Рішення

від 14.01.2015 по справі 922/5884/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2015 р.Справа № 922/5884/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

розглянувши справу

за позовом Медбіоком ЛТД Науково-виробнича фірма, м. Харків до ФГ "AURUM", с. Олександрівка про стягнення коштів за участю :

:

позивача - Шитов О.Г.

відповідач - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року до суду звернулась Медбіоком ЛТД Науково-виробнича фірма ( надалі - позивач) та просить стягнути з Фермерського господарства AURUM" ( надалі - відповідач) суму заборгованості в розмірі 18 000 грн., судовий збір та витрати на юридичні послуги в розмірі 600 грн..

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу від 04.05.2012 року в частині розрахунків за отриману продукцію.

Відповідачем в судовому засіданні 12.01.2015 року. було заявлене клопотання щодо оголошення перерви з метою ознайомлення з текстом позовної заяви, текст заяви був вручений представником позивача в судовому засіданні.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 12.01.2015 року до 14.01.2015 року до 11 години .

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У відповідності до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2, цієї статті, визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії яка порушує право, відновлення становища яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності державної влади, органу влади автономної республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.659 Цивільного кодексу України, право продажу товару належить власникові товару.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Цивільного кодексу України, поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

За приписами статей 638, 639 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

04.05.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі -продажу ( а.с.11-12). У відповідності до предмету договору відповідач зобов*язався отримати від позивача препарати, згідно накладних, які являються невід*ємною частиною договору ( п.1.1 договору). Продукція відпускається відповідачу на підставі його заявок та видаткових накладних , які складаються позивачем. ( п.2.1 договору). В видатковій накладній вказується найменування товару, його кількість, ціна виробника та відпускна ціна. ( п.2.2 договору). Відповідач в свою чергу зобов*язався провести 100 % оплату за отриману продукцію на підставі виписаного рахунка-фактури ( п.3.2 договору). к доказ отримання продукції позивач надав рахунок-фактуру № СФ-0000021 від 18.04.2013 року на суму 18000 грн. ( а.с.14) та видаткову накладну за № РН-0000021 від 2504.2013 року, яка містить підпис директора Голобородько С.А ( а.с.15).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визнаний моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

16.09.2014 року позивач звернувся до відповідача з листом за № 05 з вимогою сплатити заборгованість в сумі 18000 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та те, що сума заборгованості відповідачем не сплачена. Відповідач не надав на вимогу суду докази своєчасного виконання своїх зобов'язань. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі18000 грн.

Щодо заявленої вимоги про стягнення 600 грн. за юридичні послуги.

Стаття 44 ГПК України передбачає, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень наданих їм законом та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Таким чином ст. 44 ГПК України передбачає відшкодування сум як судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь - яким представникам.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Матеріали справи свідчать про те, що юридичні послуги надавала колегія адвокатів Ленінського району м. Харкова, адвокат Ступак Е.І., позивач не надав копії свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю , додана лише квитанція за № 179682 на суму 600 грн. В матеріалах справи відсутній договір про надання юридичних послуг, згідно з яким в порядку та на умовах, визначених договором, замовник дає завдання, а виконавець приймає на себе обов'язки у відповідності із завданням замовника надавати останньому за плату юридичні послуги.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Н підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення 600 грн. за юридичні послуги.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства AURUM" (Харківська обл., Золочівський район, с. Олександрівка, вул. Чадунелі,21 код ЄДРПОУ 30916539 р/рахунок 26003131059 МФО 350589 в ХОД "Райфайзен Банк Аваль" інн. 309165320133) на користь Медбіоком ЛТД Науково-виробнича фірма ( м.Харків, вул. Дмитрівська, 4/5 р/рахунок 26006052325938 ПАТ КБ"Приватбанк" МФО 351533 код ЄДРПОУ 31644253) суму основного боргу 18 000 грн. та судовий збір 1827 грн.

В частині стягнення юридичних послуг в сумі 600 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2015 р.

Суддя Л.С. Лаврова