Постанова

від 29.12.2014 по справі 917/613/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2014 р. Справа № 917/613/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Тарапата А.Ю. за довіреністю б/н від 09.12.2014 р.

відповідача за первісним позовом - Дем'янов В.А. за довіреністю б/н від 29.02.2014 р.

3-ої особи - Тупало В.І. за довіреністю №10275 від 01.12.2014р.

3-ої особи- не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", м. Полтава (вх. №3261 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.14 р. у справі № 917/613/14

за позовом ТОВ "Астрем Плюс" м. Полтава

до ТОВ "Укрторгбуд" м. Полтава

3-я особа Виконавчий комітет Полтавської міської ради м. Полтава

3-я особа Приватне підприємство Полтавське "БТІ "Інвентаризатор"

про виділення в окрему одиницю нерухомого майна та визнання права власності

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", м. Полтава

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 11.09.14 р. по справі № 917/613/14 (суддя Кльопов І.Г.) первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрторгбуд" - задоволено частково. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" право власності на наступне майно: матеріальний склад "В-1" загальною площею 415,9 кв. м., що складається з наступних приміщень: 1 склад площею 143,7 кв. м.; 1а склад площею 65,7 кв. м.; 1б склад площею 140,0 кв. м.; 2 склад площею 34,4 кв. м.; 3 склад площею 19,2 кв. м.; 4 коридор площею 4,3 кв. м.; 5 кабінет площею 8,6 кв. м. майстерня по виготовленню арматури "Г-1" загальною площею 411,0 кв. м., що складається з наступних приміщень: 1 цех площею 125,4 кв. м.; 1а побутове площею 7,0 кв. м.; 1б побутове площею 7,5 кв. м.; 2 побутове площею 31,6 кв. м.; 3 кладова площею 32,4 кв. м.; 4 цех площею 66,5 кв. м.; 5 цех площею 140,6 кв. м. прохідна "И-1" площею 6,4 кв. м., що складається з наступних приміщень: 2 прохідна площею 6,4 кв.м., як окремий об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Половки 74. В іншій частині первісного позову відмовлено. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрторгбуд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" - задоволено. Визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд" право власності на наступне майно: будівля літ. "В№-1" - Головний розподільчий щит, загальною площею 11,6 кв. м., що складається з наступних приміщень: 6 кладова площею 3,9 кв.м.; 7 електрощитова площею 7,7 кв.м.; будівля літ. "Е-1" - Лісопилка зі столярним цехом і битовками, загальною площею 922,3 кв.м., що складається з наступних приміщень: 1 пилорама площею 142,4 кв.м.; 1а склад площею 107,8 кв.м.; 1б пилорама площею 49,1 кв.м.; 1в пилорама площею 88,0 кв.м.; 2 майстерня площею 54,4 кв.м.; 2а побутове приміщення площею 8,0 кв.м.; 3 коридор площею 7,2 кв.м.; 6 кладова площею 2,9 кв.м.; 8 побутове приміщення площею 15,2 кв.м.; 9 кладова площею 7,3 кв.м.; 11 склад площею 94,9 кв.м.; 11а столярний цех площею 155,8 кв.м.; 11б склад площею 106,6 кв.м.; 11в підсобне приміщення площею 10,7 кв.м.; 11г підсобне приміщення площею 0,4 кв.м.; 12 гараж площею 66,4 кв.м.; 12а підсобне приміщення площею 5,2 кв.м.; будівля літ. "И-1" - Прохідна (Ѕ частини) загальною площею 6,4 кв.м., що складається з наступних приміщень: 6 прохідна площею 6,4 кв.м.;

- Літ. "Л" - Навіс;

- №1 Крановий майданчик;

- №2 Сушильні камери;

- 7 Огорожа,

як окремий об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в м. Полтаві по вул. Половки 74.

Позивач за первісним позовом з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення господарського суду Полтавської області від 11 вересня 2014 р. по справі № 917/613/14 в частині відмови в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд" про виділення в окрему одиницю нерухомого майна, визнання права власності скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" про виділення в окрему одиницю нерухомого майна; в частині задоволення зустрічних позовних вимог та визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Укторгбуд" права власності на самочинно збудовані нежитлові приміщення, а саме : літера В 1 -1- Головний розподільчий щит, загальною площею 11,6 кв.м., що складається з наступних приміщень: 6 кладова площею 3,9 кв.м.; 7 електрощитова площею 7,7 кв.м.; будівля літ. "Е-1" - 1а склад, площею 107,8 кв.м., 12 гараж, площею 66,4 кв.м., 12а підсобне приміщення, площею 5,2 кв.м. та №1 крановий майданчик, № 2 сушильні камери, як на окремий об'єкт нерухомого майна, що знаходиться в м. Полтава по вул. Половки, 74 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові в цій частині відмовити.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.11..2014 р. розгляд справи відкладено на 19.11.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрторгбуд" надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з наведеними заявником доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. Відповідач зазначає, що жодного порушення матеріального чи процесуального права місцевим господарським судом при прийнятті рішення допущено не було, в зв'язку з чим вважає, що рішення є повністю вмотивованим, об'єктивним та відповідним, як нормам права, так і обставинам справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 10.12.2014 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрторгбуд" 09.12.14 р. через канцелярію суду подало пояснення на апеляційну скаргу в якому підтвердило свою позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд залишити без змін рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.14 р. по справі № 917/613/14, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" - без задоволення

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" 09.12.14 р. через канцелярію суду подало пояснення по справі, в яких зокрема посилається на те, що ТОВ „Укрторгбуд" в порушення норм чинного законодавства будівництво нежитлових будівель було здійснено без отримання дозволу на виконання будівельних робіт, та без прийому їх державною технічною комісією, в зв'язку з чим вважає, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив зустрічні позовні вимоги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. за клопотанням позивача продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.12.2014 р.

Виконавчий комітет Полтавської міської ради своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору купівлі-продажу державного майна від 12.11.2013р. № 29 та доповнення від 05.03.1994 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Організацією орендарів будівельно-монтажного управління "Укрторгбуд", Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області продало Організації орендарів будівельно-монтажного управління "Укрторгбуд" цілісний майновий комплекс орендного підприємства будівельно-монтажного управління "Укрторгбуд" ) м.Полтава, вул.Половка,72).

Розпорядженням Полтавського міськвиконкому від 04.01.1994р. №02 було зареєстровано ЗАТ "Укрторгбуд", яке є правонаступником ліквідованої Організації орендарів будівельно-монтажного управління "Укрторгбуд".

Розпорядженням Полтавського міськвиконкому від 27.12.2000р. №1042-р Закрите акціонерне товариство "Укрторгбуд" перереєстроване в Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд".

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрторгбуд" є правонаступником закритого акціонерного товариства „Укрторгбуд", що знаходилось в м.Полтаві по вул.Половки 74.

На підставі рішення загальних зборів ТОВ "Укрторгбуд", викладеного в протоколі від 05.01.2001р. було вирішено провести розподіл-реорганізацію відповідача на три самостійних підприємства з окремими балансами. На виконання вказаного рішення було створено - Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем плюс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" створене у січні 2001 року в процесі реорганізації-виділення з ТОВ „Укрторгбуд" і є його правонаступником в частині прав і обов'язків на підставі розподільчого балансу. Відповідно до цього розподільчого балансу, позивач за первісним позовом ТОВ "Астрем Плюс" отримало зокрема наступне майно, яке є предметом спору:

- Прохідна 50% (1971 рік введення);

- Майстерня по виготовленню арматури (1970 рік введення);

- Матеріальний склад (1970 рік введення);

- Ланки підкранових шляхів (1988 рік введення)

та інше майно, яке не є предметом спору.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі №19/222 від 17.02.2004 року за ТОВ "Астрем Плюс" було визнано право власності на об'єкти, що знаходяться за адресою м.Полтава, вул.Половка 74, зокрема: 50% прохідної; майстерня по виготовленню арматури; матеріальний склад; ланки підкранних шляхів.

Вказане рішення мотивувалось існуванням розподільчого балансу і актами прийому-передачі за лютий 2002 року та фактичною передачею товариством "Укрторгбуд" новоствореному товариству "Астрем Плюс" зазначеного майна.

Проте, як зазначає позивач, Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області відмовилася зареєструвати об"єкт нерухомого майна згідно рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2004р., у зв'язку з відсутністю технічного опису нерухомого майна, загальної площі та літер, відсутністю визначення у правовстановл.юючому документі яку частину об'єкта складають будівлі та споруди, право власності на які визнано відповідним судовим рішенням.

Дана обставина стала підставою для звернення ТОВ "Укрторгбуд" з позовом до господарського суду про виділення ТОВ "Астрем Плюс" в окрему одиницю нерухоме майно, а саме: матеріальний склад літ. "В-1" з навісом літ. "в1", загальною площею 415,90 кв.м.,що складається з наступних приміщень: складу 1-1 площею 143,70 кв.м., складу 1-1а площею 65,70кв.м., складу 1-1б площею 140,00кв.м., складу 1-2 площею 34,40кв.м., складу площею 19,20кв.м., коридору 1-4 площею 4,30кв.м., кабінету 1-5 площею 8,60кв.м. та знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Половки,74;

- про виділення ТОВ "Астрем Плюс" в окрему одиницю нерухоме майно, а саме:майстерню по виготовленню арматури літ. "Г-1", загальною площею 411,00кв.м., що складається з наступних приміщень: цеху 1-1 площею 125,40кв.м., побутової 1-1а площею 7,00кв.м., побутової 1-1б площею 7,50кв.м., побутової 1-2 площею 31,60кв.м., кладової 1-3 площею 32,40кв.м., цеху 1-4 площею 66,50кв.м., цеху 1-5 площею 140,60кв.м. та ланки підкранових шляхів довжиною 35,50 метрів, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Половки,74;

- про виділення ТОВ "Астрем Плюс" в окрему одиницю нерухоме майно, а саме: 1/2 частину прохідної літ. "И-1", що складається із приміщень: прохідної 2 площею 6,4 кв.м. та знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Половки,74;

- про визнання за ТОВ "Астрем Плюс" право власності, як на окремий об"єкт нерухомого майна, що складає одиницю, на матеріальний склад літ. "В-1" з навісом літ. "в1", загальною площею 415,90 кв.м.,що складається з наступних приміщень: складу 1-1 площею 143,70 кв.м., складу 1-1а площею 65,70кв.м., складу 1-1б площею 140,00кв.м., складу 1-2 площею 34,40кв.м., складу площею 19,20кв.м., коридору 1-4 площею 4,30кв.м., кабінету 1-5 площею 8,60кв.м. та знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Половки,74;

- про визнання за ТОВ "Астрем Плюс" право власності, як на окремий об"єкт нерухомого майна, що складає одиницю, на майстерню по виготовленню арматури літ. "Г-1", загальною площею 411,00кв.м., що складається з наступних приміщень: цеху 1-1 площею 125,40кв.м., побутової 1-1а площею 7,00кв.м., побутової 1-1б площею 7,50кв.м., побутової 1-2 площею 31,60кв.м., кладової 1-3 площею 32,40кв.м., цеху 1-4 площею 66,50кв.м., цеху 1-5 площею 140,60кв.м. та ланки підкранових шляхів довжиною 35,50 метрів, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Половки,74;

- про визнання за ТОВ "Астрем Плюс" право власності, як на окремий об"єкт нерухомого майна, що складає одиницю, на 1/2 частину прохідної літ. "И-1", що складається із приміщень: прохідної 2 площею 6,4 кв.м. та знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Половки,74.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрторгбуд" (позивач за зустрічним позовом) звернулось з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" про визнання за ТОВ "Укрторгбуд" право власності на наступне майно: склад в будівлі Е-1 площею 126,7кв.м.; лісопилки в будівлі Е-1 площею 306,9кв.м.; битовки у будівлі Е-1 площею 122,7кв.м.; столярного цеху в будівлі Е-1 площею 414,8кв.м.; гаража в будівлі Е-1 площею 77,05кв.м.; кранового майданчику №1; сушильних камер для залізобетону; 1/2 частину прохідної в будівлі літ.И-1 площею 6,4 кв.м.; залізобетонної огорожі №7; головний розподільчий щит №8 площею 2,8кв.м. як окремий об"єкт нерухомого майна, що знаходиться в м.Полтаві по вул.Половки,74.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що ланки підкранових шляхів, про які йде мова в первісному позові ТОВ "Астрем Плюс" та ланки підкранових шляхів у складі кранового майданчика №1, про який йде мова у тексті зустрічного позову ТОВ "Укрторгбуд" є абсолютно різними об'єктами. При цьому, судом першої інстанції прийнято до уваги пояснення представника ТОВ "Укрторгбуд", що на балансі цього товариства було два крани - баштовий та козловий. Обидва ці крани переміщувались по ланкам підкранових шляхів. Козловий кран із заводським номером 29 (дата реєстрації 1971р.) перебуває на балансі ТОВ "Укрторгбуд". Баштовий кран із заводським №1428 (дата реєстрації 1984р.) разом із ланками підкранових шляхів був переданий товариству "Астрем Плюс" при його створенні.

На підставі викладеного, суд першої інстанції з урахуванням проведеної Полтавським БТІ інвентаризації та наданого висновку за вих. № 6014 від 21.07.2014 року, вважав за можливе задовольнити позовні вимоги ТОВ "Астрем Плюс" за винятком визнання права власності та виділення в натурі ТОВ "Астрем Плюс" ланок підкранових шляхів довжиною 35,5 метрів.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ "Укрторгбуд" суд першої інстанції задовольнив у повному обсязі з посиланням на норми ст.ст. 319, 321, ч.2 ст. 328, 392 ЦК України та на підставі звіту про проведення технічного обстеження виробничих будівель, яким підтверджується відповідність виконаних поточних змін плану виробничих будівель за адресою вул.Половки 74 в м. Полтава діючим Державним стандартам, будівельним, санітарним і протипожежним нормативам.

Разом з цим, з урахуванням судового рішення від 17.02.2004р. по справі №19/222 та наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд першої інстанції визнав неможливим виділити сторонам (стороні) в окрему одиницю нерухоме майно, пославшись при цьому на

відсутність у сторін спільної власності.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних та зустрічних позовних вимог.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В даному випадку судом першої інстанції не надано належної правової оцінки спірним правовідносинам на предмет їх відповідності вимогам ст.ст. 328, 364, 376, 392 ЦК України, не з'ясовано питання щодо наявності у сторін правовстановлюючих документів на спірні об'єкти, а також не досліджено документальне обґрунтування заявлених первісних та зустрічних позовних вимог, зокрема технічних паспортів та їх оцінки в якості доказів на підтвердження належності індивідуально визначеного майна саме позивачу та відповідачу. Вказані порушення призвели до помилкових та неправомірних висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до частини 2 ст. 16 Цивільного кодексу України може бути визнання права власності.

Обґрунтовуючи первісні позовні вимоги позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" створене у січні 2001 року в процесі реорганізації-виділення з ТОВ „Укрторгбуд" і є його правонаступником в частині прав і обов'язків на підставі розподільчого балансу. Відповідно до цього розподільчого балансу, позивач за первісним позовом ТОВ "Астрем Плюс" отримало зокрема майно, яке є предметом спору.

Рішенням господарського суду Полтавської області по справі №19/222 від 17.02.2004 року за ТОВ "Астрем Плюс" було визнано право власності на об'єкти, що знаходяться за адресою м.Полтава, вул.Половка 74, зокрема: 50% прохідної; майстерня по виготовленню арматури; матеріальний склад; ланки підкранних шляхів.

Позивач за первісним позовом вказує на те, що рішенням господарського суду Полтавської області по справі №19/222 від 17.02.2004 року за ТОВ "Астрем Плюс" було визнано право власності на об'єкти, що знаходяться за адресою м.Полтава, вул.Половка 74, зокрема: 50% прохідної; майстерня по виготовленню арматури; матеріальний склад; ланки підкранних шляхів. Також, на підтвердження правомірності заявлених первісних позовних вимог позивач посилається на висновок № 6 від 24.01.2014 р. експертного будівельно-технічного дослідження виробничих будівель та споруд, які розташовані по вул. Половка, 74 в м. Полтава, згідно якого виробничі будівлі та споруди, які розташовані по вул. Половка, 74 в м. Полтава та складаються із: матеріального складу літ В-1, навісу літ. В-1, майстерні по виготовленню арматури літ. Г-1, прохідної літ. И-1 та ланок підкранових шляхів довжиною 35,50 метрів, можливо поділити.

Таким чином, на підставі викладеного, позивач за первісним позовом просив суд виділити ТОВ «Астрем Плюс» в окрему одиницю нерухоме майно, перелік якого зазначений в позовні заяві, та визнати за ним право власності на це майно.

В свою чергу, ТОВ "Укрторгбуд" в зустрічній позовній заяві просило суд визнати за ним право власності на визначене ним майно, як окремого об'єкту нерухомого майна, що знаходиться в м. Полтава по вул. Половки, 74, на підставі технічного паспорту та звіту про проведення технічного обстеження виробничих будівель за вказаною адресою. ТОВ "Укрторгбуд" вважає, що відповідно до вказаних документів, за ТОВ "Укрторгбуд" підтверджено право на визначені ним об'єкти, і, за висновками спеціаліста встановлено їх відповідність вимогам надійності і безпечності експлуатації, а також відповідність виконаних поточних змін плану виробничих будівель за адресою вул.Половки 74 в м. Полтава діючим Державним стандартам, будівельним, санітарним і протипожежним нормативам.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи з урахуванням підстав та предмету позову, колегія суддів виходить з наступного.

Так, позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом такого позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

За вимогами ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами ст. 328 ЦК України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Окремими нормативно-правовими актами передбачаються різноманітні правовстановлюючі чи інші документи, якими має підтверджуватися право власності. Перелік правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна наведено у ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Підставою для визнання права власності є наявність право встановлювальних документів у відповідності до додатку № 1 до Тимчасового положення "Перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна".

Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно (надалі - Положення), затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, встановлено, що для реєстрації виникнення, існування, припинення прав власності на нерухоме майно та оформлення прав власності на нерухоме майно до БТІ разом із заявою про реєстрацію прав власності подаються правовстановлювальні документи (додаток 1 до Положення), їх копії (нотаріально засвідчені), а також інші документи, що визначені цим Положенням. Відповідальність за достовірність та повноту інформації у документах несе власник (власники) нерухомого майна. Правовстановлювальні документи, які відповідно до закону підлягають обов'язковій державній реєстрації, приймаються за умови проведення їх державної реєстрації ( п.2.1 Положення).

Таким чином, правомочності власника щодо нерухомого майна виникають з моменту здійснення відповідної державної реєстрації, тобто підтвердження державою факту виникнення відповідного права у юридичної чи фізичної особи стосовно певного нерухомого матеріального об'єкту.

Як зазначає позивач, та підтверджується матеріалами справи, реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області відмовилася зареєструвати об"єкт нерухомого майна згідно рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2004р., у зв'язку з відсутністю технічного опису нерухомого майна, загальної площі та літер, відсутністю визначення у правовстановлюючому документі яку частину об'єкта складають будівлі та споруди, право власності на які визнано відповідним судовим рішенням.

Статтею 355 ЦК України передбачено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади (ст. 356 ЦК України). Положення про виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності закріплені статтею 364 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом кожен учасник права спільної часткової власності має суб'єктивне цивільне право на виділ своєї частки. Юридичне значення виділу полягає в тому, що учасник отримує у натурі певне майно, яке відповідає його частці, а у разі неможливості - компенсацію за нього, у власність. При цьому право спільної власності щодо суб'єкта, який виділив свою частку у натурі, припиняється. Якщо після виділу суб'єктів-співвласників залишилося хоча б двоє, право спільної часткової власності продовжує існувати - з перерозподіленими частками та, як правило, з видозміненим складом майна, яке перебуває у спільній частковій власності.

Виділ частки з майна, що є у спільній частковій власності, не є правом, що самостійно реалізується особою, яка бажає виділу, а має здійснюватись на підставі укладеного між усіма співвласниками договору. Такий висновок випливає з норми 4. 1 ст. 358 ЦК України, яка чітко встановлює засади здійснення права спільної часткової власності за згодою співвласників. І лише у разі виникнення між співвласниками спору справа про виділ вирішується судом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", яке було створене у січні 2001 року в процесі реорганізації-виділення з ТОВ „Укрторгбуд", відповідно до розподільчого балансу, отримало індивідуально визначене майно, яке є предметом спору, а не частку з майна, що було передано будівельно-монтажному управлінню ТОВ „Укрторгбуд" у власність за договором купівлі-продажу державного майна від 12.11.1993 р. № 29. Тобто в даному випадку мав місце поділ майна, без визначення його частки.

До того ж, колегія суддів при дослідженні обставин справи на підставі наявних у справі документів, встановила відсутність переліку індивідуально визначеного майна, оскільки в технічних паспортах, які були надані сторонами до матеріалів справи, є суттєві розбіжності, які не можуть бути усунуті під час судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає передчасними первісні позовні вимоги щодо виділення майна із права спільної часткової власності у відповідності до приписів статті 364 ЦК України, оскільки виходячи зі змісту вказаної норми права, судове рішення не може підміняти встановлений чинним законодавством порядок здійснення виділу частки майна в спільній власності.

Таким чином, зважаючи на викладені обставини, а також враховуючи факт відсутності державної реєстрації права власності за ТОВ «Астрем плюс» на об'єкти, що визначені в рішенні господарського суду Полтавської області від 17.02.2004 р. у справі № 19/222, первісні позовні вимоги про виділення майна є такими, що задоволенню не підлягають.

Колегія суддів звертає увагу, що необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно. Це може випливати із представлених їм правовстановлюючих документів, а також будь-яких інших доказів, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Позов про визнання права власності - це не договірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не з'єднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод.

Таким чином, для пред'явлення позову про визнання права власності у позивача на момент звернення до суду із відповідним позовом таке право має існувати, а інша особа - відповідач - повинна його оспорювати або не визнавати. Застосування позову про визнання права власності можливе лише за умови, що особи (йдеться про осіб, які не визнають, заперечують та оспорюють право власності) не перебувають із власником у зобов'язальних правовідносинах.

З наведених норм Цивільного кодексу України випливає, що позов про визнання права власності може пред'являтись у випадках, коли належне певній особі право або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй такого права.

Проте, документи, якими ТОВ «Астрем плюс» та ТОВ „Укрторгбуд" обґрунтовують своє право власності на спірне майно, а саме технічні паспорти, висновок № 6 від 24.01.2014 р. експертного будівельно-технічного дослідження виробничих будівель та споруд, звіт про проведення технічного обстеження виробничих будівель та висновок спеціаліста щодо відповідності виконаних поточних змін плану виробничих будівель за адресою вул.Половки 74 в м. Полтава діючим Державним стандартам, будівельним, санітарним і протипожежним нормативам, не є належними правовстановлюючими документами відповідно до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів звертає увагу, що надані сторонами документи, а саме: копії технічних паспортів, які до того ж мають розбіжності, не є підставою для виникнення права власності у позивача та відповідача на спірне майно.

Крім того, нормами ст. 392 ЦК України встановлена обов'язкова умова, за наявності якої власник майна може пред'явити позов про визнання за ним права власності, зокрема не визнання права його власності особою, яка вказана відповідачем.

Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Приписами ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України визначено, що житловий шинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 2 вказаної статті чітко передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Як вбачається зі змісту технічного паспорту на нежитлові будівлі по вул. Половка, 74, наданого ТОВ «Укрторгбуд», на вказаному об'єкті наявні самочинно збуддовані об'єкти.

При цьому, позивачем за зустрічним позовом не надано відповідних доказів, що питання здійснення вказаного самочинного будівництва було предметом розгляду компетентних органів, зокрема, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, що у свою чергу свідчить про відсутність предмету спору.

Посилання ТОВ «Укрторгбуд» на лист виконавчого комітету Полтавської міської ради від 18.06.2012 р., як на підставу для задоволення позову про визнання права власності, не може бути врахована судом, оскільки виконавчий комітет Полтавської міської ради здійснював оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Відмова органу місцевого самоврядування у прийнятті рішення про оформлення права власності не свідчить про невизнання за заявником права власності на об'єкт нерухомості, а є результатом оцінки наданого ним пакету документів вимогам законодавства. Відсутність таких документів, або їх невідповідність вимогам законодавства - є правовою підставою для відмови у прийнятті відповідного рішення.

Крім того, згідно частини 3 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні правовстановлюючі документи, що засвідчують право власності чи право оренди ТОВ «Укрторгбуд» на земельну ділянку по вул. Половка. 74.

Згідно ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року зазначено, що обставини на які посилається сторона повинні відповідати дійсності і підтверджуватись достовірними доказами. Достовірність - це властивість доказу, яка характеризує його точність, правильність відображення обставин, що входять до предмета доказування.

За таких обставин, оскільки сторонами не надано суду правовстановлюючих документів на спірне майно, не підтверджено належними та допустимими доказами своїх прав на таке майно, первісний та зустрічний позов про визнання права власності на спірне майно задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції про часткове задоволення первісних позовних вимог та задоволення зустрічних позовних вимог не відповідає обставинам справи та суперечить нормам чинного законодавства.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги позивача та наявністю фактів для скасування рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.14 р. у справі № 917/613/14 з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс", м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 11.09.14 р. у справі № 917/613/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного та зустрічного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгбуд" (36034, м.Полтава, вул.Половки,72, код ЄДРПОУ 01547628) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астрем Плюс" (36034, м.Полтава, вул.Половки,74, код ЄДРПОУ 31316860) 1010,12 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено та підписано 23 грудня 2014 року

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.