Рішення

від 12.01.2015 по справі 910/22995/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/22995/14 12.01.15

За позовомФермерського господарства «СФГ «Ельдорадо» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Пайнберрі» простягнення 89 835,05 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Сухотін Д.А. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство «СФГ «Ельдорадо» (надалі - «Фермерське господарство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайнберрі» (надалі - «Товариство») про стягнення 89 835,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу №14 від 16.09.2013 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 30 938,50 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 426,12 грн. 3% річних у розмірі 470,43 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, вимогу про відшкодування завданих збитків у розмірі 35 000,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. розгляд справи відкладено на 15.12.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача та неподання ним витребуваних доказів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2014 р. розгляд справи відкладено на 12.01.2015 р. у зв'язку з необхідністю викликання в судове засідання посадової особи відповідача для надання пояснень.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №32875185.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивача та відповідач повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2013 р. між Фермерським господарством (продавець) та Товариством (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №14 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору продавець зобов'язується поставити та передати у власність (повне господарське відання) покупця овочеву продукцію - буряк та картоплю, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 3.2 Договору приймання товару по кількості та якості здійснюється у відповідності до чинного законодавства України. Моментом поставки товару продавцем вважається фактична його передача покупцеві згідно видаткових накладних.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що покупець здійснює оплату за товар в день відвантаження товару.

На виконання умов Договору поставки Товариство поставило, а відповідач прийняв товар на суму 30 938,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №36 від 15.04.2014 р. та №39 від 17.04.2014 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору поставки, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 30 938,50 грн. за поставлений товар.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (накладні №36 від 15.04.2014 р. та №39 від 17.04.2014 р., а також довіреності №188 від 14.04.2014 р. та №189 від 16.04.2014 р.) підтверджується передача позивачем та прийняття відповідачем товару згідно Договору поставки на суму 30 938,50 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 Договору, відповідач був зобов'язаний розрахуватися за поставлений товар в день відвантаження товару.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 30 938,50 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення до суду із даним позовом настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 30 938,50 грн. на підставі Договору поставки за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Фермерського господарства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 30 938,50 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3 426,12 грн. та 3% річних у розмірі 470,43 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 15.04.2014 р. по 16.10.2014 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 6.2 Договору у випадку порушення покупцем термінів оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару, що несплачений в строк за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пеню у розмірі 3 426,12 грн. та 3% річних у розмірі 470,43 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у розмірі 35 000,00 грн., завданих неналежним виконанням ним зобов'язань за Договором.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1) протиправної поведінки;

2) розміру збитків;

3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;

4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем належними та допустимими доказами в розумінні положень ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено існування наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів збитків у вигляді неотриманого прибутку розмірі 35 000,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Фермерського господарства заборгованості у розмірі 30 938,50 грн., пені у розмірі 3 426,12 грн. та 3% річних у розмірі 470,43 грн.

В іншій частині (збитки у розмірі 35 000,00 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стосовно заявлених позивачем до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн. суд відзначає наступне.

28.04.2014 р. між адвокатом Сухотіним Дмитром Аркадійовичем та Фермерським господарством (клієнт) було укладено договір про надання правових послуг №3/04-14, згідно з яким адвокат зобов'язується за дорученням клієнта на умовах та в порядку, передбаченому цим договором, здійснювати його представництво у будь-яких державних, правоохоронних та судових органах, у тому числі, але не виключно, у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Пайнберрі», щодо ведення претензійної роботи про стягнення заборгованості з Товариства, яка виникла у останнього на підставі договору купівлі-продажу №14 від 16.09.2013 р.; у господарському суді м. Києва по справі про стягнення заборгованості з Товариства, яка виникла у останнього на підставі Договору, а клієнт зобов'язується виплатити гонорар за послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суд України №7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов'язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Відповідно до п. 5 інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 р. № 01-8/1270 судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником.

На виконання умов договору про надання правових послуг №3/04-14 від 28.04.2014 р., адвокат надав клієнту послуги на загальну суму 20 000,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі виконаних робіт №1 від 15.07.2014 р. на суму 8 000,00 грн. та №2 від 16.10.2014 р. на суму 12 000,00 грн.

Позивачем було оплачено вартість наданих згідно договору про надання правових послуг №3/04-14 від 28.04.2014 р. послуг, що підтверджується квитанціями №62 від 15.07.2014 р. та №89 від 16.10.2014 р.

Суд відзначає, що адвокат Сухотін Д.А. належним чином виконав зобов'язання, передбачені договором про надання правових послуг №3/04-14 від 28.04.2014 р., в частині ведення претензійної роботи про стягнення заборгованості з відповідача, що підтверджується актом №1 від 15.07.2014 р., а тому суд вважає за можливе покласти такі витрати на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В стой же час, із акту №2 від 16.10.2014 р. вбачається, що адвокатом було надано послуги клієнту у вигляді представництва клієнта у господарському суді Київської області , за що Фермерським господарством було сплачено грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн., а відтак суд приходить до висновку про відсутність підстав для врахування такого акту як належного доказу оплати позивачем послуг адвоката за розгляд даної справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фермерського господарства «СФГ «Ельдорадо» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пайнберрі» (04074, м. Київ, вул. Казанська, 18, кв. 49; ідентифікаційний код 38616107) на користь Фермерського господарства «СФГ «Ельдорадо» (08344, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Проців, вул. Польова, 1; ідентифікаційний код 31120783) заборгованість у розмірі 30 938 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн. 50 коп., пеню у розмірі 3 426 (три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 12 коп., 3% річних у розмірі 470 (чотириста сімдесят) грн. 43 коп., судовий збір у розмірі 911 (дев'ятсот одинадцять) грн. 34 коп. та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 3 990 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. 55 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.01.2015 р.

Суддя В.П. Босий