Рішення

від 15.01.2015 по справі 904/9724/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.01.15р. Справа № 904/9724/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СИРНА КОМПАНІЯ", м.Луцьк

до Приватного підприємства "ЗЕБРА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 213 212,51 грн

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Завалєй Я.О.

Представники:

від позивача: Максименко О.А., представник за довіреністю № 21 від 12.01.15р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду від 09.12.14р. порушено провадження у справі № 904/9724/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СИРНА КОМПАНІЯ" (далі-позивач) до Приватного підприємства "ЗЕБРА" (далі-відповідач) про стягнення 213 212,51 грн. Справу призначено на 15.01.15р.

15.01.15р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи витребувані судом документи.

В свою чергу, повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.14р. про порушення провадження у справі, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

В матеріалах справи є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч.1 ст.64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.01.15р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

28.01.13р. між позивачем та відповідачем було укладено субдистриб'юторський договір №ДПР- СК-287 (далі-Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати продукцію, у відповідно до умов розділу 4 даного Договору "Умови Поставки", а відповідач зобов'язався належно здійснювати розрахунки з позивачем за поставлену продукцію.

Як зазначено у п. 4.5. Договору, право власності на продукцію переходить від позивача до відповідача з моменту поставки продукції (п. 4.1. Договору).

Відповідно до п. 8.1. Договору, розрахунки за продукцію здійснюються відповідачем в Українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок протягом 30 календарних дня з моменту поставки партії продукції.

Моментом проведення розрахунків за продукцію вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 8.2. Договору).

Згідно з п. 10.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.13р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 13.9. Договору).

01.05.13р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору.

Як зазначає позивач, на виконання умов вищезазначеного Договору позивачем до 17.04.14р. включно здійснювалися поставки продукції на адресу відповідача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 - "Реалізація продукції". Під час господарських взаємовідносин з відповідачем, останній постійно прострочував своєчасну оплату за товар. На адресу відповідача неодноразово надсилалися вимоги про сплату заборгованості. На що було отримано відповіді відповідача з гарантією своєчасної оплати поставленого товару. Станом на 01.09.14р. у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем по сплаті грошових коштів за поставлену продукцію на загальну суму 213 212,51 грн. Вказана заборгованість відповідача утворилась за поставку позивачем продукції в період з 01.02.13р. по 17.04.14р., що підтверджується видатковими накладними та обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог, які знаходяться в матеріалах справи.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем останнього разу 09.09.14р. на адресу відповідача була надіслана претензія про сплату заборгованості. Проте, як зазначає позивач, відповідач на отриману претензію не відреагував, відповіді не надав, вищезазначену заборгованість не погасив, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 213 212,51 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем чи його представником господарському суду надано не було.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки заборгованість підтверджується матеріалами справи, а зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлений строк.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "ЗЕБРА" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Гідропаркова, буд. 9, кв. 354, код ЄДРПОУ 32298742, р/р 26004033631300 в АТ "УкрСиббанк" м. Дніпропетровськ, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА СИРНА КОМПАНІЯ" (43000, м. Луцьк, вул. Лідавська, буд. 2, код ЄДРПОУ 37425007) заборгованість за поставлену продукцію на загальну суму 213 212,51 грн. (двісті тринадцять тисяч двісті дванадцять грн. 51 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 264,25 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят чотири грн. 25 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.01.15р.

Суддя Н.Е. Петренко