Рішення

від 13.01.2015 по справі 193/1183/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/1183/14-ц 22-ц/774/76/К/15

Справа №193/1183/14-ц Головуючий в 1 інстанції - Шумська О.В.

Провадження №22-ц/774/76/К/14 Доповідач - Барильська А.П.

Категорія 47(4)

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Барильської А.П.,

суддів: Ляховської І.Є., Михайлів Л.В.,

при секретарі: Булах К.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: реєстраційна служба Софіївського районного управління юстиції, відділ Держземагентва Софіївського району Дніпропетровської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування його державної реєстрації, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та просив суд визнати договір оренди земельної ділянки б/н від 01.02.2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 01.08.2010 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір оренди № 32 земельної ділянки площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району строком на 5 років до 01.08.2015 року. 27.08.2010 року зазначений договір було зареєстровано у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", в це й же день ОСОБА_5 передала позивачу земельну ділянку у користування. У листопаді 2013 року ОСОБА_1 стало відомо, ОСОБА_5 померла, спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_3, який не бажає продовження дії договору оренди, укладеного між позивачем та ОСОБА_5 У лютому 2014 року між відповідачами у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки та зареєстровано його у реєстраційній службі. На думку позивача, зазначений договорі оренди земельної ділянки є незаконним та порушує його права, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Зокрема, апелянт зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні спору не врахував положення п.40 договору оренди земельної ділянки, згідно якого перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони не є підставою для розірвання або зміни умов укладеного договору, що відповідає ч.4 ст.32 ЗУ "Про оренду землі".

Перевіривши законність і обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 17.12.2003 року ОСОБА_5 на підставі розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації № 307-р від 26.09.2003 року належить земельна ділянка площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району.

01.08.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір оренди № 32 земельної ділянки площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району строком на 5 років до 01.08.2015 року.

Згідно акту про передачу та прийом земельної ділянки 27.08.2010 року ОСОБА_5 передала позивачу земельну ділянку у користування.

27.08.2010 року зазначений договір оренди земельної ділянки було зареєстровано у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1880, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, зокрема, спірної земельної ділянки, є її син - відповідач у справі ОСОБА_3

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 19.03.2014 року за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом на земельну ділянку площею 9,790 га, кадастровий номер 1225285200-01-011-0061, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, посвідченої державним актом на право власності на земельну ділянку, виданого 17.12.2003 року відповідно до розпорядження голови Софіївської районної державної адміністрації № 307-р від 26.09.2003 року, та свідоцтвом на спадщину за заповітом від 31.08.2010 року.

01.02.2014 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір б/н оренди земельної ділянки, площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 6 років.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що укладений 01.02.2014 року між відповідачами договір оренди земельної ділянки порушує його права, як орендатора спірної земельної ділянки, оскільки на момент його укладення був чинним договір оренди земельної ділянки, укладений між ним та покійною матір*ю відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог та відсутності правових підстав для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 01.02.2014 року, укладеного між відповідачами, та скасування його державної реєстрації.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендодавцем.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі".

Частиною 1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі.

Згідно з ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації ? з моменту державної реєстрації.

За змістом ч. 1 ст. 210 ЦК України та ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, після чого він відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду землі" набирає чинності.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями частини 1 статті 7 ЗУ "Про оренду землі" встановлено, що право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ч.4 ст.32 ЗУ "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та покійною матір*ю відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5, було укладено договір № 32 оренди земельної ділянки, площею 9,610 га, яка розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, строком на 5 років.

27.08.2010 року вказаний договір було зареєстровано за № 041013301570 у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України".

Зазначеним договором між сторонами було обумовлено всі його істотні умови. Зокрема, п.40 договору передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю ділянку разом з орендарем.

Відповідно до п.39 вказаного договору, розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку не допускається.

Отже, договір оренди земельної ділянки укладений між позивачем та ОСОБА_5 01.08.2010 року у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, ОСОБА_5 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладання договору оренди, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акта, при складанні, видачі та реєстрації якого було долучено відповідні план та схему земельної ділянки.

Згідно свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за № 1880, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_5, зокрема, спірної земельної ділянки, є її син - відповідач у справі ОСОБА_3, який прийняв спадщину у встановленому законом порядку.

Тобто після смерті орендодавця земельної ділянки ОСОБА_5 до відповідача ОСОБА_3 на підставі положень вищенаведених норм закону перейшли права та обов'язки, що належали спадкодавцеві ОСОБА_5 на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, зокрема, відносно договору оренди земельної ділянки, укладеного 01.08.2010 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1?3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2014 року між відповідачами у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 6 років.

Однак, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-1201084512013 від 02.12.2013 року, земельна ділянка кадастровий номер 1225285200:01:011:0059, розташована на території Нововасилівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренду знаходиться у користуванні ОСОБА_1

У зв'язку з чим, перехід права користування земельною ділянкою до відповідача ОСОБА_4 на підставі договору оренди від 01.02.2014 року порушує права позивача ОСОБА_1, обумовлені договором оренди цієї ж земельної ділянки від 01.08.2010 року, який є чинним. Тому зазначений договір оренди укладений з порушенням вимог, встановлених ч.1,3 ст.203 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання його недійсним, оскільки на момент реєстрації у реєстраційній службі Софіївського району Дніпропетровської області у Софіївському відділі Дніпропетровської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" був зареєстрований договір від 01.08.2010 року, укладений між позивачем та ОСОБА_5

У зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ч.3,4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки б/н від 01 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і скасування державної реєстрації вказаного договору, який зареєстрований реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції 15.03.2014 року.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у рівних частинах по 182,70 з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 01 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки б/н від 01 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який зареєстрований реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції 15.03.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в рівних частинах з кожного по 182,70 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: