Рішення

від 13.01.2015 по справі 909/1387/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 р. Справа № 909/1387/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І. при секретарі судового засідання Бабенецькій А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємця Романишина Олександра Володимировича,

вул.Долинська, 44, корпус В, м.Калуш, Івано-Франківська область,77302,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Тур",

вул.Страчених, 7, м.Івано-Франківськ, 76018,

про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов довгострокового договору на перевезення туристів №01/08-2013 від 27.05.2013р. в сумі 227 907,52, з яких: 184 828,20грн. - основного боргу; 36 904,02грн. - інфляційних втрат та 6 175,30грн. - 3% річних,

за участю представників сторін:

від позивача: Мусієнко Р.М. - представник, (довіреність б/н від 06.07.09);

від відповідача: не з'явився;

встановив: Приватний підприємець Романишин Олександр Володимирович звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Тур" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов довгострокового договору на перевезення туристів №01/08-2013 від 27.05.13 в сумі 227 907,52, з яких: 184 828,20грн. - основного боргу; 36 904,02грн. - інфляційних втрат та 6 175,30грн. - 3% річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд позов задоволити, свої обґрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, в судовому засіданні надав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 29.12.14 (вх.№215/15 від 13.01.15), а саме: акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період з 01.08.13 по 22.12.14 та докази направлення його відповідачу. Судом оглянуто та долучено до матеріалів справи подані докази.

Представник відповідача двічі в судові засідання не з'являвся, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується хвалами суду від 12.12.14 (вих.№13394-13395 від 15.12.14) та 23.12.14 (вих.№12409-410 від 24.12.14), які направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Крім того, вимоги суду вказані в ухвалах від 12.12.14 та 23.12.14 не виконав.

При цьому суд зауважує, що згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №19761081 від 12.12.14 місцезнаходженням відповідача вказано: вул. Страчених, 7, м. Івано-Франківськ, 76018, що є ідентичною тій адресі на яку надсилались ухвали суду відповідачу.

Більше того, факт отримання відповідачем ухвали суду від 23.12.14 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вх.№16675/14 від 29.12.14), яке знаходиться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зі змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Приватним підприємцем Романишин Олександром Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кей-Тур" укладено довгостроковий договір на перевезення туристів №01/08-2013 від 27.05.13.

Відповідно до п.1 зазначеного вище договору, між перевізником (позивачем) та замовником (відповідачем) надаються послуги з перевезень туристів з 31.08.13 по 16.09.13 автобусом NEOPLAN, номерний знак АТ 4388 АЕ.

Розрахунки замовника (відповідача) з перевізником (позивачем) за перевезення туристів провадяться замовником (відповідачем) в наступному порядку: попередня оплата становить 25% від загальної суми оплати і проводиться за день до відправлення автобуса, кінцевий розрахунок відбувається по прибуттю автобуса до м. Івано-Франківська на підставі документів про фактичний обсяг виконаної роботи (п.2.1 договору).

Крім того, між сторонами 01.08.13 укладено додаток №1 до договору на перевезення туристів №01/08-2013 від 27.05.13.

Відповідно до додатку №1 від 01.08.13 сторони внесли зміни до розділу 2 договору "Порядок проведення розрахунків", а саме: п.2.1 викладено в наступній редакції: "Вартість послуги на перевезення туристів становить 1 920,00 євро за кожен здійснений міжнародний рейс".

Пункт 2.1 основного договору відповідно стає п.2.2.

Пунктом 2.3 сторонами встановлено, що попередня оплата згідно з п.2.2 договору здійснюється на поточний рахунок перевізника у гривні по курсу НБУ на дату платежу або готівкою. Остаточний розрахунок за надані послуги здійснюється на поточний рахунок перевізника або готівкою у гривні відповідно до акту наданих послуг.

Пункт 2.2 основного договору відповідно стає п.2.4.

Крім того, п.2.5 сторонами погоджено графік розтермінування платежів за 6 рейсів, які будуть здійснені в наступні дати:

дата рейсусума платежу, євротермін погашення 31.08-02.09.13 1 920,00 04.10.13 03.09-05.09.13 1 920,00 11.10.13 06.09-08.09.13 1 920,00 18.10.13 09.09-11.09.13 1 920,00 25.10.13 12.09-14.09.13 1 920,00 01.11.13 15.09-17.09.13 1 920,00 08.11.13

Представник позивача в засіданні суду зазначив, що взяті на себе зобов'язання за договором виконав, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), а саме:

- №ОУ-000023 від 02.09.13 на суму 30 804,70грн.;

- №ОУ-000024 від 05.09.13 на суму 30 804,70грн.;

- №ОУ-000025 від 08.09.13 на суму 30 804,70грн.;

- №ОУ-000026 від 11.09.13 на суму 30 804,7грн.;

- №ОУ-000027 від 14.09.13 на суму 30 804,70грн.;

- №ОУ-000028 від 17.09.13 на суму 30 804,70грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи і є додатком до позовної заяви.

Крім того, надав суду копії дорожніх листів автобуса в міжнародному сполученні:

- №102592 серія АА №03 з 31.08 по 02.09.13;

- №102590 серія АА №03 з 03.09 по 05.09.13;

- №102581 серія АА №03 з 06.09 по 08.09.13;

- №138726 серія АА №03 з 09.09 по 11.09.13;

- №138738 серія АА №03 з 12.09 по 14.09.13;

- №138743 серія АА №03 з 15.09 по 18.09.13.

Однак, відповідач в порушення умов договору не оплатив позивачу за надані послуги (перевезення туристів), що призвело до утворення заборгованості, що становить 184 828,20грн.

В засіданні суду представник позивача зазначив, що неодноразово звертався до відповідача щодо погашення боргу. Однак, на звернення відповідач не реагує, заборгованість не сплачує.

За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу 36 904,02грн. інфляційних втрат та 6 175,30грн. - 3% річних.

Станом на день звернення позивача до господарського суду Івано-Франківської області борг відповідача становить 227 907,52, з яких: 184 828,20грн. - основного боргу; 36 904,02грн. - інфляційних втрат та 6 175,30грн. - 3% річних.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. (ст. 908 Цивільного кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором, надав відповідачеві послуги в повному обсязі на суму 184 828,20грн. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язання за укладеним договором не виконав, а саме: порушив умови договору в частині проведення розрахунків за надані послуги - перевезення туристів. Заборгованість в розмірі 184 828,20грн. за надані послуги на час прийняття рішення відповідачем не погашена, розмір вказаної вище заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Факт здійснення господарських операцій підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), дорожніми листами автобуса в міжнародному сполученні. Більше того, акти здачі - прийняття робіт (наданих послуг) підписані відповідачем без жодних зауважень.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач в супереч умовам договору не оплатив в повному обсязі грошові кошти за перевезення туристів, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі

184 828,20грн.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Причому, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та три проценти річних є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат. Згідно з арифметичним розрахунком, проведеним судом за допомогою ІПС «Законодавство», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 6 175,3грн. та 36 904,02грн. інфляційних втрат.

При дослідженні матеріалів справи, оцінивши подані докази, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, тобто не виконав визначені на розсуд сторонами і погоджені ними умови договору, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідач порушив договірні зобов'язання що стосуються оплати за надані послуги (перевезення туристів).

З'ясуванням документальних доказів у справі суд встановив, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростував.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, будь-яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 227 907,52, з яких: 184 828,20грн. - основного боргу; 36 904,02грн. - інфляційних втрат та 6 175,30грн. - 3% річних правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.11,509,525,526,530,610,611,625,628,629,908 Цивільного кодексу України, cт.ст.173,174,193 Господарського кодексу України, ст.ст.33,43,49,75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного підприємця Романишин Олександра Володимировича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Тур" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов довгострокового договору на перевезення туристів №01/08-2013 від 27.05.13 в сумі 227 907,52, з яких: 184 828,20грн. - основного боргу; 36 904,02грн. - інфляційних втрат та 6 175,30грн. - 3% річних - задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Тур", вул.Страчених, 7, м.Івано-Франківськ, 76018 (код ЄДРПОУ 37182714) на користь Приватного підприємця Романишин Олександра Володимировича, вул.Долинська, 44, корпус В, м.Калуш, Івано-Франківська область,77302 (ІПН 2268807875, свідоцтво платника ПДВ №100319613, р/р26009210090304 в АТ "Прокредит банк, МФО 320984) 184 828,20грн. (сто вісімдесят чотири тисячі вісімсот двадцять вісім грн. 20коп.) основного боргу, 36 904,02грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот чотири грн. 02коп.) інфляційних втрат, 6 175,30грн. (шість тисяч сто сімдесят п'ять грн. 30коп.) 3% річних, 4 558,15грн. (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят вісім грн. 15 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.15.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Помічник судді Гандера М.В. 15.01.15