Рішення

від 23.12.2014 по справі 911/4662/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2014 р. Справа № 911/4662/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «МЕТАЛЛ-ЦЕНТР»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН № 112»;

про стягнення 216 630,38 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Гончаров О.О. (довіреність № 3 від 01.10.2014 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного підприємства «МЕТАЛЛ-ЦЕНТР» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН № 112» про стягнення 216 630,38 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.11.2014 року порушено провадження у справі № 911/4662/14 та призначено справу до розгляду на 25.11.2014 року.

В судове засідання, яке відбулось 25.11.2014 року, представник відповідача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 03.11.2014 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 23.12.2014 року.

В судовому засіданні 23.12.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 23.12.2014 року не з'явився, однак після судового засідання 25.11.2014 року подав до матеріалів справи відзив на позов, в я кому визнав суму основного боргу та заперечував в частині наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, господарський суд,-

встановив:

Між сторонами у справі було укладено Договір поставки № 4 від 03.02.2014 року (далі - Договір). Згідно Договору поставки № 4 від 03.02.2014 року (далі - Договір) позивач поставляє металопродукцію (далі - Товар), а відповідач приймає та оплачує його на умовах, що визначені Договором.

Як зазначив позивач та надав відповідні підтверджуючі документи, ним на виконання умов Договору згідно з видатковими накладними №№ РН-0000001 від 09.01.2014 року, РН-0000002 від 10.01.2014 року, РН-0000005 від 15.01.2014 року, РН-0000008 від 20.01.2014 року, РН- 0000039 від 07.02.2014 року, РН-0000049 від 11.02.2014 року, РН-0000048 від 11.02.2014 року, РН-0000069 від 27.03.2014 року, РН-0000141 від 12.08.2014 року, РН-0000151 від 22.08.2014 року та РН-0000155 від 29.08.2014 року було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 471 339,59 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідач зобов'язався оплатити Товар протягом трьох днів з моменту його отримання, але, як зазначає позивач, в порушення умов Договору, відповідач Товар оплатив лише частково, перерахувавши: 31.01.2014 року - 19 816,71 грн., 06.02.2014 року - 40 000,00 грн., 10.02.2014 року - 50 000,00 грн., 26.03.2014 року - 101 832,16 грн., 16.07.2014 року - 2 500,00 грн., 30.07.2014 року - 22 500,00 грн., 20.08.2014 року - 12 000,00 грн., 29.08.2014 року - 60 000,00 грн. та 02.10.2014 року - 2 000,00 грн., а всього на суму 310 648,87 грн.

Отже, станом на момент подання позову, як і на момент розгляду справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем Товар становить 160 690,72 грн., що відповідачем визнано у поданому до суду відзиві від 25.11.2014 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 160 690,72 грн. основного боргу.

Також, суд враховує, що згідно зі ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній відповідачем, яка долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи, що в ході розгляду спору судом встановлено зобов'язання відповідача сплатити на користь позивача 160690,72 грн. заборгованості за Договором, що відповідачем визнано, позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням відповідачем строків оплати отриманого Товару, позивач просить стягнути з відповідача 25 280,07 грн. пені згідно з п. 5.2 Договору та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3 916,20 грн. 3% річних та 26 743,39 грн. інфляційних.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку не дотримання відповідачем строків оплати Товару останній зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідач визнаючи у відзиві суму основного боргу 160690,72 грн., заперечував проти наведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних. Як вбачається з наданого контррозрахунку, відповідач не погоджується з наведеними позивачем періодами прострочення, за які проводились відповідні нарахування та сумами нарахування.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок позову та наданий відповідачем контррозрахунок, судом встановлено, що розрахунки сторін містять неточності та помилки, у зв'язку з чим, судом здійснено власний розрахунок пені, річних та інфляційних з врахуванням фактичним обставин справи.

В розрахунку суду нарахування проведені у відповідності до п. 3.4 Договору після сплину 3 днів (на четвертий день, не рахуючи для поставки) з моменту отримання відповідачем Товару та без включення дня оплати до періоду прострочення (враховуючи також, що 31.01.2014 року сплата була в сумі 20000 грн.):

За поставкою 09.01.2014 року на суму 84549,42 грн., строк оплати 12.01.2014 року, прострочення з 13.01.2014 року на суму 84549,42 грн. до 30.01.2014 року (542,04 грн. пені, 125,09 грн. річних, 169,10 грн. інфляційних);

з 31.01.2014 року по 05.02.2014 року на суму 64549,42 грн. (160,93 грн. пені, 37,14 грн. річних, 0 грн. інфляційних), з 06.02.2014 року по 09.02.2014 року на 24549,42 грн. (34,97 грн. пені, 8,07 грн. річних, 0 грн. інфляційних).

За поставкою 10.01.2014 року на суму 8985,60 грн., строк оплати 13.01.2014 року, прострочення з 14.01.2014 року по 09.02.2014 року на суму 8985,60 грн. (86,41 грн. пені, 19,94 грн. річних, 17,97 грн. інфляційних).

За поставкою 15.01.2014 року на 29144,70 грн. строк оплати 18.01.2014 року прострочення з 19.01.2014 року до 09.02.2014 року на 29144,70 грн. (228,37 грн. пені, 52,70 грн. річних, 0 грн. інфляційних);

з 10.02.2014 року по 24.03.2013 року на суму 12679,72 грн. (194,19 грн. пені, 44,81 грн. річних, 355,03 грн. інфляційних).

За поставкою 20.01.2014 року на суму 19843,20 грн. строк оплати 23.01.2014 року, прострочення з 22.01.2014 року до 24.03.2014 року на суму 19843,20 грн. (424,05 грн. пені, 97,86 грн. річних, 555,61 грн. інфляційних).

За поставкою 07.02.2014 року на суму 31562,81 грн. строк оплати 10.02.2014 року, прострочення з 11.02.2014 року на суму 31562,81 грн. до 24.03.2014 року на суму 31562,81 грн. (472,15 грн. пені, 108,96 грн. річних, 883,76 грн. інфляційних).

За поставкою 11.02.2014 року на суму 125184,68 грн. строк оплати 14.02.2014 року прострочення з 15.02.2014 року до 24.03.2014 року на суму 125184,68 грн. (1694,28 грн. пені, 390,99 грн. річних, 3505,17 грн. інфляційних);

з 25.03.2014 року до 15.07.2014 року на суму 87438,25 грн. (4841,44 грн. пені, 812,10 грн. річних, 7257,37 грн. інфляційних);

з 16.07.2014 року до 28.07.2014 року на суму 84938,25 грн. (742,34 грн. пені, 90,76 грн. річних, 0 грн. інфляційних);

з 29.07.2014 року до 29.07.2014 року на суму 73438,25 грн. (50,30 грн. пені, 6,04 грн. річних, 0 грн. інфляційних);

з 30.07.2014 року на 62438,25 грн. до 19.08.2014 року (898,08 грн. пені, 107,77 грн. річних, 499,51 грн. інфляційних);

з 20.08.2014 року на суму 50438,25 грн. до 28.08.2014 року (310,92 грн. пені, 37,31 грн. річних, 0 грн. інфляційних).

За поставкою 27.03.2014 року на суму 91657,56 грн. строк оплати 30.03.2014 року, прострочення з 31.03.2014 року на суму 91657,56 грн. до 28.08.2014 року (7626,41 грн. пені, 1137,56 грн. річних, 8799,13 грн. інфляційних);

з 29.08.2014 року до 01.10.2014 року на суму 82095,81 грн. (1911,82 грн. пені, 229,42 грн. річних, 2380,78 грн. інфляційних);

з 02.10.2014 року на суму 80095,81 грн. до визначеного позивачем строку нарахування - 29.10.2014 року (1536,08 грн. пені, 184,33 грн. річних, 1922,30 грн. інфляційних).

Решта поставок не оплачені, відповідно прострочення тривало по поставці 12.08.2014 року на суму 19578,60 грн. строк оплати 15.08.20914 року, прострочення з 16.08.2014 року до визначеного позивачем строку нарахування - 29.10.2014 року (1005,75 грн. пені, 120,69 грн. річних, 1057,24 грн. інфляційних).

По поставці 22.08.2014 року на суму 11438,03 грн. строк оплати 25.08.2014 року, прострочення з 26.08.2014 року по 29.10.2014 року (509,23 грн. пені, 61,11 грн. річних, 617,65 грн. інфляційних).

По поставці 29.08.2014 року на суму 49394,99 грн. строк оплати 01.09.2014 року, прострочення з 02.09.2014 року по 29.10.2014 року (1962,27 грн. пені, 235,47 грн. річних, 2667,33 грн. інфляційних).

Таким чином, за розрахунком суду пеня складає 25187,03 грн., 3% річних - 3908,12 грн. та інфляційні - 30687,95 грн.

Враховуючи, що в позові заявлено 25 280,07 грн. пені, позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 25187,03 грн., в решті пені в сумі 93,04 грн. вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що в позові заявлено 3 916,20 грн. 3% річних, позовна вимога про стягнення річних підлягає частковому задоволенню в сумі 3908,12 грн., в решті річних в сумі 8,08 грн. вимога задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що в позові заявлено 26743,39 грн. інфляційних, а за розрахунком суду інфляційні складають 30687,95 грн., позовна вимога підлягає задоволенню в межах заявленого позивачем розміру в сумі 26 743,39 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 160690,72 грн. основного боргу, 25187,03 грн. пені, 3908,12 грн. 3% річних та 26 743,39 грн.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МОСТОБУДІВЕЛЬНИЙ ЗАГІН № 112» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Щолківська, 2, код 22202218) на користь Приватного підприємства «МЕТАЛЛ-ЦЕНТР» (02160, м. Київ, п-т Возз'єднання, 7-А, оф. 518, код 31246287) 160 690,72 (сто шістдесят тисяч шістсот дев'яносто) грн. основного боргу, 25187,03 (двадцять п'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. пені, 3908,12 (три тисячі дев'ятсот вісім) грн. 3% річних, 26 743,39 (двадцять шість тисяч сімсот сорок три) грн. інфляційних та 4 330,58 (чотири тисячі триста тридцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 05.01.2015 р.

Суддя Т.П. Карпечкін