Постанова

від 13.01.2015 по справі 826/19237/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2015 року 14:30 № 826/19237/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомКиївського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парк Сервіс» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2 458,13 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Київське міське відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Парк Сервіс» про стягнення заборгованості по страховим внескам у розмірі 2 458,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 01.01.2011 р. відповідач має вказану заборгованість, що виникла у 2009 році, зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

При цьому, в обґрунтування позову позивач зазначає, що строком сплати страхових внесків є день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період, яка повинна виплачуватись, як зазначає позивач, не рідше двох разів на місяць, а відтак несплачена за вказаний період відповідачем сума страхових внесків вважається недоїмкою та підлягає примусовому стягненню.

Направлена за визначеною в ЄДР адресою відповідача копія ухвали судді про відкриття провадження у справі повернута без вручення з незалежних від суду причин. У зв'язку з цим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи. У той же час, представник відповідача в судове засідання не з'явився, доказів поважності причин неприбуття, як і завчасного повідомлення про наявність таких причин, - не надав. Враховуючи наведене та керуючись ч. 4 ст. 128 КАС України судом ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних матеріалів справи.

Надалі, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України ухвалено про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Відповідно до статті 2 Закону № 2240-III від 18.01.2001 відповідач є страхувальником та платником страхових внесків передбачених зазначеним законом. Відповідач зареєстрований як платник внесків у Подільській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з 25.08.2005 р. за № 10741050001009609.

Відповідачем подано до Фонду Звіт по формі Ф4-ФСС з ТВП.

Із звіту за 9 місяців 2011 р. вбачається, що визначена відповідачем у звіті сума нарахованих внесків у розмірі 2 458,13 грн., є заборгованістю, що пов'язана з невиплатою заробітної плати. При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах картки особового рахунку заборгованість виникла у 2008-2009 роках.

Позивач звернувся до суду про стягнення визначеної відповідачем заборгованості, оскільки вважає зазначену суму коштів недоїмкою зі сплати страхових внесків та наполягає на її стягненні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з абзацом п'ятим пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року , в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" № 2240-III від 18.01.2001 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) - платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Частиною 1 вказаної статті Закону визначено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

При цьому, у разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, був деталізований Інструкцією, яка затверджена постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 16 від 26.06.2001 та була чинна на момент виникнення спірних відносин.

Так, підпунктом 4.4. п. 4 Інструкції встановлено, що перерахування коштів на рахунки Фонду страхувальниками-роботодавцями здійснюється одночасно з одержанням коштів на оплату праці в установах банків.

На необхідності застосуванні такого порядку перерахування коштів на рахунки Фонду зазначається і самим Фондом (листи від 29.07.2009 № 01-14-1582 та від 07.07.2010 № 05-31-1322 ).

При цьому, згідно підпунктом 4.5 п. 4 Інструкції також зазначено, що у разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати .

Виходячи з системного аналізу наведених вище положень законодавства суд приходить до висновку, що днем сплати страхових внесків, днем виникнення обов'язку сплати внесків до Фонду, є день одержання коштів на оплату праці.

На це вказує і порядок застосування санкцій, передбачений Інструкцією, а саме - недоїмкою вважаються не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески (п. 4.4. Інструкції). При цьому, нарахування пені розпочинається з першого робочого дня , що настав після дня одержання заробітної плати (з дня виникнення недоїмки) (п. 5.4 Інструкції).

Як встановлено судом і підтверджується у вищезгаданому звіті по формі Ф4-ФСС з ТВП сума, яку просить стягнути позивач, складається із суми внесків, які не сплачені у зв'язку з невиплатою заробітної плати. При цьому, у позовній заяві не зазначається про нарахування пені за прострочку сплати цих зобов'язань, строк сплати яких настав.

У той же час, виходячи з того, що обов'язок із сплати внесків виникає у день отримання коштів на виплату заробітної плати, слід зазначити, що позивачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч 1. ст. 71 КАС України, не доведено та судом не встановлено того, що на день розгляду справи відповідачем сплачено заробітну сплату (отримано кошти для виплати заробітної плати), із одночасною сплатою якої у відповідача виникав би обов'язок сплачувати страхові внески.

Відтак, в даному випадку позивачем не доведено того, що строк сплати спірної суми коштів настав, а відтак підстав вважати спірну суму недоїмкою у суду немає.

Посилання позивача на те, що відповідач своєчасно не сплачує заробітну плату не спричиняє виникнення обов'язку відповідача щодо сплати спірної суми внесків.

При цьому суд враховує та звертає увагу на те, що постанова Верховного Суду України від 30.05.2011 р. (номер рішення в ЄДРСР 16571557) стосується внесків на пенсійне страхування , та, відповідно не стосується регулювання спірних відносин щодо сплати внесків з тимчасової втрати працездатності , а постанова Верховного Суду України від 06.02.2012 р. (номер рішення в ЄДРСР 21839983) стосується випадків, коли кошти працівникам були сплачені , але не нараховані внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту виникнення у відповідача обов'язку із сплати спірної суми внесків та набуття цією сумою статусу недоїмки, а відтак позивач не довів законності та обґрунтованості своїх вимог, а отже у суду не має правових підстав для задоволення позову у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін