Рішення

від 13.01.2015 по справі 920/1756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.2015 Справа № 920/1756/14 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАРКЕТ-Н» м. Нікополь, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО УКРСПЕЦСОЯ», м.Суми

про стягнення 91065,52 грн.

Головуючий суддя В.М Моїсеєнко

Судді: П.І.Левченко

В.Л.Котельницька

За участю представників сторін:

Від позивача - Комлик О.М., директор Літашенко Л.Л.

Від відповідача - Голоденко В.М.

за участю секретаря судового засідання Сороки Л.М.

Суть спору: Позивач , згідно вимог позовної заяви № 30/2014 від 09.10.2014р. просить стягнути з відповідача на свою користь 91065,52 грн. заборгованості, з яких 91000,00 грн. - сума попередньої оплати відповідно до укладеного між сторонами договору поставки від 07.08.2014р. № 1/07/08 , 65,52 грн. - 3% річних від простроченої суми відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач, у поданому відзиві від 30.10.2014р. на позов, зазначає, що умови договору поставки від 07.08.2014р. № 1/07/08 відповідачем виконані в повному обсязі, що підтверджується доданими до відзиву копією видаткової накладної № РН-0000017 від 08.08.2014р. та копією довіреності № 20 від 08.08.2014р. на ім'я Літашенко Леоніда Леонідовича, згідно яких позивач отримав відповідну кількість товару, як то передбачено договором.

10.12.2014р. відповідач подав додаткові пояснення, в яких , посилаючись на п.4.6 укладеного між сторонами договору № 1/07/08 від 07.08.2014р., зазначає, що умови договору відповідачем виконані, так як у отриманій видатковій накладній № РН-0000017 від 08.08.2014р. вказана назва товару та мається підпис представника, підтверджуючий отримання даного товару, тому вважає позовні вимоги такими, що суперечать дійсним обставинам справи та такими , що не підлягають задоволенню.

11.12.2014р. позивач подав клопотання № 34/2014 від 08.12.2014р. про збільшення розміру позовних вимог, в якому , посилаючись на ч.2 ст.625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 524,16 грн. та 3913,00 грн. інфляційних втрат, а всього 95437,16 грн. заборгованості та судові витрати, а також подав клопотання № 36/2014 від 10.12.2014р. про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи реквізитів документів, які були надані відповідачем, а саме видаткової накладної № РН-0000017 від 08.08.2014р., листа № 20 від 12.08.2014р. та поставлені питанні щодо приналежності та відповідності підпису керівника позивача в наданих первинних бухгалтерських документах.

Крім того, 11.12.2014р. позивачем подано клопотання про витребування від відповідача доказів по справі, а саме : оригіналу видаткової накладної за № РН-0000017 від 08.08.2014р., оригіналу листа позивача від 12.08.2014р. № 20.

У судовому засіданні 11.12.2014р. було оголошено перерву до 9 год.00 хв. 17.12.2014р. та зобов'язано позивача подати письмові уточнення своїх вимог, а відповідача подати письмові пояснення з огляду на заявлені позивачем вимоги.

17.12.2014р. позивач подав письмові пояснення від 15.12.2014р. № 39/2014, вважає доводи відповідача стосовно досягнення домовленостей про вчинення господарських операцій щодо постачання суміші кормової у кількості 35 тон замість макухи соняшникової безпідставними та необґрунтованими. Як зазначає позивач, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які відображують факти здійснення господарських операцій, проте оригіналів первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару, який визначений договором постачання № 1/07/08 від 07.08.2014р. позивач не отримував .

Позивачем подано клопотання від 17.12.2014р. про долучення до матеріалів справи розрахунку заборгованості, копії журналу реєстрації вихідної кореспонденції по підприємству позивача за 2014р.

Зазначені документи оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.12.2014р. задоволено клопотання позивача про колегіальний розгляду даної справи, призначено колегіальний розгляд справи № 920/1756/14 у складі колегії суддів - головуючий суддя Моїсеєнко В.М., судді - Левченко П.І. , Котельницька В.Л.

Крім того, ухвалою господарського суду Сумської області від 17.12.2014р. зобов'язано позивача забезпечити явку в судове засідання його керівника - Літашенко Л.Л. , а також зобов'язано відповідача подати оригінали видаткової накладної № РН-0000017 від 08.08.2014р., оригінал податкової накладної № 2 від 08.08.2014р. , оригінал листа № 20 від 12.08.2014р. за підписом директора позивача Літашенко Л.Л., оригінал довіреності № 20 від 08.08.2014р. на отримання 35 тонн макухи соняшника. Копію даної ухвали направлено господарським судом Сумської області на поштову адресу відповідача, зазначену представником відповідача в його письмовій заяві від 17.12.2014р., а саме - м. Запоріжжя , вул. Адмірала Лазарева,27 , яку отримано 22.12.2014р. представником відповідача - Калашник, про що свідчить відмітка в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення на адресу відповідача.

Проте, відповідач вимог судової ухвали від 17.12.2014р. не виконав, оригіналів витребуваних документів суду не подав.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.01.2015р. пояснив, що відповідач ухвалу суду від 17.12.2014р. про відкладення розгляду справи не отримував, тому відповідач і не подав оригіналів витребуваних від нього документів. Зазначені пояснення представника відповідача суперечать фактичним обставинам справи, так як по-перше, сам представник відповідача був присутнім в судовому засіданні 17.12.2014р. і йому було роз'яснено про необхідність подачі оригіналів документів; по-друге, відповідач отримав ухвалу суду від 17.12.2014р. про відкладення розгляду справи, однак не виконав викладені в ній вимоги суду.

Таким чином, відповідач не подав оригіналів документів, які б підтверджували факт отримання позивачем товару, копії поданих відповідачем документів оспорюють ся позивачем, тому суд не може їх взяти до уваги як докази по справі.

Позивач подав клопотання від 13.01.2015р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Зазначені документи оглянуті в судовому засіданні та долучені до матеріалі справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.08.2014р. року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАРКЕТ-Н» , м. Нікополь та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО УКРСПЕЦСОЯ», м.Суми був укладений договір постачання № 1/07/08 , відповідно до умов якого відповідач (продавець) зобов'язувався в порядку, визначеному умовами укладеного договору, здійснити постачання на адресу позивача (покупця) макухи соняшникової у кількості 35 тонн на загальну суму 91000,00 грн., а позивач (покупець) зобов'язувався прийняти та оплатити вартість товару на умовах та в строки, визначені договором.

Пунктом 3 Специфікації № 1 до договору постачання № 1/07/08 від 07.08.2014р. визначено умови оплати по зазначеному договору - 100% передплата на розрахунковий рахунок постачальника ( відповідача) в установі банку.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов'язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно платіжного доручення № 215 від 08.08.2014р. здійснено 100% попередню оплату в розмірі 91000,00 грн. вартості товару - макухи соняшника , який підлягав поставці на підставі умов договору постачання укладеного між сторонами даного спору.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України , якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За твердженнями позивача, товар , який , передбачений умовами договору постачання № 1/07/08 від 07.08.2014р. він не отримував.

Як вказує відповідач , у межах даного правочину позивач, згідно довіреності № 20 від 08.08.2014р., виданої на ім'я директора Літашенко Л.Л. отримав згідно видаткової накладної № РН-0000017 від 08.08.2014р. товар на суму 91000,00 грн. та вивіз його своїм автотранспортом. 12.08.2014р. позивач запропонував відповідачу передати йому товар - кормову суміш в кількості 35 тонн на відповідальне зберігання , що підтвердив письмово листом № 20 від 12.08.20914р.

За приписами статей 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів.

В якості доказів передачі товару позивачу за спірним договором суд зобов'язав відповідача надати оригінали первинних бухгалтерських документів, а саме видаткову накладну № РН-0000017 від 08.08.2014р., податкову накладну № 2 від 08.08.2014р. , лист № 20 від 12.08.2014р. за підписом директора позивача Літашенко Л.Л., довіреності № 20 від 08.08.2014р. на отримання 35 тонн макухи соняшника.

Як слідує з матеріалів справи, 30.10.2014р. повноважним представником відповідача було надано для долучення до матеріалів справи копії документів, які , на думку відповідача, спростовують правомірність заявлених позовних вимог, а саме копія рахунку- фактури № СФ-0000030 від 07.08.2014р., копія довіреності № 20 від 08.08.2014р, копія видаткової накладної № РН-0000017 від 08.08.2014р., копія податкової накладної № 3 від 08.08.2014р., копії листів позивача від 11.08.201р. та від 12.08.2014р.

Разом з тим, суд вважає, що зазначені копії первинних документів не можуть розглядатися як доказ передачі товару позивачу в межах умов зазначеного договору постачання № 1/07/08 від 07.08.2014р.

Будь-які інші документи, які доводили б здійснення постачання в рамках договору №1/07/08 ввід 07.08.2014р., який є підставою позовних вимог, в матеріалах справи відсутні.

Представник відповідача в судовому засіданні усно пояснив , що оригінали первинних документів, які стосуються поставки товару та його отримання позивачем у нього відсутні.

Доказів повернення відповідачем вказаної суми у розмірі 91000,00 грн., здійсненої позивачем попередньої оплати або поставки/отримання товару , передбаченого договором поставки № 1/07/08 від 007.08.2014р. на цю суму матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 91000 грн. попередньої оплати обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України "Про судову експертизу" визначено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України" від 23.03.2012року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З огляду на викладене, копії первинних бухгалтерських документів, які надані відповідачем не входять до предмету доказування, не можуть вважатися предметом дослідження судової експертизи по ним неможливо провести експертні дослідження.

За таких підстав, суд відхиляє клопотання позивача №36/2014 від 10.12.2014р про зупинення провадження у справі та призначення судової експертизи.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 3%річних в сумі 524,16 грн. та 3913,00 грн. інфляційних збитків, позов задоволенню не підлягає , оскільки обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розуміння ст. 625 Цивільного кодексу України, так як повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, а не грошовим зобов'язанням. На суму попередньої оплати можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 Цивільного кодексу України, що визначено частиною 3 ст.693 Цивільного кодексу України і відповідає висновкам Верховного Суду України ( постанова від 16.09.2014р. № 921/266/13-г/7).

Згідно вимог частини третьої ст.82 ГПК України, обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав , передбаченої пунктом 1 частини першої ст. 111 16 цього Кодексу.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві за рахунок відповідача суми сплаченого судового збору в розмірі 1820 грн. відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВО УКРСПЕЦСОЯ» ( 40000, м. Суми, вул.Кірова,25, оф.287Б, код 38136941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАРКЕТ-Н» (53213,Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів,48/1, код 38578753) 91000,00 грн. попередньої оплати, 1820 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.01.2015 року.

Головуючий суддя В.М. Моїсеєнко Судді П.І.Левченко В.Л. Котельницька