Рішення

від 12.01.2015 по справі 914/4099/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2015 р. Справа № 914/4099/14

За позовом : Приватного підприємства «АГРО - ТЕК» , м.Тернопіль,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми», с.Давидів Пустомитівського району Львівської області,

про стягнення заборгованості 143' 554,87грн.

Суддя Яворський Б.І. при секретарі Гелеш Г.

Представники:

від позивача: Кирик Т.Я.,

від відповідача : Могильницький А.М.

На розгляд господарського суду Приватним підприємства «АГРО - ТЕК» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» про стягнення заборгованості 143' 554,87грн.

Ухвалою суду від 19.11.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 01.12.2014р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

12.01.2015р. позивач через канцелярію суду подав довідку, у якій зазначив, що відповідач частково погасив борг у розмірі 10' 000,00 грн. і станом на 12.01.2015р. основна заборгованість відповідача становить 100' 000,00 грн., 3' 050,94 грн. пені, 2' 640,00 грн. - інфляційних втрат, 363,93 грн. - 3% річних, 27' 500,00 грн. - 25% штрафу

У судове засідання 12.01.2015р. представник позивача з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем у порушення умов договору №187 від 26.12.2011 р. не оплачено повну вартість поставленого товару, внаслідок чого існує заборгованість у сумі 100' 000,00 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3' 050,94 грн. пені, 2' 640,00 грн. - інфляційних втрат, 363,93 грн. - 3% річних, 27' 500,00 грн. - 25% штрафу та 7' 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У судове засідання 12.01.2015р. представник відповідача з'явився, подав відзив на позов, у якому повідомив про часткове погашення основної суми боргу в розмірі 10' 000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №6 від 06.01.2015 р. Тобто, сума основного боргу станом на дату прийняття рішення становить 100' 000,00 грн. Заперечив щодо суми нарахованих позивачем інфляційних збитків в розмірі 2' 640,00 грн., вважає що її розмір завищений і за вказаний період повинно бути нараховано 2' 090,00 грн. інфляційних втрат. Щодо нарахованого штрафу, то відповідач просив суд зменшити розмір штрафу до 5%. Свою заяву обґрунтовує складною економічною ситуацією в країні, специфікою виготовлення сільськогосподарської продукції, збільшенням вартості сировини, енергоносіїв, важким фінансовим становищем товариства, великою дебіторською заборгованістю контрагентів, поступовим погашенням заборгованості перед позивачем. Враховуючи наведене, при прийнятті рішення відповідач просив розстрочити присуджену до стягнення суму на строк до 6 місяців.

Представник позивача проти розстрочення суми заборгованості та зменшення штрафних санкцій заперечив, зазначив, що позивач здійснює підприємницьку діяльність в аналогічних кризових умовах. Заборгованість покупців за поставлену продукцію є причиною фінансових труднощів ТзОВ «Агро-Тек», затримок у виплаті заробітної плати, вчасного погашення планових грошових платежів та ін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

26.12.2011р. між Приватним підприємством «АГРО - ТЕК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» укладено договір №187, відповідно до п.1.1 якого, постачальник (позивач у справі) зобов'язується передати у власність покупця (відповідача у справі), а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість переданого йому товару згідно накладних, в яких конкретизуються асортимент та ціни товару.

Відповідно до п.2.7 договору асортимент товару та його загальна кількість у партії, що підлягає поставці, визначаються видатковою накладною. Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем, що підтверджена документально підписами уповноважених осіб сторін цього договору у видатковій накладній (п.2.8 договору). Підтвердженням (доказом) поставки партії товару відповідно до п.2.9. договору є довіреність на отримання партії товару та підпис уповноваженої посадової особи покупця в видатковій накладній.

На виконання умов договору позивачем 02.10.2014р. поставлено, а відповідачем отримано товар, що підтверджується накладною №6436 від 02.10.2014р. на суму 176' 000,00 грн. та довіреністю на отримання товару копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідачем частково оплачено вартість поставленої продукції на суму 40' 000,00 грн.

28.10.2014р. позивач звертався до відповідача з вимогою про необхідність погашення заборгованості у сумі 136' 000,00 грн. за поставлену продукцію.

28.10.2014 р. відповідачем було частково оплачено вартість поставки в розмірі 26' 000,00 грн.

06.01.2015 р. відповідачем було частково оплачено 10' 000,00 грн. заборгованості.

Станом на дату прийняття рішення непогашеною залишається 100' 000,00 грн. сума заборгованості, що не заперечується відповідачем.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідач після звернення позивача до суду з позовною заявою частково погасив заборгованість у розмірі 10' 000,00 грн., суд дійшов висновку про припинення провадження у справі щодо стягнення 10' 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання з приводу поставки товару на підставі договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як підтверджується матеріалами справи, товар відповідачу поставлений позивачем, проте повна вартість поставленого товару відповідачем не оплачена. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 100' 000,00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню. За порушення строків оплати товару на підставі п.6.1 договору відповідачу нараховано 3' 050,94 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно просить стягнути з відповідача 2' 640,00 грн. - інфляційних втрат, а не 2' 090,00 грн., як зазначає відповідач, 363,93 грн. - 3% річних. На підставі п.6.4 договору відповідачу нараховано 27' 500,00 грн. - 25% штрафу.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та розстрочення рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання (п.7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 р. №9). Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. У п. 7.2. цієї ж постанови Пленум ВГСУ звертає увагу, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте відповідачем на підтвердження важкого фінансового становища, зупинки підприємницької діяльності та загрози банкрутства у разі арешту банківських рахунків товариства, не наведено жодних доказів, не подано ніяких підтверджуючих документів про фінансовий стан відповідача (довідки з банків про залишок коштів на рахунках, фінансовий звіт за рік, дані про дебіторську і кредиторську заборгованість та ін.), які б підтверджували твердження відповідача про складну фінансову ситуацію та можливе подальше її ускладнення у зв'язку з погашенням заявленої до стягнення суми заборгованості.

Щодо зменшення розміру штрафу з 25 % до 5%, то суд звертає увагу відповідача, що договір №187 про поставку продукції був укладений сторонами ще 26.12.2011 р. Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Враховуючи свободу договору, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тому, визначивши у п.6.4 договору таку умову як стягнення 25 % штрафу у випадку невиконання покупцем зобов'язання щодо оплати отриманого товару в обумовлений сторонами строк, договірні сторони погодилися про їх виконання. Додатково суд зазначає, що на протязі дії договору, зміни в нього не вносилися, в тому числі і щодо зменшення розміру штрафних санкцій, враховуючи фінансову ситуацію сторін.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від26.12.2011 №18.)

Зважаючи на наведене, а також ту обставину, що сума основної заборгованості залишається несплаченою,відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу та розстрочення присудженої до стягнення суми стоком на 6 місяців.

У п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7 зазначено наступне. Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження наданих адвокатом послуг позивачем надано суду договір №111114 про надання правової допомоги від 11.11.2014 р., Акт №1здачі-приймання наданої правової допомоги від 14.11.2014 р., підписаний адвокатом Панченком А.В. та ПП «Агро-Тек» без зауважень, копію видаткового касового ордеру про перерахування суми наданих послуг в розмірі 7' 000,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Отже, заявлена сума адвокатських витрат в розмірі 7' 000,00 грн. є обґрунтованою та підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

У п. 10 постанови «Про судове рішення» від 26.03.2012 р. №6 Пленум Вищого господарського суду України звертає увагу, що результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

У силу вимог ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його неправомірних дій.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.218, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 530, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі щодо стягнення 10' 000,00 грн.

2. Решта позовних вимог задоволити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф корми» ( 81151, Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Давидів, вул. Львівська, буд.2А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36874925 ) на користь Приватного підприємства «АГРО - ТЕК» ( 46011, м. Тернопіль, вул.А.Малишка, буд.12, кв.40, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32578103 ) 100' 000,00 грн. - заборгованості, 3' 050,94 грн. пені, 2' 640,00 грн. - інфляційних втрат, 363,93 грн. - 3% річних, 27' 500,00 грн. - штрафу, 7' 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та 2' 871,10 грн. - сплаченого судового збору.

4. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 12.01.2015р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 16.01.2015 р.

Суддя Яворський Б.І.