Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/25422/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/25422/14 14.01.15 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватексервіс"

про розірвання догвоору та стягнення 346 547,01 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Гнатюк К.В. (дов. № 1 від 10.11.2014)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому 14.01.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.11.2014 до канцелярії Господарського суду м. Києва надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту" (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватексервіс" (надалі - відповідач) про розірвання догвоору та стягнення 346 547,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині надання послуг, відповідно до договору № АТ-01/4/2013, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у розмірі 346 547,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 910/25422/14, розгляд справи призначено на 10.12.2014.

05.12.2014 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про доручення документів до матеріалів справи.

В судове засідання, призначене на 10.12.2014, з'явився представник позивача.

В судове засідання, призначене на 10.12.2014, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Відповідно до пункту 1, 2 частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладав розгляд справи на 14.01.2015.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представник позивача з'явився та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання, призначене на 14.01.2015, представник відповідача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2014 між Позивачем (надалі - Замовник) та Відповідачем (далі по тексту - Виконавець) (разом - Сторони), було укладено договір про надання послуг № АТ-01/4/2013 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір або Договір послуг).

Відповідно до п. 1.2 Договору Виконавець зобов'язується поставити, змонтувати та налагодити Замовнику обладнання «Комплекс підготовки води вищої питної якості LO-UF-1000FN» в кількості 2 комплекса, а Замовник зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його на умовах цього Договору згідно Додатку № 1 до цього Договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору Замовник сплачує 206 400 грн. протягом 1-го робочого дня з дати підписання цього Договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Замовник сплачує остаточні 58 400 грн. протягом 30 календарних днів з дати підписання цього Договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 2.2.2. Договору).

На виконання умов Договору Позивач сплатив на розрахунковий рахунок відповідача 206 400 грн. , що підтверджується платіжним дорученням № 1000666772 від 04.06.2013 та 58 400 грн. відповідно до платіжного доручення 1000666772 від 23.08.2013.

Відповідно до п. 5.1 Договору Виконавець виконує Роботи в строк 40 календарних днів з моменту з моменту одержання від Замовника передплати згідно пункту цього Договору 2.2.1, а також з моменту з моменту отримання від замовника повідомлення про готовність об'єкту для проведення монтажних робіт.

Таким чином строк виконання зобов'язання настав 15.07.20143.

24.04.2014 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № П-2-04-14, з вимогою повернути невикористані кошти у сумі 264 800 грн.

За твердженням позивача, яке жодним чином не спростовано відповідачем, останній на вказані вимоги не відреагував.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 30 455,62 грн. штрафу в розмірі подвійної ставки НБУ належної до сплати суми за кожен день прострочення, відповідно до п. 6.4 Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 30 455,62 грн. у відповідності до п. 6.4 Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми штрафу згідно п. 6.4 Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Щодо заявленою Позивачем вимоги про розірвання Договору суд вважає за доцільним задовольнити вказану вимогу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст.651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином , суд приходить до висновку, що Договір № АТ-01/4/2013 від 04.06.2013 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акватексервіс" підлягає розірванню.

Відповідно до п.2 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Отже, Договір та зобов'язання Сторін за ним припинилися.

Відповідно до п.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Підставою для сплати позивачем коштів в сумі 264 800 грн. був Договір, але оскільки Договір припинився - правова підстава для їх утримання відповідачем відпала. Таким чином, у відповідача відсутні будь-які правові підстави для утримання коштів в сумі 264 800 грн., які були сплачені позивачем раніше за Договором та не використані, а отже такі кошти підлягають поверненню позивачу. Оскільки на жодну із письмових вимог відповідач кошти не повернув та не надав пояснень, вказані кошти підлягають стягненню з відповідача у примусовому порядку.

Вказана позиція підтверджується позицією Вищого господарського суду України. Так, у п.3 оглядового листа від 18.02.2013 №01-06/374/2013 Вищий господарський суд України вказав, що відповідно до ч. 4 ст.849 Цивільного кодексу України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і встановлене цією нормою право не може бути обмежене.

Позиція щодо правомірністю стягнення з підрядника авансу, з огляду на те, що договір підряду припинився, оскільки замовник надіслав підряднику листа, яким повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути сплачений аванс викладена у постанові від 27.06.2012 по справі №5004/2442/11 Вищого господарського суду України

Таким чином,суд приходить до висновку, що укладений між позивачем та відповідачем Договір про виконання підрядних робіт № 23/04-ПР/12-Т було припинено, у зв'язку із цим, кошти, зайво сплачені позивачем на виконання Договору, підлягають поверненню позивачу.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 20.11.2014 та 10.12.2014 відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Однак, відповідач вимоги зазначених ухвал суду не виконав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати виконання взятих зобов'язаннь за Договором чи повернення авансових коштів, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за Договором № АТ-01/4/2013 в сумі 264 800 грн.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 264 800 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 40 779,20 грн. індексу інфляції та 3 відсотків річних в сумі 10 512,19 грн. нарахованого на суму боргу за весь час прострочення.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватексервіс" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, квартира 68; ідентифікаційний код: 33829094) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь на Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту" (03057, м. Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 18; ідентифікаційний код 37200455) 30 455 (тридцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 62 коп. - пені.

3. Розірвати - Договір № АТ-01/4/2013 від 04.06.2013 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Акватексервіс".

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Акватексервіс" (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 11/15, квартира 68; ідентифікаційний код: 33829094) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення користь на Товариства з обмеженою відповідальністю "Технології добробуту" (03057, м. Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 18; ідентифікаційний код 37200455) 264 800 (двісті шістдесят чотири вісімсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 10 512 (десять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. 19 коп. - 3%річних, 40 779 (сорок тисяч сімсот сімдесят дев'ять) грн. 20 коп. - інфляційні втрати та 8 148 (вісім тисяч сто сорок вісім) грн. 94 коп. - суму судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 15.01.2015

Суддя М.О. Лиськов