Рішення

від 12.01.2015 по справі 920/2061/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.01.2015 Справа № 920/2061/14

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/2061/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехолива»,

м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод

гумотехнічних виробів», м. Суми,

про стягнення 82 073 грн. 02 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник Чуяшенко Д.О. (довіреність № 4 від 01.06.2014 року);

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 82 073 грн. 02 коп., в тому числі 69 301 грн. 82 коп. заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 2 від 03.02.2014 року, 6 294 грн. 60 коп. пені відповідно до п. 5.2. договору, 790 грн. 27 коп. 3 % річних, 5 686 грн. 33 коп. інфляційних збитків.

29.12.2014 року позивач надіслав клопотання б/н від 29.12.ю2014 року, в якому просить суд долучити до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно позивача та відповідача, а також довіреність № 4 від 01.06.2014 року.

Зазначені документи долучені судом до матеріалів справи.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення відповідачеві поштового відправлення, а саме ухвали господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/2061/14 від 16.12.2014 року (а.с. 31).

Враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та оцінивши надані докази, суд встановив:

3 лютого 2014 року між сторонами було укладено договір поставки № 2, за умовами якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність відповідача, а останній зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Асортимент товару вказується в накладних на відпуск товару (п. 1.3. договору).

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № 2 від 05.02.2014 року, № 26 від 18.03.2014 року, № 68 від 25.04.2014 року, № 93 від 15.05.2014 року, № 133 від 25.06.2014 року, № 135 від 26.06.2014 року, № 146 від 07.07.2014 року, № 196 від 07.08.2014 року, № 206 від 14.08.2014 року, № 260 від 26.09.2014 року, № 273 від 03.10.2014 року, № 282 від 08.10.2014 року, № 290 від 10.10.2014 року, № 295 від 15.10.2014 року, № 303 від 23.10.2014 року, № 307 від 29.10.2014 року, № 322 від 14.11.2014 року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 88 301 грн. 82 коп. (а.с. 17-25).

Відповідно до пункту 4.1. договору, сторони погодили - термін сплати - передоплата або не більше 7 календарних днів з моменту відпуску товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 19 000 грн. 00 коп., що підтверджується звітами банку по дебетових і кредитових операціях по рахунку позивача ( а. с. 26-29).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар в повному обсязі, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 69 301 грн. 82 коп.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару відповідно до договору № 2 від 03.02.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки відповідач не здійснив розрахунку за отриманий товар, позивачем 09.12.2014 року відповідачу була відправлена претензія з проханням провести оплату до 16.12.2014 р. Проте, відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

Однак, факт наявності заборгованості в сумі 69 301 грн. 82 коп. та факт визнання заборгованості відповідачем підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.12.2014 року, підписаного повноваженими представниками сторін та скріплений печатками обох сторін.

Враховуючи, що відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 69 301 грн. 82 коп. заборгованості за отриманий товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 5.1, п. 5.2 договору, за порушення умов договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки згідно із чинним законодавством, у випадку затримки оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,05 % за кожний день затримки платежу.

Як вбачається з вищезазначеного пункту договору, мова йде про стягнення пені як різновиду штрафних санкцій, так як у відповідності до пункту 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пеня - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня за несвоєчасну оплату товару в сумі 6 294 грн. 60 коп. (а.с. 9-12).

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 6 294 грн. 60 коп. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Згідно з поданим позивачем розрахунком 3% річних складають 790 грн. 27 коп., інфляційні збитки - 5 686 грн. 33 коп.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням зазначеного, судом здійснено перерахунок інфляційних нарахувань, згідно з яким загальний розмір інфляційних нарахувань складає 5 339 грн. 82 коп. Розрахунок здійснено судом за допомогою інформаційно - аналітичного центру «Ліга» ТОВ «Ліга: Закон» 2015.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних нарахувань передбачене діючим законодавством України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 790 грн. 27 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 5 339 грн. 82 коп.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань в сумі 346 грн. 51 коп., суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 819 грн. 14 коп. за рахунок відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 44, 49, 81, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код 33813854) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехолива» (40007, м. Суми, вул. Кіровоградська, буд. 2, код 39007663) 69 301 грн. 82 коп. заборгованості за поставлений товар, 6 294 грн. 60 коп. пені, 5 339 грн. 82 коп. інфляційних збитків, 790 грн. 27 коп. 3% річних та 1 819 грн. 14 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 346 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.01.2015 року.

Суддя С.В. Заєць