Постанова

від 24.12.2014 по справі 804/20005/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 р. Справа № 804/20005/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнати нечинним та скасувати рішення, визнання прийнятою декларації, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати нечинним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 20 листопада 2014р. за №16542/10/04-08-15-01-06 щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" з податку на додану вартість за жовтень 2014р. з додатком №5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних;

- визнати декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014р. з додатком №5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" прийнятими відповідно до п.49.13 статті 49 Податкового кодексу України, а саме 20 листопада 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на ст. ст. 48, 49 Податкового кодексу України порушенням відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про невизнання податковою звітністю декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р., яка містила всі необхідні, визначені законодавством реквізити. При цьому позивач зазначає, що відповідачем не зазначено, які саме порушення допущено позивачем. Окрім того, податковий орган не прийняв повідомлення про відмову у прийнятті податкової звітності, а лише надіслав лист про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р.

Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що позов не підлягає задоволенню оскільки позивачу направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Один із обов'язкових реквізитів декларації податкової звітності є місцезнаходження (місце проживання) платника податку. Оскільки зазначені підприємством дані стосовно його місцезнаходження не відповідають дійсності, Новомосковською ОДПІ податкова декларація була визнана як неподаткова.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 року провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24.12.2014р.

У судове засідання сторони не з'явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач звернувся до суду із клопотанням, в якому просив розглянути справу без його участі в порядку письмового провадження.

Частиною 6 статті 128 КАС України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За даних обставин суд, керуючись положеннями частини 6 статті 128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи та доводи позовної заяви, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 14.11.2014р. Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено виїзд за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н", за результатами якого складено акт від 14.11.2014р. №503/151. На підставі акту перевірки місцезнаходження, відповідачем сформовано запит від 14.11.2014р. №2240 на встановлення місцезнаходження платника та передано на опрацювання Головному оперативному відділу Західно-Донбаської ОДПІ ГУ Міноходів у Дніпропетровській області. Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" переведено у стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

20.11.2014р. позивач подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За змістом ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків. Податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). У окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: у разі, якщо контролюючий орган із дотриманням вимог пункту 49.11 цієї статті не надає платнику податків повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації або у випадках, визначених цим пунктом, не надсилає його платнику податків у встановлений цією статтею строк. У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Крім того, відповідно до пп.4.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом ДПС України від 14.06.2012 № 516, прийняття податкової декларації є обов'язком ОДПС. Відмова посадової особи ОДПС прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених статтями 48 та 49 Кодексу, у тому числі висунення будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Аналіз наведених нормативних приписів вказує на те, що податкова декларація може бути не прийнята податковим органом лише у випадку, якщо вона заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України, що може вплинути на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2014р. відповідач надіслав позивачу лист №16542/0/04-08-15-01-06, в якому повідомив, що податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р. №1400011368 від 20.11.2014 року з додатком №5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних присвоєно статус «не визнано як податкова звітність» на підставі п.48.3 та 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, у зв'язку з не зазначенням обов'язкового реквізиту.

У поданій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р., позивачем було вказано податкову адресу: 51200, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., м. Новомосковськ, вул. 195-ї Стрілкової дивізії, буд. 3.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження позивача - 51200, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н., м. Новомосковськ, вул. 195-ї Стрілкової дивізії, буд. 3.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року, № 755-VІ визначено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Також суд зазначає, що чинне законодавство не містить такої підстави для невизнання податкової звітності податковою декларацією і відповідної відмови у прийнятті такої звітності, як переведення платника податків у стан « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Нормативно-правовий акт - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для їх суб'єктів. Правовий акт індивідуальної дії породжує права й обов'язки тільки в того суб'єкта (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), якому (яким) його адресовано.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

За своїм змістом оскаржуваний лист від 20.11.2014 року №16542/10/04-08-15-01-06 не є рішенням відповідача у розумінні процесуального закону, оскільки має інформаційний характер та не містить приписів чи розпоряджень суб'єкта владних повноважень.

За таких умов позовні вимоги про визнати нечинним та скасування рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, оформлене листом від 20.11.2014р. за №16542/10/04-08-15-01-06 щодо невизнання податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" з податку на додану вартість за жовтень 2014р. з додатком №5 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних задоволенню не підлягають.

Відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765, Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 лютого 2014 р. за № 217/24994, контроль за достовірністю відображення в інформаційній системі показників стану розрахунків платників, механізму виявлення, усунення та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних забезпечується структурними підрозділами за закріпленими напрямами роботи. Супроводження єдиного технологічного процесу автоматизованої обробки інформації щодо обліку податків, зборів, митних платежів, передоплати та єдиного внеску здійснюється територіальними органами Міндоходів відповідно до функціональних повноважень. За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником. Занесення/перенесення, виключення/включення операцій в інформаційній системі проводяться структурними підрозділами територіальних органів Міндоходів, на які покладено функції з введення відповідної інформації. Контроль за достовірністю та повнотою відображення інформації в інформаційній системі забезпечується структурними підрозділами, на які покладено функції з введення відповідної інформації.

Судом встановлено, що підстави для невнесення даних, зазначених у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014р., до відповідної форми податкової звітності відсутні, і у позивача є в наявності матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Пунктом 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним заходом для належного захисту прав платника є зазначення у резолютивній частині судового рішення дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби.

За таких обставин, позовні вимоги про визнання податкової декларації позивача з податку на додану вартість за жовтень 2014р. з додатком № 5 та реєстром виданих та отриманих податкових накаладних такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" у день її фактичного отримання Новомосковською об'єднанною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, тобто 20.11.2014р. є законними та обґрунтованими.

За таких обставин, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 128, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати податкову декларацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" (код ЄДРПОУ 38470396) з податку на додану вартість за жовтень 2014р. такою, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" у день її фактичного отримання Новомосковською об'єднанною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, тобто 20.11.2014р.

Зобов'язати Новомосковську об'єднанну державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відобразити показники (дані) податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" (код ЄДРПОУ 38470396) з податку на додану вартість за жовтень 2014р. з додатками в електронних базах даних податкової звітності, у тому числі в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерсант-Н" (код ЄДРПОУ 38470396) судовий збір в сумі 36,54 грн. (тридцять шість грн. 54 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Серьогіна