Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/27582/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27582/14 13.01.15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Київпиво» Простягнення 5 972,03 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Дзюба Г.Є. - дов. № б/н від 31.12.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпиво» про стягнення 5 301,70 грн. основного боргу, 257,82 грн. пені та 40 % річних у розмірі 412,51 грн.

Ухвалою суду від 13.01.2014 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 13.01.2015 року.

Представник позивача в судовому засіданні 13.01.2015 року надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі та усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

13.01.2015 року представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.01.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київпиво» (покупець) був укладений договір поставки № БІ 121385, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався передати замовлений товар у власність покупця, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити поставлений товар у відповідності з вимогами даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2.2 договору, ціна, кількість та асортимент кожної партії товару узгоджується сторонами і зазначаються в накладних. Ціна на товар зазначається в гривнях з урахуванням ПДВ.

Умовами пункту 4.3. договору встановлено, що узгоджені сторонами асортимент, кількість та ціна товару з урахуванням ПДВ на кожну партію товару зазначається постачальником у видатковій накладній на товар.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата проводиться покупцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів, рахуючи з моменту виконання поставки відповідної партії товару. Покупець зобов'язаний кожного тижня надавати постачальнику інформацію про рух товару на складі покупця, про ступінь реалізації поставленого товару, із зазначенням асортименту та кількості нереалізованого товару (інформація) на дату надання інформації, яка підписується представником покупця. Покупець надає інформацію по факсу або електронній пошті, або в іншій формі, яка дозволяє постачальнику ідентифікувати інформацію як таку, що надана покупцем у відповідності з цим договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору поставки № БІ 121385 від 25.02.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Київпиво» алкогольні напої на загальну суму 13 783,00 грн., що підтверджується накладними, які містяться в матеріалах справи. Проте відповідач свої зобов'язання щодо сплати вартості поставленого товару виконав частково, сплативши за товар кошти у розмірі 2 161,00 грн. та повернувши позивачу нереалізований товар на суму 6 320,30 грн., у зв'язку з чим станом на 20.11.2014 р. заборгованість за договором складає 5 301,70 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить господарський суд стягнути з відповідача 5 301,70 грн. основного боргу, 257,82 грн. пені та 40 % річних у розмірі 412,51 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № БІ 121385 від 25.02.2014 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 5.1 договору, розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 60 календарних днів з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових кошті на рахунок постачальника.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладними підписаними сторонами, копії яких міститься в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, за поставлений товар розрахувався частково, сплативши за товар кошти у розмірі 2 161,00 грн. та повернувши позивачу нереалізований товар на суму 6 320,30 грн., у зв'язку з чим станом на 20.11.2014 р. заборгованість за договором складає 5 301,70 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5 301,70 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 7.3 та 7.4 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 257,82 грн. пені.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3 договору поставки № БІ 121385 від 25.02.2014 року встановлено, що у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 257,82 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» просить суд також стягнути з відповідача 412,51 грн. сорок відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 7.7 договору сторони погодили, що за користування грошовими коштами постачальника, яке може відбутися у зв'язку з простроченням покупця оплати за товар, постачальник вправі вимагати від покупця сплати 40 % річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок 40 % річних, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 40 % річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 412,51 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київпиво» (місцезнаходження : 03065, м. Київ, бульвар І.Лепсе, будинок 18, код ЄДРПОУ 38393961) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (місцезнаходження: 02088, м. Київ, вул. Леніна, 42, код ЄДРПОУ 35871504) 5 301 (п'ять тисяч триста одна) грн. 70 коп. основного боргу, 257 (двісті п'ятдесят сім) грн. 82 коп. пені, 412 (чотириста дванадцять) грн. 51 коп. сорок відсотків річних та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.01.2015 р.

Суддя Спичак О.М.