Рішення

від 13.01.2015 по справі 643/9955/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження : 22ц/790 /669 /15 Головуючий 1-ї інстанції - Сиротников Р.Є.

Справа № 2-643/3828/14 Доповідач - Шевченко Н.Ф.

Категорія : інші.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

головуючого - Шевченко Н.Ф.

суддів - Бобровського В.В., Пономаренко Ю.А.

при секретарі - Лашаковій Д.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Любий Друже», Даниленко і компанія» про повернення залогового майна або грошової суми, яка перевищує розмір забезпеченого заставою ПТ «Ломбардом «Любий друже», -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард «Любий Друже», Даниленко і компанія» (далі Ломбард) про повернення залогового майна або грошової суми, яка перевищує розмір забезпеченого заставою ПТ «Ломбардом «Любий друже».

В обґрунтування позову посилалась на те, що у серпні 2012 року вона звернулась за кредитом в приймальний пункт відповідача по вул. Жовтнева революція,106 в м. Харкові, де їй було надано 2 000 грн. до отримання пенсії.

В якості заставного майна вона запропонувала свою обручку вагою 8,300 грам, оцінену у 1 983,70 грн. та обручку чоловіка вагою 3,440 грамів, оцінену у 814,99 грн. На руки вона отримала договір про надання фінансового кредиту із зазначенням суми та дати погашення кредиту 25 серпня 2012 року, тобто на п'ять днів.

20 серпня 2012 року вона повернула 1 000 грн. позики та 32,50 грн. за користування грошовими коштами. На пропонування повернути їй одну обручку, було роз'яснено, що закладене золото буде повернуто лише після повного погашення кредиту.

08 вересня 2012 року позивачка прийшла викупити свої обручки, однак їй було повідомлено, що їх вже не має, у зв'язку з чим, 10.09.2014 року вона звернулась з письмовою заявою до директора ПО «Ломбард «Любий друже», Даниленко та компанія» про викуп заставленого майна, але їй повідомили, що обручки реалізовані в м. Київ.

Обручка вагою 3,440 грама вартістю 814,99 грн. не повинна бути вже залоговим майном та повинна бути повернута позивачці, оскільки сума кредиту значно вища вартості залогової обручки вагою 8,330 грам оціночною вартістю 1 983 грн.

Представник відповідача Белевцева С.Г. надала суду письмові заперечення проти позову.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце слухання справи, не перешкоджає розглядові справи.

З урахуванням вимог процесуального закону щодо дотримання розумних строків розгляду справи судом апеляційної інстанції та належного повідомлення учасників процесу про слухання справи, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та її представника.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з підстав, передбачених п.п. 1, 3ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19 серпня 2012 року між сторонами був укладений договір закладу і надання фінансового кредиту № 000003905/46. відповідно до якого відповідач видав позивачу фінансовий кредит готівкою в сумі 2000 грн. з кінцевим терміном повернення 23.08.2012 року (а.с.26).

Предметом закладу є золота обручка 583 проби вагою 8,300 грам, оціночною вартістю у 1 983,70 грн. та золота обручка вагою 3,440 грамів, оціночною вартістю у 814,99 грн. , а всього на суму 2 798,69 грн.

Пунктом 1.3 договору передбачений обов'язок ОСОБА_1, сплатити плату за користування кредитом з розрахунку 0,65% від суми кредиту за добу.

Наступного дня, після укладення договору, тобто 20 серпня 2012 року ОСОБА_1 сплатила Ломбарду 1 000 грн. на погашення фінансового кредиту та 32,50 грн. половину розміру плати за користування кредитом (а.с.27).

У зазначений в договорі строк 23.08.2012 року ОСОБА_1 кредит в повному обсязі не повернула у зв'язку з чим Ломбард звернув стягнення на предмет застави шляхом прийняття його на баланс.

Діяльність ломбардів як фінансових установ регламентується нормами Цивільного Кодексу України, Законом України «Про заставу», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», який прийнятий 12 липня 2001 року, «Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами», яке затверджено Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України розпорядженням від 26 квітня 2005 року № 3981 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2005 року за № 565/10845 (надалі -Положення).

Пунктом 1.2 Положення визначено, що ломбард - це фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк i під процент та надання супутніх послуг ломбарду; фінансовий кредит ломбарду - надання ломбардом коштів у позику, забезпечених заставою, на визначений строк та під процент.

Згідно статті 1046 Цивільного кодексу України одним з видів договорів позики є позика під заставу нерухомого або рухомого майна.

При цьому щодо ломбардів така позика під заставу є закладом, який згідно зі ст.. 575 Цивільного кодексу України передається заставодавцем лише у володіння заставодержателя (ломбарда -позичальника), а за самим заставодавцем зберігається право користування i розпорядження предметами застави (стаття 586 Цивільного кодексу України), тобто власник закладених речей не втрачає права власності на них.

Тобто, під час реалізації закладеного майна ломбард на підставі визначених договором позики умов продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю.

Тобто, під час реалізації закладеного майна ломбард на підставі визначених договором позики умов продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю.

Законодавством встановлено, що якщо грошова сума, одержана від реалізації ломбардом предметів застави, згідно зі статтями 589 -591 Цивільного кодексу України, перевищуватиме розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повинна повертатися заставодавцю (стаття 2 Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу»).

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про заставу» - заклад - це застава рухомого майна, при якій майно, що складає предмет застави, передається заставодавцем у володіння заставодержателя.

Згідно зі ст. 1 даного Закону застава це спосіб забезпечення зобов'язань. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Листом ДПА України від 02.08.2006 року № 8468/6/17-0716, роз'яснено, що «...ломбард як протягом дії договору застави (закладу), так і після його закінчення, не є власником закладених речей. Він тільки має право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при невикупі таких речей (невиконанні договору заставодавцем) лише набуває право їх реалізувати та за рахунок одержаної від продажу суми задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, та покрити свої витрати, пов'язані з невиконанням заставодавцем договору.

Тобто під час реалізації закладеного майна ломбард, на підставі визначених договором позики умов, продає майно, яке на праві власності належить заставодавцю.

Здійснюючи реалізацію заставного майна третім особам заставодержатель виступає не як власник цього майна, а як комісіонер, що діє в інтересах заставодавця, який є власником заставного майна і комітентом.

Повноваження комісіонера випливають із договору позики під заставу, який уповноважує заставодержателя розпорядитися майном заставодавця в разі невиконання останнім забезпечених заставою зобовязань.

Право власності переходить безпосередньо від комітента-заставодавця (громадян) до покупця-третьої особи (Державної скарбниці України). Право власності у комісіонера-заставодавця (ломбарда) не виникає.

Таким чином, Ломбард не мав права звертати предмет застави - обручки у свою власність.

Крім того, статтею 27 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», передбачено, що обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання.

Проте будь-яких доказів того, що Ломбард в установленому порядку повідомляв ОСОБА_1 про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження матеріали справи не містять.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню тільки в частині стягнення з Повного товариства «Ломбард «Любий Друже», Даниленко і компанія» на користь ОСОБА_1 різниці між заборгованістю та реалізацією заставленого майна, яка складає 1 668,69 грн. (2 798,69 грн. -(оцінка обручок )- 1 000 грн. - (заборгованість по кредиту) - 130 грн. - відсотки за користування кредитом =1 668,69 грн. ) та 368,60 грн. судового збору відповідно ст..88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2014 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард «Любий Друже», Даниленко і компанія» задовольнити частково, стягнути з Повного товариства «Ломбард «Любий Друже», Даниленко і компанія» п/р 260050104462 в АТ «Промкретит Банк» код ЄДРПОУ 33673459 на користь ОСОБА_1 1 668,69 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят вісім грн. шістдесят дев'ять копійок) та 368,60 грн. судового збору.

У задоволенні позову в частині повернення залогового майна відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Судді