Ухвала

від 12.03.2014 по справі 9101/129785/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2014 рокусправа № 2а-9821/09/0470 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Туркіної Л.П. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря - Комар Н.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. у справі № 2а-9821/09/0470

за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про застосування фінансових (штрафних) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2009 року Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція у Дніпропетровській області звернулась до суд із адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якому позивач, з урахуванням уточнень до позову, просить:

- застосувати до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1) фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат, що складає 5 000 000 грн., та стягнути їх до Державного бюджету України.

- стягнути прибуток відповідача від проведення азартних ігор у сумі 272 грн. до Державного бюджету України.

- конфіскувати гральні автомати у кількості 20 штук, які на момент вчинення правопорушення були розташовані в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2 та належали товариству з обмеженою відповідальністю «Глобалбізнес-Інформ» (код ЄДРПОУ 31540875, 52800, Дніпропетровська область., м. Першотравенськ, вул. К. Маркса, 24).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду обґрунтовано тим, що позивач не довів факту організації та проведення відповідачем на території України азартних ігор.

Не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р., Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, позов - задовольнити. Позивач вказує, що факт організації та проведення відповідачем азартних ігор шляхом використання гральних автоматів підтверджено належним чином, а саме: актом перевірки від 30.06.2009 року № 003932, поясненнями понятих та самого ОСОБА_1

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Сторони та їх представники, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду, до суду не прибули.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги, заявлені органом державної податкової служби, ґрунтуються на нормах ст. 3 Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні», якою встановлено, що до суб'єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі вісім тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального обладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України. Застосування санкцій, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.

В якості доказів, що підтверджують факт правопорушення з боку відповідача, позивач посилається на акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 603932 від 30.06.2009 року, протокол огляду від 30.06.2009 року, складений за участі понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пояснень ОСОБА_1 від 30.06.2009 року, що оформлені службовими особами податкової міліції відповідно до норм КПК України, а також на договір оренди відеогральних розважальних автоматів від 25.06.2009 року, укладений між ТОВ «Глобалбізнес-Інформ» (орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (орендар).

Дослідивши названі докази та інші матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Поняття конфіскації викладено у ст. 354 ЦК України, що входить до гл. 25 названого Кодексу «Припинення права власності». Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦК України, до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно.

Виходячи з викладеного, слід дійти висновку, що заявлені у суді вимоги щодо конфіскації майна можуть бути звернуті виключно до власника останнього.

Оскільки наявні у справі докази не підтверджують права власності відповідача на гральні автомати, позовні вимоги щодо конфіскації, звернуті до СПД ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення фінансових санкцій та прибутку, слід зазначити наступне.

Як зазначено вище, у якості доказів правопорушення, а саме здійснення забороненого виду діяльності, позивач посилається на процесуальні документи, складені відповідно до КПК України.

Однак, рішення суду згідно якого встановлено, що відповідач вчинив злочин, передбачений ст. 203 КК України (здійснення заборонених видів господарської діяльності) у редакції від 26.06.2009р., позивачем не надано.

Оскільки встановлення обставин, які мають ознаки злочину та можуть бути кваліфіковані як злочинні, віднесено до компетенції органів кримінальної юрисдикції, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що належні докази вчинення відповідачем правопорушення, яке передбачає стягнення з відповідача штрафу та вилучення доходу, у матеріалах справи відсутні.

Що стосується акту № 603932 від 30.06.2009 року «Перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій», то в останньому зазначено, що перевірка проведена на підставі Законів України від 04.12.1990 року № 509 - XII «Про державну податкову службу в Україні», від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», від 23.03.1996 року № 98/96-ВР «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 01.05.2000 року № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 19.12.1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Указу Президента України від 12.06.1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637. Однак, про порушення названих нормативних актів у позові не йдеться.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення штрафу та вилучення прибутку суб'єкта господарювання, визначені ст. 238 ГК України у якості адміністративно-господарських санкцій, які згідно ст. 250 ГК України, у редакції, що діяла на момент вчинення правопорушення-30.06.2009р., можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Виключень стосовно адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються судами, названа стаття не передбачала. Отже, рішення суду першої інстанції є вірним по суті та не спростовується доводами апеляційної скарги, що виключає підстави для задоволення останньої.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. - без змін.

Керуючись ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2011 р. - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко