Постанова

від 06.02.2007 по справі 15/186пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

15/186пн

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

06 лютого 2007 р.                                                                                   № 15/186пн  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

- позивача

- відповідача

розглянув касаційну скаргуТОВ "Восток Інвест Груп"

на постановуЛуганського апеляційного господарського судувід 09 листопада 2006 року

у справі№ 15/186пн господарського суду Луганської області

за позовомТОВ "Сільгоспсервіс"  

доТОВ "Восток Інвест Груп"

третя особаДонецька залізниця в особі Луганської дирекції залізничних перевезень

проспонукання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.09.2006 (судді Є.Пономаренко, А.Ворожцов, Є.Лісовицький) позовні вимоги задоволено частково, відповідача зобов'язано забезпечити можливість проїзду залізничним транспортом по під'їзній залізничній колії, а також надання можливості обслуговування колії, заборонено відповідачу здійснювати які-небудь роботи на земельній ділянці де розташована під'їзна залізнична колія без попереднього погодження з позивачем, зобов'язано відповідача усунути перешкоди в користуванні під'їзною залізничною колією належною на праві власності позивачу.

Судове рішення мотивовано приписами ст. 48 Закону України "Про власність", ст. 391 ЦК України відповідно до яких позивач як власник має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд у тому числі здійснювати підприємницьку діяльність з використанням належного йому на праві власності майна.

Вимоги про звільнення відповідачем від будівельного сміття під'їзної колії та прилеглої земельної ділянки, а також очищення відповідачем жолоба на переїзді відхилено за недоведеністю.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 (судді: О.Медуниця, К.Бойченко, С.Єжова) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Відповідач просить в касаційній скарзі постановлені у справі рішення та апеляційну постанову скасувати з підстав порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, в позові відмовити.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Із встановлених господарськими судами обставин вбачається, що належна позивачу залізнична колія знаходиться на землі, що є в його користуванні та межує із різними землекористувачами.

Викопійовка плану зовнішніх меж землекористування свідчить, що земельна ділянка, яка перебуває у користуванні позивача, включає в себе земельну ділянку під залізничною колією та закінчується перед землями Луганської дирекції залізничних перевезень.

Із викопійовки схеми станції Лутовіновський посьолок вбачається, що залізнична колія, яка належить позивачу, проходить по землі, що межує із земельною ділянкою на якій знаходиться власність відповідача.

Встановлені обставини справи свідчать, що через колію, яка належить позивачу мається несанкціонований переїзд, який використовується відповідачем для забезпечення технологічного процесу, однак відповідним чином не облаштований, по кінцям шпал колії вирито траншею, проїзду залізничного транспорту по під'їзній колії позивача, яка знаходиться на території відповідача, перешкоджають в'їздні та виїзні ворота, розташовані на межі території відповідача.

Таким чином господарськими судами встановлено, що позивачу чиняться перешкоди у користуванні належною йому залізничною колією з боку відповідача.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про власність" власник може  вимагати  усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

Положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин висновки господарських судів щодо часткового задоволення позовних вимог відповідають встановленим обставинам та нормам чинного законодавства.

Виходячи з викладеного, господарські суди вірно застосували норми матеріального права і прийняті у справі рішення та апеляційна постанова  відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про перевагу одних доказів над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить встановленим ст. 1117 ГПК України межам перегляду справи в касаційній інстанції, тому до уваги не приймаються.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 09.11.2006 та рішення господарського суду Луганської області від 05.09.2006 у справі № 15/186пн господарського суду Луганської області залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                             В. Овечкін                              

судді                                                                                                         Є. Чернов

                                       В. Цвігун