Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/25759/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25759/14 14.01.15

За позовом Державного підприємства «Еко»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «НІРМАЛА»

про стягнення 50 885,74 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники :

від позивача Вірченко Н.В. - представник за довіреністю № 14 від 07.04.2014

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 14.01.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Еко» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «НІРМАЛА» про стягнення 50 885,74 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.10.2006 між сторонами було укладено договір № 14-20-1 «Про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг» (надалі - Договір), на підставі якого позивач взяв на себе зобов'язання забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, а також прибудинкової території за адресою: м. Київ, вул.. І. Кудрі, 43, де знаходиться напівпідвальне нежитлове приміщення площею 98,5 кв. м., а відповідач зобов'язався брати участь у витратах на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у будинку. За доводами позивача, відповідач взяті за договором зобов'язання не виконував, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з лютого 2013 по 23 серпня 2014 у розмірі 50 262,75 грн. Крім того, за неналежне виконання договірних зобов'язань позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені - 178,53 грн., 3 % річних - 129,25 грн. та інфляційних втрат - 315,21 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 порушено провадження у справі № 910/25759/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 17.12.2014.

У судове засідання, призначене на 17.12.2014, представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав документи, що були долучені до матеріалів справи.

Відповідач в судове засідання 17.12.2014 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.12.2014 розгляд справи було відкладено на 14.01.2015.

У судове засідання 14.01.2015 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив вдруге, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду були надіслані на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - 02139, м. Київ, вул. Микитенка, буд. 11, отже відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

01 жовтня 2006 року між Державним підприємством «Еко» (надалі - позивач, балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «НІРМАЛА» (надалі - відповідач. Орендар) було укладено договір № 14-20-1 про відшкодування орендарем витрат балансоутримувача на утримання нерухомого майна та про надання орендарю комунальних послуг (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору балансоутримувач - Державне підприємство «Еко» - забезпечує обслуговування та ремонт будівлі, а також утримання прибудинкової території за адресою м. Київ-01133, вул. Івана Кудрі, 43, де знаходиться напівпідвальне нежитлове приміщення площею 98,50 кв.м. Орендар користується вказаним приміщенням згідно з договором оренди № 3522 від 15.09.06, що укладений між ТОВ «Творче об'єднання «НІРМАЛА» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву. Орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі, якщо інше не випливає характеру, наданих балансоутримувачем за цим договором.

Згідно з п. 2.1.1. договору балансоутримувач зобов'язався забезпечити виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням будівлі і прибудинкової території, та створення необхідних житлових умов та умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі для орендаря, згідно з вимогами чинного законодавства про користування приміщеннями. Перелік таких робіт та послуг, порядок та умови їх оплати встановлюються цим договором.

Додатком № 1 до договору визначено перелік послуг та порядок розрахунків комунальних платежів.

Орендар зобов'язався не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі або організації, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно вартості приміщення, а також за комунальні послуги. В разі дострокового припинення договору орендар проводить всі проплати згідно договору за повний місяць, що являється останнім місяцем дії угоди, незважаючи на дату припинення угоди (п. 2.2.3. договору).

Як свідчать матеріали справи орендоване приміщення було повернуто відповідачем 22.08.2014 року, що підтверджується актом приймання-передачі(повернення) нерухомого майна.

За доводами позивача, відповідач взяті за договором зобов'язання не виконував, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість за період з лютого 2013 по 23 серпня 2014 у розмірі 50 262,75 грн.

Отже, спір у справі виник через не виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо повноти та вчасності сплати отриманих послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 526 , 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України ).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 2.23.3. договору строк виконання відповідачем зобов'язань по сплаті за лютий 2013 - серпень 2014 року станом на момент вирішення спору настав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті послуг не виконав внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 50 262,75 грн., що підтверджується довідкою про заборгованість, яка підписана керівником та головним бухгалтером позивача.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договору. Відповідач доказів відсутності заборгованості за отримані послуги суду не надав, доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми заборгованості у розмірі 50 262,75 грн обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 178,53 грн., 3 % річних у розмірі 129,25 грн. та інфляційні втрати у розмірі 315,21 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.2.2.3 договору при несвоєчасному внесені плати орендар зобов'язується сплачувати пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунків позивача, пеня становить 178,53 грн, 3 % річних - 129,25 грн. та інфляційні втрати - 315,21 грн, суд вважає дані розрахунки обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «НІРМАЛА» (02139, м. Київ, вул. Микитенка, буд. 11; ідентифікаційний код 24923028) на користь Державного підприємства «ЕКО» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 36-Б; ідентифікаційний код 32309722) заборгованість в розмірі 50 262 (п'ятдесят тисяч двісті шістдесят дві) грн 75 коп.; пеню у розмірі 178 (сто сімдесят вісім) грн 53 коп.; три відсотки річних в сумі 129 (сто двадцять дев'ять) грн 25 коп.; інфляційні втрати в сумі 315 (триста п'ятнадцять) грн 21 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.01.2015 р.

Суддя Пукшин Л.Г.