У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 822/4858/14
Головуючий у 1-й інстанції: Ніколайчук М.Є.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
13 січня 2015 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському та управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському про стягнення заборгованості ,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському про стягнення заборгованості.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даною постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Також, не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачем було складено акт звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та направлено відповідачу.
Проте, відповідачем не прийнято до відшкодування суми виплачених пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам держав - учасниць СНД та членів їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання до України за період з 01.09.2014 по 30.09.2014 в розмірі 649,72 грн. по пенсіонерах: ОСОБА_2 - в сумі 150,00 грн., ОСОБА_3 - в сумі 150,00 грн., ОСОБА_4 - в сумі 150,00 грн., ОСОБА_5 - в сумі 109,15 грн., ОСОБА_6 - в сумі 90,57 грн.
Наявність у відповідача вказаної заборгованості підтверджується доданими до матеріалів справи Списками осіб, які не прийняті до відшкодування за вересень 2014 року, Актом звірки за вересень 2014 року, Таблицею розбіжностей за вересень 2014 року, Списками осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності, Актами про нещасний випадок на виробництві, довідками МСЕК.
Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що невідшкодовані витрати на виплату пенсій по інвалідності пенсіонерам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 підлягають стягненню з відповідача. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода), пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 даної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
Підпунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до ч. 3 Прикінцевих положень Закону відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували цьому Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові платежі підприємства, що ліквідувалися та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Згідно абзацу 8 пункту 3 Прикінцевих положень Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Відповідно до п.5 ст. 24 Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що страховиком, який має відшкодовувати позивачу витрати на виплату пенсій по інвалідності таким пенсіонерам як ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" дія даного закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, та осіб які забезпечують себе роботою самостійно.
Так, в матеріалах справи наявний акт про нещасний випадок, затверджений директором школи, згідно якого ОСОБА_6 отримав пошкодження ока через необережну поведінку іншого учня в приміщенні класної кімнати під час занять у групі продовженого дня.
При цьому, відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.
Випадок із ОСОБА_6 є нещасним, але отриманим не на виробництві і не під час виконання трудових обов'язків, а також не з підстав, передбачених ст. 8 вказаного вище Закону, тому призначена ОСОБА_6 пенсія по інвалідності загального захворювання виплачується Пенсійним фондом на загальних підставах, а відтак не може відшкодовуватись за рахунок страхових коштів Фонду. Також, в матеріалах справи відсутні докази щодо страхування ОСОБА_6, що також виключає підстави для відшкодування вказаної пенсії за рахунок коштів Фонду.
Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кам'янець-Подільському та управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янці-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.
Суд | Вінницький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 13.01.2015 |
Оприлюднено | 19.01.2015 |
Номер документу | 42313551 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Вінницький апеляційний адміністративний суд
Совгира Д. І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні