Ухвала

від 18.12.2014 по справі 804/2056/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

18 грудня 2014 рокусправа № 804/2056/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.,

представників сторін:

позивача : - Ковирєв А.В. (дов.від 22.04.2014 року)

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 р. у справі № 804/2056/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Плюс"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

"03" лютого 2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос Плюс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.12.2013 року:

- №0003602202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Лотос Плюс» за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 9 221 237,50 грн., я яких за основним платежем - 7 376 990 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 844 247,50 грн.;

- №0003612202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Лотос Плюс» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 2 943 933,75 грн., я яких за основним платежем - 235 5147 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 588 786, 75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю та протиправністю висновків податкового органу щодо порушень податкового законодавства позивачем, оскільки реальність здійснення господарської діяльності та правомірність її відображення в податковому обліку підтверджується належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 р. у справі № 804/2056/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос Плюс" до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару та робіт; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, відповідають вимогам податкового законодавства. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач правомірно формував податковий кредит та валові витрати, а висновки Акта перевірки про порушення є помилковими.

Не погодившись з постановою суду, Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 р. у справі № 804/2056/14, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не в повному обсягу дослідив обставини по справі та не встановив, що позивачем не надано документів, що підтверджують подальшу реалізацію придбаного товару або інше використання в господарській діяльності; вказує на відсутність документів, що підтверджують транспортування, оприбуткування отриманих товарів, їх зберігання тощо. Скаржник зазначає, що судом не приділено уваги фактичній відсутності доказів реального вчинення укладених угод.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників відповідача суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що посадовими особами ДПІ у Красногвардейському районі м. Дніпропетровська проведено проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Лотос Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» (код ЄДРПОУ 24449851) за квітень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 16.11.2013 р. № 1186/22-01/24426206, в якому зафіксовано виявлені перевіркою порушення, а саме:

- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до безпідставного включення ТОВ «Лотос Плюс» до складу податкового кредиту у квітні 2012р. суми ПДВ в розмірі 7 376 990,29 грн.;

- ст. 134 п. 137.10 ст. 137, п. п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого Товариством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у 2 кварталі 2012 р. на загальну суму 2 355 146, 69 грн.

Висновки податкового органу щодо завищення позивачем валових витрат та протиправному формуванні податкового кредиту ґрунтуються на відсутності документів, що підтверджують походження товару та його транспортування, а також податковій інформації щодо сумнівності контрагенту позивача ТОВ «Грей-Дніпропетровськ». За таких обставин податковий орган дійшов висновку про нереальність здійснення господарських операцій та відповідно порушення податкового законодавства позивачем.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 11.12.2013 р. № 0003602202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 9 221 237,50 грн., я яких за основним платежем - 7 376 990 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 844 247,5 грн.;

- від 11.12.2013 р. № 0003612202, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «Лотос Плюс» за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на 2 943 933,75 грн., я яких за основним платежем - 2 355 147 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 588 786, 75 грн.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та такими що порушують права та законні інтереси платника податків, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з презумпції правомірності правочинів та правомірності дій платника податків, посилаючись на підтвердження реальності здійснення господарської діяльності, що встановлено за допомогою дослідження належним чином оформленої первинної документації.

Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пояснень представника позивача та згідно до матеріалів справи 10.04.2012 року між ТОВ «Лотос-Плюс»(Покупець) та ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» (Продавець) укладено угоди купівлі-продажу нерухомого майна №636, №637, №638 та №639, відповідно до яких продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити визначені умовами угод об'єкти нерухомого майна, а саме: будівлі та споруди цеху № 21, СОК, КНС, нежилі приміщення № 1045, № 1045а, № 1045б, № 1045 в, загальною площею 356,1 кв.м., нежитлові приміщення в літ. В (4)-4, загальною площею 3 339,0 кв.м., корпус № 59 літ. ТГ-1, газорегулюючий пункт, загальною площею 35,0 кв.м.

Крім того, між позивачем та ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» укладено наступні угоди:

- договір купівлі-продажу № 20120410/1 від 10.04.2012 р., щодо придбання системи газопостачання вартістю 583 916, 59 грн., в т.ч. ПДВ 97 319,43 грн., і телефонного обладнання загальною вартістю 3 571, 93 грн., в т.ч. ПДВ 595, 32 грн.;

- договір купівлі-продажу № 20120301/3 від 01.03.2012 р., щодо придбання будівельних матеріалів та продуктів харчування на загальну суму 13 373 290, 34 грн., в т.ч. ПДВ 2 228 881, 72 грн.

На підтвердження реальності виконання укладених угод та правомірність їх відображення в податковому обліку позивачем надано необхідні первинні документи, а саме:

- на підтвердження факту придбання нерухомого майна: копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 10.04.2012 року №636, №637, №638 та №639, акти передачі-приймання нерухомого майна №№ 1-5 від 10.04.2014 року, видаткові накладні №ЛНА-000005, №ЛНА-000006, №ЛНА-00007, №ЛНА-000008, №ЛНА-000009 від 10.04.2012 року, витяги про державну реєстрацію за №№ 34218905, 34215706, 34217540, 34214560, 34213190; податкові накладні №269, №272, №273, №274, №275 від 10.04.2012 року.

- на підтвердження факту придбання системи газопостачання та телефонного обладнання: копію договору купівлі-продажу №20120410/1 від 10.04.2012 року, видаткові накладні №ЛНА-00003, №ЛНА-00004 від 10.04.2014 року; технічну документацію на систему газопостачання; податкові накладні № 270 і № 271 від 10.04.2012 року.

- на підтвердження факту придбання товару (будівельні матеріали, продукти харчування): копію договору купівлі-продажу №20120301/3 від 10.04.2012 року; податкові накладні №№ 146 - 310 за період з 02.04.2012 р. по 30.04.2012 р.

Розрахунки між сторонами за вказаними договорами купівлі-продажу проведено шляхом заліку зустрічних вимог, що підтверджується угодами про зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 10.04.2012 року, №1 від 10.04.2012 року та №2 від 30.04.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у періоді, що перевірявся, позивачем до складу валових витрат за 2 квартал 2012 року віднесено суми витрат сплачені за операціями купівлі-продажу ТМЦ у ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» в розмірі 36 786 084,39 грн. та включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року суми ПДВ в розмірі 7 376 990,29 грн.

Податковий орган на підставі наявної податкової інформації щодо нереальності здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» дійшов висновку про відсутність реального характеру здійснення господарських операцій позивача, а отже протиправне формування валових витрат та податкового кредиту за даними відносинами.

Колегія суддів вважає помилковими висновки податкового органу з наступних підстав.

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Отже, податкова накладна, як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані, що свідчить про наявність спеціальної податкової правосуб'єктності у контрагента позивача під час реалізації вищевказаних господарських договорів.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З оскарженої постанови вбачається дослідження судом першої інстанції первинних документів, які містяться у матеріалах справи і якими підтверджується реальність господарських операцій, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі ТОВ «Лотос-Плюс».

Використання позивачем придбаних товарів і послуг у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується.

При цьому, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку Товариства матеріали справи не містять.

Крім того, податковим органом не надано суду доказів недійсності договорів, використання придбаних товарів та послуг у неоподатковуваних операціях.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з цим позиція податкового органу базується на порушеннях, начебто, допущених при здійсненні господарської діяльності контрагентом позивача, посилаючи на акт перевірки ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» від 30.08.2013 року №269/222/24449851.

Колегія суддів вваж є за необхідне зазначити, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи. Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Крім цього, колегія суддів погоджується з мотивуванням суду першої інстанції щодо неналежності акту перевірки ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» від 30.08.2013 року №269/222/24449851 в якості доказу нереальності господарських операцій позивача, оскільки відповідно до матеріалів справи ТОВ «Грей-Дніпропетровськ» припинено 10.09.2012 року у зв'язку з банкрутством Товариства, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. За таких обставин акт перевірки вже неіснуючого суб'єкта господарювання не може свідчити про нікчемність укладених угод.

Тим більш, що у податкових органів відсутнє право щодо визнання правочинів нікчемними, що підтверджено також практикою Вищого адміністративного суду (ухвала від 14.11.2012 р. у справі № К/9991/4363 7/12), де зазначено, що «чине законодавство України не містить жодної норми, яка б передбачала наявність повноважень органів ДПС України на встановлення факту нікчемності правочинів або визнання їх такими, що не відповідають закону, в тому числі вимогам ст.ст.203, 215, 228, 662, 656 Цивільного Кодексу України в актах перевірок суб'єктів господарювання».

Колегія суддів не бере до уваги твердження скаржника, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували перехід права власності на товар, оскільки згідно Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III, з наступними змінами та доповненнями, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування ТТН, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 (далі - Правила №363) діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, дотримання вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів. Отже, ТТН є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу.

Крім того, відповідно до пояснень представника позивача, що підтверджені матеріалами справи, вбачається, що необхідність у транспортуванні придбаного товару була відсутня, оскільки придбані продукти харчування та будівельні матеріали знаходились на складах, придбаних позивачем об'єктів нерухомості, що підтверджується складськими довідками, інвентаризаційними відомостями, описами товару тощо. За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що зазначення в договорі купівлі-продажу юридичних адрес сторін договору (що розташовані в різних містах) беззаперечно свідчить про необхідність транспортування ТМЦ та підтвердження цього факту відповідними документами. Оскільки юридичні адреси контрагентів є лише одним з реквізитів договору купівлі-продажу, що підтверджує факт реєстрацію юридичної особи за конкретною адресою, проте не вказує на місцеперебування товару.

Щодо посилань скаржника на відсутність сертифікатів якості придбаних товарів, як доказ відсутності реальних наслідків господарської операції, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що сертифікати якості не фіксують факт здійснення господарської операції, а лише підтверджують відповідність продукції встановленим вимогам та можливість її подальшого використання чи реалізації. Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що придбані позивачем товари в подальшому реалізовувались ТОВ «Гранд Інструмент Груп», ТОВ «Всеукраїнський Виробничий Альянс», ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», що підтверджується відповідними первинними документами.

Наведене свідчить про необґрунтованість висновків податкового органу в цій частині.

Так, колегія суддів бере до уваги, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку (Лист ВАСУ від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що наявність належним чином оформлених первинних документів позивача є достатньою підставою для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, на якому базується податковий облік, що свідчить про безпідставність висновку відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції в повному обсягу встановлено та досліджено обставини по справі, вірно застосовані норми матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги, що повністю повторюють висновки акту перевірки, досліджені та спростовані судом першої інстанції, свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи не знайшли, отже в межах доводів апеляційної скарги підстав, передбачених ст.. 202 КАС України для скасування оскаржуваного судового рішення, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 р. у справі № 804/2056/14 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 березня 2014 р. у справі № 804/2056/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко