Рішення

від 13.01.2015 по справі 921/1354/14-г/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "13" січня 2015 р.Справа № 921/1354/14-г/11 Господарський суд Тернопільської області у складі   судді Сидорук А.М.              Розглянув справу за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "Протектор" вул. Обліски 72,Долина,Долинський район, Івано-Франківська область,77503               до Товариство з обмеженою відповідальністю "Христина" вул. Замость, 4,Бережани,Бережанський район, Тернопільська область,47501                     про cтягнення заборгованості в сумі 2 890 грн. 00 коп. За участю представників сторін Позивача: не з‘явився; Відповідача: не з‘явився. Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Протектор", вул. Обліски, 72, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанський район, Тернопільська область про стягнення заборгованості в сумі 2 890 грн. 00 коп.. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконав умови договору поставки № 105 від 02 квітня 2012 року, а саме не здійснив повної оплати за поставлений товар та проведені роботи, в наслідок чого в останнього виникла заборгованість в сумі 2 890 грн. 00 коп.. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 03 грудня 2014 року порушено провадження у справі та розгляд даної справи призначено на 16 грудня 2014 року на 10 год. 30 хв.; зобов'язано відповідача подати суду документально обгрунтований відзив на позов. В зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання та неподанням відповідачем відзиву на позов, в порядку ст. 77 ГПК України ухвалою господарського суду Тернопільської області від 16.12.2014р. розгляд справи відкладено на 13.01.2015р. на 12 год. 00 хв., зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов. Представник відповідача в судове засідання 13.01.2015р. не з"явився, спростувань та заперечень щодо заявлених до нього позовних вимог не надав. 09.12.2014р. та 29.12.2014р. на адресу господарського суду Тернопільської області повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Протектор" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Христина" з відмітками про вручення. Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України  від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України. Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне: Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України). 02.04.2012р. між ТзОВ "Христина" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Протектор" (Постачальник) був укладений договір поставки № 105, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується  провести роботу по виготовленню товару – відновити протектор автомобільної шини шляхом термічної наварки заготівки протектора на каркас шини, та передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Постачання товару здійснюється постачальником згідно із замовленням покупця, в якому вказується найменування товару, його кількість, вид та технічні характеристики. Замовлення покупця є невід'ємною частиною цього договору. Судом встановлено, що на виконання своїх договірних зобов'язань позивач за видатковою накладною № РН-0000744 від 17.05.2013р. передав ТОВ "Христина" шини без каркасів в кількості 2000 шт. на загальну суму 2800,00 грн., а також виконав роботи по монтажу, демонтажу шин на загальну суму 90,00 грн., що підтверджується Актом № ОУ-0000054 здачі-прийняття робіт, підписаним представниками обох сторін. Відповідно до п.6.1. договору поставки № 105 від 02.04.2012р. покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок постачальника у відповідності до виставленого рахунку у сумі 100% вартості товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. З метою досудового врегулювання спору Товариством з обмеженою відповідальністю "Протектор" на адресу товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" була надіслана претензія № 19 від 07.02.2014р. про сплату на протязі п'яти днів з дня отримання претензії заборгованості в розмірі 2890,00 грн. Відповідно до відповіді на лист-відповідь за № 56 від 08.04.2014р. товариство повідомило позивача, що ТОВ  "Христина" не відмовляється  від існуючої заборгованості, яка буде погашена найближчим часом. Визнання відповідачем заборгованості в розмірі 2890,00 грн. підтверджується також Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.07.2013р., підписаним представниками обох сторін за укладеним договором. Відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару та виконаних робіт не  виконав та станом на дату звернення позивача з позовом до господарського суду у відповідача існує заборгованість перед позивачем згідно договору поставки № 105 від 02.04.2012р. в сумі 2890,00 грн., яка підтверджена належними доказами та не спростована відповідачем. Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього Кодексу - однією з підстав виникнення зобов'язань. Між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій  діяльності або у інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти  товар і сплатити  за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України). У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України). Приймаючи до уваги наведене та беручи  до уваги те, що всупереч умов договору поставки № 105 від 02.04.2012р. та вимог діючого законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості поставленого товару та виконаних робіт відповідач не виконав, а тому, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2890,00 грн.  правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення. Згідно вимог ст. ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову судовий збір покладаються на відповідача. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов задоволити. 2.Стягнути  з Товариства з обмеженою відповідальністю "Христина", вул. Замость, 4, м. Бережани, Бережанського  району  Тернопільської  області,       ідентифікаційний код 14049168  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Протектор", вул. Обліски, 72, м. Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,   ідентифікаційний код 33715205  – 2 890 грн.  00 коп. /дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень/ 00 коп. заборгованості за поставлений товар та виконані роботи  та 1 827  грн. /одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень/  00 коп. в повернення сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили. 3. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання – 16 січня 2015 року) через місцевий господарський суд. Суддя                                                                                          А.М. Сидорук