Рішення

від 06.01.2015 по справі 911/5175/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Справа № 911/5175/14

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Кар»

про стягнення 57540,55 грн.

секретар судового засідання: Севастьянов Є.С.

за участю представників:

від позивача : Моценко О.В., довір. б/н від 03.12.2014 р.

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski (далі - позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Кар» (далі - відповідач) про стягнення 57540,55 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за транспортним договором-заявкою № 45 від 26.10.2012 р., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 57540,55 грн. основного боргу, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

Представник позивача у судових засіданнях 18.12.2014 р. та 06.01.2015 р. позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 18.12.2014 р. та 06.01.2015 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.01.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26 жовтня 2012 року між Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АС-Кар» (експедитор) було укладено договір-заявку № 45, відповідно до якого перевізник зобов'язувався доставити експедитору дробилку Метсо вагою 35 тон, довжиною 3,4 м, шириною 3,15 м, висотою 3,0 м негабарит. Дата завантаження 31.10.2012 р.; маршрут перевезення Франція (71 Макон) - Україна (м. Малин); дата прибуття на розвантаження 12.11.2012 р.; вартість перевезення вантажу - 17000,00 євро.

Позивачем було виконано свої зобов'язання за договором-заявкою № 45 від 26.10.2012 р. у повному обсязі, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 02.11.2012 р.

Як вбачається з товарно-транспортної накладної, товар доставлено на Житомирську митницю 12.11.2012 р., санітарно-епідеміологічний контроль пройдено 12.11.2012 р.

ТОВ «АС-Кар» було частково оплачено вантажоперевезення, здійснене Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski, а саме - 01.11.2012 р. в сумі 8485,00 євро та 23.01.2013 р. в сумі 5000,00 євро, що підтверджується відповідними виписками з банківського рахунку позивача.

Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski було надіслано на адресу ТОВ «АС-Кар» претензію № 1 від 28.02.2014 р. на суму 3500,00 євро.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не оплачено.

Оскільки відповідач не розрахувався з Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski в сумі 3515,00 євро, що в еквіваленті за курсом НБУ становить 57540,55 грн. на дату подання позову, останній і звернувся з даним позовом до суду.

Слід зазначити, що міжнародна товарно-транспортна накладна є міжнародним документом, порядок складання та дія якого регламентується Міжнародною конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, що ратифікована Україною згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 р.

Згідно з статтею 1 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної (стаття 4 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів).

Дані про відомості, які повинна містити накладна, зазначені у статті 6 Міжнародної конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, зокрема, у ній мають міститись: дата і місце складання вантажної накладної; ім'я та адреса відправника; ім'я та адреса перевізника; місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; ім'я та адреса одержувача; прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; платежі, пов'язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конвенції накладна, поки не доведено зворотне, є доказом умов договору та посвідченням прийняття вантажу транспортером.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Поряд з цим, правила укладання і вимоги до договорів транспортного експедирування встановлені главою 65 Цивільного кодексу України, статтями 929-935 Цивільного кодексу України, а також статтею 316 Господарського кодексу України та Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, згідно з приписами статті 929 Цивільного кодексу України (частини 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність») за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за договором-заявкою № 45 від 26.10.2012 р. в сумі 3515,00 євро перед позивачем.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Кар» перед Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski, позовні вимоги про стягнення 57540,55 грн. основної заборгованості (за курсом НБУ на дату подання позову) підлягають задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-Кар» (07852, Київська обл., Бородянський р-н, с. Микуличі, вул. Центральна, 5, код 37838390) на користь Przedsiebiorstwo Przewozowe R-R Rafal Rostowski (Szubin-Wies 30, woj. Kyjawsko-Pomorkie, 89-200 Szubin, Polska, ident number 090496092) - 57540 (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот сорок) грн. 55 коп. основного боргу, 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.01.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна