Постанова

від 08.12.2006 по справі 07/396-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

07/396-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2006 р.                                                           Справа № 07/396-06  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,  

при секретарі Сенчук І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ступака Ю.М.

відповідача -  Краюшкіна В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українська індустріальна корпорація", м. Харків (вх. № 4142 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від 23.10.06 р. по справі                                          № 07/396-06

за позовом Акціонерне товариство закритого типу "Науково-виробниче підприємство "Холод", м. Харків

до Закритого акціонерного товариства "Українська індустріальна корпорація", м. Харків

про стягнення 9537,87 грн., -

встановила:

У вересні 2006 року Акціонерне товариство закритого типу "Науково-виробниче підприємство "Холод" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до  Закритого акціонерного товариства "Українська індустріальна корпорація", про стягнення заборгованості за договором № 05/02 від 19.05.06 р. в сумі 9500,40 грн., 3% річних в сумі 37,47 грн. та суми судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.10.06 р. по справі № 07/396-06 (суддя Інте Т.В.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі та стягнуто з відповідача на користь позивача 9500,40 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 37,47 грн., 102,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій вважає рішення незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню, а у позові повинно бути відмовлено.

Позивач у своїх запереченнях на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте судом першої інстанції з повним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні, відповідають обставинам та матеріалам справи. Крім того, вказує на те, що рішення суду прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції по справі, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених  матеріалами справи обставин спору за якими встановив, що 19 травня 2006 року між сторонами у даній справі укладений договір № 05/02 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач ("Постачальник") зобов`язався виготовити та передати у власність позивача ("Покупця") деталі, а останній зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар на умовах цього Договору.

Відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. Договору, ціни на товар, що поставляється, вказуються в Специфікаціях та накладних. Поставка товару оплачується на умовах вказаних у Специфікації.

Специфікацією до вказаного Договору, встановлюється, що позивач ("Покупець") сплачує 50 % вартості деталей, що замовляються на протязі 3-х банківських днів з моменту підписання Специфікації. Після виготовлення та передачі перших деталей відповідачем ("Постачальником") позивачу проводиться оплата решти 50 % вартості. Строк проведення робіт - 30 днів з моменту попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, свідченням виконання позивачем обов'язків за Договором є перерахування ним грошових коштів на рахунок  відповідача в якості передплати у вигляді 50% вартості замовленого товару в сумі 4750,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2821 від 29.05.06р. (а.с.12) та встановлено судом першої інстанції.

В силу  ч.  2  ст.  193  Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,  враховуючи  інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами або договором.

Матеріали справи свідчать про те, що доказів виконання обов'язків,    передбачених Договором, ЗАТ "Українська індустріальна корпорація", господарському суду не надало. Відповідач також не надав доказів, які б  підтверджували  вжиття  ним  заходів  для  виконання своїх обов'язків.

Виходячи з наведеного, господарський суд при винесенні рішення дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання, відповідно   до ст. 612 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

А згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні  встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач скористався вказаним правом  і звернувся з даним позовом до господарського суду про повернення перерахованих  відповідачу грошових коштів в сумі 9500,40 грн.

Частина друга ст. 693 Цивільного кодексу України встановлює, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином,  вимоги  позивача щодо стягнення здійсненої попередньої    оплати у вказаній сумі та їх стягнення господарським судом, колегія суддів вважає обґрунтованими і правомірними.

Крім того, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка. А згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Однак при винесенні рішення господарський суд вказав те, що згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи зазначене, а також ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 37,47 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Однак з вказаними посиланнями місцевого господарського суду не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони є неправомірними, в зв'язку з чим рішення у цій частині підлягає скасуванню, а у позові в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до чинного законодавства під терміном "грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Такі підстави передбачені,  зокрема, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проте, господарський спір у даній справі виник на підставі того, що відповідач ("Постачальник") одержав суму попередньої оплати товару, однак товар у встановлений Договором та специфікацією до нього строк не поставив, а тому позивач ("Покупець") вимагає повернення суми попередньої оплати, яка за своєю сутністю не є грошовим зобов'язанням.

Відповідач у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що спірним Договором встановлений строк його дії - 31.12.06р., а оскільки цей Договір є чинним і  позивач не висував вимоги щодо дострокового його розірвання, тому відповідач вважає вимоги по поверненню перерахованої позивачем суми авансу безпідставними. Разом з цим, відповідач вказує, що господарський суд дійшов  помилкового висновку стосовно прострочення відповідачем виконання зобов'язання, оскільки строк дії Договору ще не скінчився.

Але з вказаними посиланнями заявника апеляційної скарги не може погодитись колегія суддів апеляційної інстанції та вважає їх такими, що задоволенню не підлягають.

Так, договір №05/02 від 19.05.06р., який є предметом розгляду даної справи, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з елементами умов підряду, до якого господарським судом правомірно застосовані загальні положення Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, зокрема стаття 693 "Попередня оплата товару".

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно із п. 5.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.06р.

Вказаним Договором, а саме пунктом 1.2., сторони чітко передбачили найменування та строки передачі товару, які зазначені у Специфікації до нього.

Відповідно до Специфікації до Договору строк проведення робіт з виготовлення деталей встановлений 30 днів з моменту проведення попередньої оплати, тобто в даному випадку 28.06.06р. Однак відповідач у зазначений строк свої зобов'язання по передачі товару не виконав, що є підставою для визнання такого зобов'язання простроченим.

Колегія суддів також вважає необхідним зазначити, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.      

З урахуванням ч. 3 ст. 612  Цивільного кодексу України, відповідно до якої  якщо внаслідок прострочення  боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, та підтверджених матеріалами справи обставин даного спору, колегія суддів вважає, що позивач скористався вказаним правом і, до  звернення з  позовною  заявою  до  суду, звернувся  до  відповідача  з  претензією  №108 від 11.09.2006 р.  про повернення  перерахованих  відповідачу 9500,40 грн., або передачу виготовленого товару (а.с. 14).

Вказана претензія є належним чином заявленою вимогою щодо виконання   відповідачем своїх зобов'язань за спірним Договором, докази надсилання якої наявні в матеріалах справи (а.с. 15).

Таким чином, вимоги позивача  щодо стягнення коштів у сумі здійсненої   попередньої оплати, колегія суддів вважає обґрунтованими і правомірними, а відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання за спірним Договором.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Однак відповідач в обґрунтування своїх заперечень не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі щодо неправомірності заявлених та задоволених судом першої інстанції вимог щодо повернення позивачу грошових коштів в сумі 9500,40 грн.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Харківської області від 23.10.06 року по справі № 07/396-06 в частині стягнення 9500,40 грн. прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, через що в цій частині повинно бути залишено без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 99, 101, 102, п. 4 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українська індустріальна корпорація", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.10.06 року по справі № 07/396-06 змінити.

В частині стягнення 3% річних в сумі 37,47 грн. рішення суду скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

         Головуючий суддя                                                              

                                 Судді