Рішення

від 13.01.2015 по справі 910/27837/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27837/14 13.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цем-Центр»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Цемент»

Про стягнення 308 024,52 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Пацюк О.Д. - по дов. № 7 від 20.10.2014

від відповідача не з'явився

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цем-Центр» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Цемент» 308 024,52 грн. заборгованості, з яких: 233 670,49 грн. основного боргу, 63 541,59 грн. пені, 10 812,44 грн. - 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договорів купівлі-продажу цементу № 22-12 від 16.05.2012 та № 13 13 від 10.02.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2014 порушено провадження у справі № 910/27837/14 та призначено справу до розгляду на 13.01.2015.

Позивач в судовому засіданні 13.01.2015 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 13.01.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали про порушення провадження у справі від 15.12.2014 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 15.12.2014 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Кіквідзе, 1-А, оф. 11 та м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 12.01.2015 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідач ухвалу суду, надіслану за вказаними вище адресами, отримав 17.12.2014, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Оскільки, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, суд вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 13.01.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цем-Центр» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Цемент» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цементу № 22-12 (далі - договір № 22-12).

Відповідно до п. 1.1. договору № 22-12 продавець на умовах та в порядку визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупця цемент, далі за текстом цього договору - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 8.4. договору № 22-12 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012.

В подальшому 10.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Цем-Центр» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер-Цемент» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу цементу № 13 13 (далі - договір № 13 13).

Відповідно до п. 1.1. договору № 13 13 продавець на умовах та в порядку визначених цим договором, зобов'язується передати у власність покупця цемент, далі за текстом цього договору - товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Згідно з п. 8.4. договору № 13 13 договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013.

Вищезазначені договори, укладені між позивачем і відповідачем, за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу. Дані договори є ідентичними за змістом та нумерацією пунктів і відрізняються лише строком дії.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 233 670,49 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 63 541,59 грн. та 3% річних в сумі 10 812,44 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно з п. 1.2. договорів партією товару вважається погоджена сторонами кількість товару на підставі заявки покупця, передана покупцю продавцем, що підтверджується видатковими документами. Датою передачі партії товару вважається дата штемпеля залізничної станції (станції відправлення) в залізничній накладній.

Відповідно до п. 3.1. договорів продавець зобов'язаний відвантажити партію товару покупцю протягом п'яти банківських днів з моменту отримання належно оформленої письмової заявки покупця на відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 397 923,49 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, які підписано та скріплено печатками обох сторін;

№ РН-0000646 від 27.08.2012 на суму 59 328,00 грн.,

№ РН-0000743 від 14.09.2012 на суму 59 163,49 грн.,

№ РН-0000043 від 26.02.2013 на суму 53 784,00 грн.,

№ РН-0000045 від 26.02.2013 на суму 53 784,00 грн.,

№ РН-0000054 від 01.03.2013 на суму 53 784,00 грн.,

№ РН-0000933 від 18.11.2013 на суму 59 040,00 грн.,

№ РН-0000998 від 21.11.2013 на суму 59 040,00 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 5.1. договорів передбачено, що оплата товару проводиться покупцем шляхом внесення грошових коштів. Покупець зобов'язаний оплатити партію товару протягом двох банківських днів з дати відвантаження на заводі виробника.

Згідно з п. 5.2. договорів датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на проточний рахунок продавця.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить за обґрунтованими розрахунками позивача, що не оспорені відповідачем, 233 670,49 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 233 670,49 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договорів, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.3. договорів при порушенні умов договору, винній стороні нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних у термін зобов'язань, за кожний день прострочення за весь строк прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договорів сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язань за договорами.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

Враховуючи, що в силу умов п. 5.1. договорів, відповідач зобов'язаний був вносити платежі протягом 2-х днів з моменту поставки кожної партії товару, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожної партії товару, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню щодо кожної партії окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої, за обґрунтованими розрахунками позивача становить 63 541,59 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 63 541,59 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 10 812,44 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 10 812,44 грн. - 3% річних.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цем-Центр» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Цемент» (м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кв. 414, код ЄДРПОУ 34584606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цем-Центр» (м. Київ, вул. Вербицького, 16, офіс 1, код ЄДРПОУ 37257792) 233 670 (двісті тридцять три тисячі шістсот сімдесят) грн. 49 коп. основного боргу, 63 541 (шістдесят три тисячі п'ятсот сорок одну) грн. 59 грн. пені, 10 812 (десять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 44 коп. - 3% річних, 6 160 (шість тисяч сто шістдесят) грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 15.01.2015.

СуддяВ.В.Сівакова