Рішення

від 12.01.2015 по справі 910/23328/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №  910/23328/14 12.01.15 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Астілс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» простягнення 12  850,00 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Астілс» (надалі – ТОВ «Астілс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (надалі – ТОВ «Солід») про стягнення 12  850,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди обладнання №13 від 07.10.2013 р. орендодавець передав відповідачу у строкове платне користування об'єкт оренди, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 12  850,00 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.12.2014 р. 01.12.2014 р. представником позивача надано уточнення позовних вимог, в яких позивач крім суми основної заборгованості у розмірі 12  850,00 грн. Просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 978,65 грн., 3% річних у розмірі 119,45 грн. та інфляційні у розмірі 655,35 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Із поданої позовної заяви вбачається, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за орендну плату згідно договору оренди обладнання №13 від 07.10.2013 р. В той же час, в поданих уточнення позовних вимог позивач просить додатково стягнути з відповідача пеню у розмірі 978,65 грн., 3% річних у розмірі 119,45 грн. та інфляційні у розмірі 655,35 грн. Відповідно до п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 під збільшенням розміру позовних вимог (частина друга статті 22 ГПК) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві (абзац другий підпункту 3.7 пункту 3 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»). Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві. Якщо такі додаткові позовні вимоги зв'язані з раніше заявленими позовними вимогами підставою виникнення або поданими доказами (наприклад, коли позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу), то їх може бути пред'явлено з дотриманням, зокрема, приписів статті 58 ГПК України. З урахуванням викладеного, заява позивача про уточнення позовних вимог в частині пред'явлення додаткових вимог не може бути прийнята судом, а тому в її задоволенні необхідно відмовити. Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 17.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 171.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2015 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, 12.01.2015 р. через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представника в судове засідання. Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне. По-перше, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту неможливості забезпечення явки представника в судове засідання (перебування у відпустці). По-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів. Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.   В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 17.10.2013 р. між ТОВ «Солід» (орендар) та ТОВ «Астілс» (орендодавець) було укладено договір оренди обладнання №13 (надалі – «Договір»). Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець приймає на себе зобов'язання на умовах і в строк, обумовлених цим договором, передати орендареві у строкове платне користування (оперативну оренду) визначений цим договором об'єкт оренди, а орендар зобов'язується прийняти в користування об'єкт оренди і сплачувати орендодавцеві орендну плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.2 Договору визначено, що об'єктом оренди за цим договором є рухоме майно, а саме обладнання визначене у додатку №1 до договору, яке є його невід'ємною частиною. У разі, якщо перелік обладнання змінюється, сторони укладають додатково додатки до договору. Згідно з п. 4.2 Договору надання послуг з оренди в рамках цього договору оформлюється у письмовій формі шляхом підписання сторонами акту про виконання послуг або робіт. Додатками №1 та №2 до Договору сторони погодили перелік обладнання, що передається в оренду, а також ціну, яку відповідач мав сплачувати за користування таким обладнанням. На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято в оренду обладнання щодобово на загальну суму 13  200,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ас-000130 від 31.10.2013 р., №Ас-000164 від 30.11.2013 р., №Ас-000150 від 30.11.2013 р., №Ас-000166 від 30.11.2013 р. та №Ас-000188 від 04.12.2013 р. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості з орендної плати у розмірі 12  850,00 грн. Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Матеріалами справи (актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №Ас-000130 від 31.10.2013 р., №Ас-000164 від 30.11.2013 р., №Ас-000150 від 30.11.2013 р., №Ас-000166 від 30.11.2013 р. та №Ас-000188 від 04.12.2013 р.) підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними обладнанням на загальну суму 13  200,00 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі. Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд відзначає, що сторонами в Договорі та додатках до нього не було погоджено строку оплати вартості оренди переданого обладнання. Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Претензією від 27.05.2014 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити на його користь вартість орендної плати за Договором у розмірі 12  850,00 грн. Отже, заборгованість відповідача з орендної плати  перед позивачем становить                12  850,00 грн., а з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 12  850,00 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ТОВ «Солід» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «Астілс» про стягнення з ТОВ «Солід» заборгованості з орендної плати у розмірі 12  850,00 грн.  є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1.  Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Астілс» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Солід» (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 31-33; ідентифікаційний код 36158057) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астілс» (03164, м. Київ, вул. Ак. Булаховського, 30-А; ідентифікаційний код 38205035) заборгованість у розмірі 12  850 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 16.01.2015 р. Суддя                                                                                                               В.П. Босий