станом на 01.10.2013р., так і станом на 26.05.2014р.).

Щодо сплати заборгованості в сумі 96967,00 грн. позивач звернувся до відповідача з повідомленням-вимогою від 12.06.2014 р. (а.с.31).

У відповідь, державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" надіслало ТОВ "Астор" гарантійний лист від 04.07.2014р. (а.с.32), відповідно до якого гарантувало погашення заборгованості у розмірі 96967,00 грн. в сумах та строки згідно наведеного в листі графіку, що передбачав остаточне погашення боргу до 31.12.2014р.

Проте, відповідно до матеріалів справи, вказані в гарантійному листі платежі у зазначені відповідачем строки останнім не здійснювались, що й стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

У відзиві на позовну заяву відповідач наявність заборгованості в сумі 96967,00 грн. не заперечував.

Згідно з листом-довідкою від 05.01.2015р., за підписом директора ТОВ "Астор" (а.с.81) станом на 05.01.2015р. за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 96967,00 грн.; з моменту подання позову до господарського суду вказана заборгованість ДП "Червоненський завод продовольчих товарів" не сплачувалась, сума заборгованості не змінювалась.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст.33,34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за спірними договорами, позовні вимоги в частині стягнення 96967,00 грн. заборгованості є обґрунтованими та доведеними, а тому мають бути задоволені господарським судом.

Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 6870,04грн. пені, нарахованої на суму заборгованості 96967,00грн. за період з 26.11.2013р. до 25.05.2014р. З приводу даної вимоги суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

В даному випадку, забезпечення виконання зобов'язання з оплати товару обумовлено лише договором поставки №1 від 17.01.2005р., право вимоги за яким від боржника - відповідача, в подальшому, передано позивачу.

Так, як уже зазначалось, в пункті 4.2. договору сторонами встановлено строк виконання зобов'язання - 5 банківських днів з моменту отримання партії товару (дня оформлення накладної за змістом п.3.3. договору поставки).

Пунктом 6.4. договору поставки передбачено сплату покупцем постачальнику в разі неоплати або неповної оплати товару пені в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті.

Отже, враховуючи, що договором поставки №1 від 17.01.2005р. встановлено зобов'язання по сплаті відповідачем неустойки за порушення зобов'язання з оплати товару, а також, що за договором відступлення права вимоги від 30.09.2013р. ТОВ "Астор" перейшло право вимагати від боржника належного виконання усіх зобов'язань боржника, викладених в договорі поставки №1 від 17.01.2005р., позивач - ТОВ "Астор" вправі заявляти до стягнення з відповідача пеню за порушення відповідачем зобов'язань з оплати отриманого за договором поставки №1 від 17.01.2005р. товару, загальна вартість якого склала 15279,00 грн. Тобто, пеня має обчислюватись на суму заборгованості 15279,00грн. за товар, переданий відповідачу за договором поставки №1 від 17.01.2005р., а не на загальну суму заборгованості відповідача за отриманий товар - 96967,00 грн.

Також, суд зауважує, що відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на зазначене, в даному випадку, щодо обумовленого в п.6.4. договору поставки розміру пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу діє встановлене вищевказаною нормою Закону обмеження: пеня обчислюється в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Також, слід зазначити, що у відзиві на позовну заяву відповідач заявив про пропущення позивачем строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені. З даного приводу суд зазначає таке.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Водночас, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку, в пункті 6.4. договору поставки №1 від 17.01.2005р. сторонами передбачено, що пеня нараховується за кожний день прострочення платежу, до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання по оплаті, а отже, встановлено, інший, ніж в ч.3 ст.232 ГК України, період нарахування пені.

Так, відповідно до умов договору, встановлених обставин справи та вищевказаних норм чинного законодавства, позивач мав право нараховувати пеню протягом всього періоду прострочення оплати з дня виникнення зобов'язання по кожній з накладних і до моменту погашення боргу; а в межах річного строку позовної давності за даним позовом вправі був заявити до стягнення пеню, обчислену за період з 16.10.2013р. по 16.10.2014р. на суму боргу 15279,00 грн.

Проте, у відповідності до заяви від 27.11.2014р. (а.с.50) та доданого до неї розрахунку ціни позову (а.с.51-55), позивач заявив до стягнення пеню в сумі 6870,04грн., нараховану за період з 26.11.2013р. по 25.05.2014р. на суму заборгованості 96967,00грн.

Здійснивши розрахунок пені, з урахуванням встановлених обставин справи та в межах визначеного позивачем періоду її нарахування, суд встановив, що пеня, нарахована за період з 26.11.2013р. по 25.05.2014р. на суму заборгованості 15279,00грн. становить 1087,95 грн. та спеціальний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення обчисленої таким чином пені позивачем не пропущено. Отже, позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1087,95 грн. пені слід задоволити, в решті заявленої до стягнення суми пені (5782,09 грн.) суд відмовляє.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості суду не надав. Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню. З відповідача має бути стягнуто на користь позивача 96967,00 грн. заборгованості та 1087,95 грн. пені; в решті позову слід відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору відповідно до вимог ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Внаслідок зменшення розміру позовних вимог відносно заявлених при зверненні з позовом до суду, у відповідності до норми п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", судовий збір в розмірі переплаченої суми, в даному випадку, 3401,96 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Червоненський завод продовольчих товарів" (13434, Житомирська обл., Андрушівський р-н, смт.Червоне, вул.Перемоги, буд.14А, ідентифікаційний код 00374663) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астор" (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул.Єгорова, буд.31, ідентифікаційний код 20642210):

- 96967,00 грн. заборгованості,

- 1087,95 грн. пені,

- 1961,10 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Астор" (27500, Кіровоградська обл., м.Світловодськ, вул.Єгорова, буд.31, ідентифікаційний код 20642210) з Державного бюджету України:

- 3401,96 грн. судового збору, сплаченого згідно з платіжним дорученням №803 від 23.09.2014р. на суму 5478,70 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 12.01.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (реком.)

3 - відповідачу (реком.)