Рішення

від 12.01.2015 по справі 910/27205/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27205/14 12.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Адіабата» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» Простягнення 66 563,79 грн., Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Біла Д.В. - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адіабата» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» про стягнення 51 807,83 грн. заборгованості, 1 126,07 грн. 3% річних, 8 976,30 грн. інфляційних втрат, 4 653,59 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не в повному обсязі виконані грошові зобов'язання за договором купівлі-продажу №14/01/132 від 15.01.2013 року.

Ухвалою суду від 08.12.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.12.2014 року.

Представник відповідача в судове засідання 22.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, проте 22.12.2014 року подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 22.12.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також подав письмове підтвердження відсутності аналогічного спору.

Крім того, представник позивача у даному судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

Ухвалою суду від 22.12.2014 року розгляд справи відкладено на 12.01.2015 року.

В судовому засіданні 12.01.2015 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2015 року не з'явився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.01.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адіабата» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №14/01/132, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар окремими партіями за цінами, в асортименті (по номенклатурі) і кількості, що узгоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умова, установлених даним договором.

Ціна за товар зазначається в рахунку-фактурі та у видатковій накладній на момент передачі партії товару (п.2.1); загальна сума договору визначається виходячи з цін на товар, асортименту і загальної кількості товару всіх партій, проданого відповідно до умов договору (п.2.3).

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються у національній валюті України - гривні шляхом перерахування покупцем грошової суми у розмірі 100% вартості партії товару на розрахунковий рахунок продавця протягом 14 календарних днів з моменту передання товару покупцеві.

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення сторонами і діє до 31.12.2013 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань.

30.12.2013 року між сторонами укладена додаткова угода №1 до договору, якою продовжено строк дії договору до 31.12.2014 року.

На виконання умов договору, позивач передав відповідачу товар загалом на суму 66 238,55 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1648393 від 20.01.2014 року на суму 1 699,01 грн., №1648436 від 20.01.2014 року на суму 12 885,60 грн., №1650623 від 23.01.2014 року на суму 25 200,70 грн., №1659047 від 07.02.2014 року на суму 13 588,74 грн., №1659051 від 07.02.2014 року на суму 9 678,74 грн., №1775888 від 25.06.2014 року на суму 3 185,76 грн.

Відповідно до довіреностей: №63 від 20.01.2014 року, №65 від 20.01.2014 року, №181 від 07.02.2014 року, №865 від 23.06.2014 року, відповідач уповноважив Овдієнка Юрія Миколайовича на отримання цінностей від позивача.

Як зазначав позивач, відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 14 432,72 грн., у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 51 807,83 грн.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 51 807,83 грн. основного боргу, 1 126,07 грн. 3% річних, 8 976,30 грн. інфляційних втрат, 4 653,59 грн. пені.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору купівлі-продажу №14/01/132 від 15.01.2013 року, позивач передав, а відповідач отримав товар загалом на суму 66 238,55 грн., що підтверджується видатковими накладними: №1648393 від 20.01.2014 року на суму 1 699,01 грн., №1648436 від 20.01.2014 року на суму 12 885,60 грн., №1650623 від 23.01.2014 року на суму 25 200,70 грн., №1659047 від 07.02.2014 року на суму 13 588,74 грн., №1659051 від 07.02.2014 року на суму 9 678,74 грн., №1775888 від 25.06.2014 року на суму 3 185,76 грн. та довіреностями, якими відповідач уповноважив Овдієнка Юрія Миколайовича на отримання цінностей від позивача: №63 від 20.01.2014 року, №65 від 20.01.2014 року, №181 від 07.02.2014 року, №865 від 23.06.2014 року.

В свою чергу, відповідач отриманий товар оплатив частково на суму 14 432,72 грн., у зв'язку з чим його заборгованість за договором складає 51 807,83 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 51 807,83 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 4 653,59 грн. пені.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, за згодою сторін може бути перерахована за період дії терміну позовної давності, але розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Пунктом 7.4 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строку платежу, встановленого п. 4.1 договору, покупець зобов'язаний, на вимогу продавця, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми такого платежу за кожен день прострочення оплати.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 4 491,79 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 126,07 грн. три відсотки річних та 8 976,30 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 126,07 грн. та 8 976,30 грн., відповідно.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт Пром Плюс» (місцезнаходження : 03115, м. Київ, Святошинський р-н, просп. Перемоги, буд. 136, прим. 34, код ЄДРПОУ 37833628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Адіабата» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 34-Б, код ЄДРПОУ 33402646) 51 807 (п'ятдесят одну тисячу вісімсот сім) грн. 83 коп. - основного боргу, 4 491 (чотири тисячі чотириста дев'яносто одну) грн. 79 коп. - пені, 1 126 (одну тисячу сто двадцять шість) грн. 07 коп. - 3% річних, 8 976 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 30 коп. - інфляційних втрат, 1 822 (одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 56 коп. - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Повний текст рішення підписаний

14.01.2015 року.