Ухвала

від 01.07.2009 по справі а38/433-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ          УКРАЇНИ

01 липня  2009

року                                                    

справа №А38/433-07

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного

адміністративного суду

 у складі: головуючого судді: Коршуна А.О.

                 суддів: Баранник Н.П.,

Добродняк І.Ю.

                при секретарі : Гулая О.Г.

розглянула

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 

 Державної податкової інспекції у  Амур-Нижньодніпровському районі м.

Дніпропетровська 

на

постанову Господарського суду Дніпропетровської області  від 25.09.2007 року у справі №А38/433-07  (категорія статобліку - 6.6.2)

за  позовом :

Державної

податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

до:  

про:

Товариства

з обмеженою відповідальністю «ЕЛЬ-КА», м. Дніпропетровськ  визнання недійсними установчих документів

ВСТАНОВИЛА:

    02.08.2007р. Державна податкова інспекція у

Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ( далі ДПІ у АНД районі м.

Дніпропетровська) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з

позовом до Товариства з  обмеженою

відповідальністю «ЕЛЬ-КА» (далі - ТОВ «ЕЛЬ-КА») про визнання недійсними

установчих (статутних) документів, визнання недійсними фінансово-господарських

та первинних бухгалтерських документів, визнання недійсним свідоцтва про

державну реєстрацію / а.с. 2-5/.

    Ухвалою Господарського суду

Дніпропетровської області від 03.08.2007р. відкрито провадження в

адміністративній справі №А38/433-07 за вищезазначеною позовною заявою та справа

призначена до судового розгляду / а.с. 1/.

    Посилаючись у позовній заяві на те, що

відповідача було зареєстровано 23.11.2006р. , засновником підприємства є

ОСОБА_1, і як було  у подальшому  з'ясовано, засновник підприємства відповідача

- ОСОБА_1 документи на реєстрацію підприємства на своє ім'я не підписувала, не

мала наміру та бажання здійснювати підприємницьку діяльність, доходів від

діяльності ТОВ «ЕЛЬ-КА» не отримувала, тому реєстрація відповідача здійснена на

підставну особу і відбулась з порушенням закону,  просить визнати недійсними статут та

свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «ЕЛЬ-КА» з моменту їх державної

реєстрації, визнати недійсними усі фінансово-господарські та первинні

бухгалтерські документи ТОВ «ЕЛЬ-КА» .

    Постановою Господарського суду

Дніпропетровської області від 25.09.2007р. у справі №А38/433-07 відмовлено у

задоволені позовних вимог ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська до ТОВ «ЕЛЬ-КА»

про визнання недійсними установчих (статутних) документів, визнання недійсними

фінансово-господарських та первинних бухгалтерських документів, визнання

недійсним свідоцтва про державну реєстрацію /а.с.42-44/.

Позивач - ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська , не

погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції у даній

адміністративній справі,  подав

апеляційну скаргу /а.с. 55-58/.

Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої

інстанції під час розгляду даної адміністративної справи зроблено висновки, які

суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до ухвалення рішення у

справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, просить

скасувати постанову суду першої інстанції від 25.09.2007р. у даній

адміністративній справі та ухвалити нове рішення , яким задовольнити позовні

вимоги у повному обсязі.

Відповідач, у письмових запереченнях на апеляційну

скаргу, посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної

справи було з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення

даної справи та постановлено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного

законодавства, просить апеляційну скаргу ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська

залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.09.2007р. у

даній адміністративній справі залишити без змін.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав

доводи викладені у апеляційній скарзі та просив суд апеляційну скаргу

задовольнити, постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі

скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у

повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував

проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи, які викладені у письмових

запереченнях відповідача на апеляційну скаргу та просив суд апеляційну скаргу ДПІ

у АНД районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, постанову суду

першої інстанції від 25.09.2007р. у даній справі залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників позивача,

відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія

суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних

підстав.

ТОВ «ЕЛЬ-КА» зареєстровано 23.11.2006р. виконавчим

комітетом Дніпропетровської  міської

ради,  включено до Єдиного державного

реєстру підприємств та організацій України, код ЄДРПОУ 34735374,

місцезнаходження підприємства - м. Дніпропетровськ, вул. Каспійська буд. 2,

зазначені обставини підтверджуються ксерокопіями наданих суду належних

письмових доказів, які були досліджені судом під час розгляду справи у судовому

засіданні та долучені до матеріалів справи / а.с. 10-13, 23,35/.

Як вбачається з наданої суду ксерокопії статуту

відповідача засновниками (учасниками) цього товариства  є ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою

відповідальністю «ЕЛЬ»  ( п. 1.2 статуту)

/а.с. 24-32/.

Крім цього судом встановлено, що відповідача,

23.11.2006р., як платника податків, взято на облік у ДПІ у АНД районі м.

Дніпропетровська  про що видано

відповідну довідку №6100 від 23.11.2006р. / а.с. 35/, та станом на 01.08.2007р.

(момент звернення позивача до суду першої інстанції з даний позовом) у

відповідача у справі відсутня заборгованість перед бюджетом по сплаті

загальнодержавних податків та зборів / а.с. 7-8/.

Як вбачається з позовної заяви / а.с. 2-5/  висновок про те, що установчі документи ТОВ

«ЕЛЬ-КА»  не відповідають чинному

законодавству, а державна реєстрація цього підприємства відбулась з порушенням

вимог чинного законодавства, зроблено податковим органом на підставі того, що

директор підприємства - ОСОБА_1 стосовно реєстрації підприємства відповідача

надав наступні пояснення : «.. про те, що вона є директором, головним

бухгалтером, засновником підприємства ТОВ «ЕЛЬ-КА» вона дізналась лише з слів

податкового інспектора , ніяких документів для реєстрації підприємства вона не

підписувала, реєстрацією підприємства не займалась…» /а.с. 13-14/.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити,

що вищезазначені пояснення  ОСОБА_1 не

можуть бути визнані належними доказами, оскільки  підпис ОСОБА_1  належним чином не посвідчена, у поясненнях

відсутня дата, яка б свідчила коли саме ОСОБА_1 надала такі пояснення, та крім

цього під час розгляду даної справи судом було встановлено, що у підприємства

відповідача два засновники - ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю

«ЕЛЬ».

 За таких обставин

колегія суддів вважає, що позивачем, у порушення вимог ст. 71 КАС України, під

час розгляду даної адміністративної справи не було доведено, що державна

реєстрація підприємства відповідача, яка мала місце 23.11.2006р.,  була здійснена на підставну особу, або

відбулась з порушенням закону.

Частина 4 ст. 50 КАС України встановлює, що громадяни

України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які

не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за

адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:

1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або

всієї діяльності об'єднання громадян;

2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання

громадян;

3) про примусове видворення іноземця чи особи без

громадянства з України;

4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання

(збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);

               5) в інших випадках,

встановлених законом.

    Як передбачено ч. 1 п. 4 ст. 10 Закону

України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції

в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та

об'єднанні державні податкові інспекції здійснюють у межах своїх повноважень

контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення

готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за

наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької

діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають

ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про

виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових

патентів.

    Права органів державної податкової

інспекції закріплені ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в

Україні», зокрема, п. 17 ч. 1 ст. 11 встановлює право органів державної

податкової служби звертатися у передбачених законом випадках до судових органів

із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності .

    За вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідний обов'язок закріплює і ч. 1 ст.

13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якої

посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати

Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних

законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати

виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною

мірою використовувати надані їм права.

Частина 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію

юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначає підстави для

постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано

з банкрутством юридичної особи , зокрема є:

?   визнання

недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону,

допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

?   провадження

нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена

законом;

?  

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи

вимогам закону;

?   неподання

протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій,

документів фінансової звітності відповідно до закону;

?   наявність в

Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним

її місцезнаходженням.

Аналіз вищевикладених норм права свідчить про те, що

чинним законодавством не передбачено право органів державної податкової служби

на звернення до суду з вимогами про визнання недійсними установчих документів

юридичної особи  (статуту, свідоцтва про

державну реєстрацію, довідки про включення до Єдиного державного реєстру,  визнання недійсним реєстрації платника

податку на додану вартість,  анулювання

свідоцтва платника податку на додану вартість, 

визнання недійсними всіх бухгалтерських документів та інших

фінансово-господарських документів з моменту їх складення та реєстрації).

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд

першої інстанції зробив обґрунтований висновок стосовно того, що заявлені

позивачем у даній адміністративній справі позовні вимоги безпідставні, не

ґрунтуються на законі, та заявлені позивачем з перевищенням власних

повноважень, які надані йому чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного

законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції

під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини,

які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну

оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі норми

права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалив законне та обґрунтоване

рішення про відмову у задоволені заявлених у даній адміністративній справі

позовних вимог без порушень норм чинного матеріального та процесуального права,

а тому постанову суду першої інстанції від 25.09.2007р. у даній

адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу  позивача залишити без задоволення, оскільки

доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими у справі доказами і не

можуть бути підставою для скасування постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.196,198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

    Апеляційну скаргу Державної податкової

інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська - залишити

без задоволення.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області

від 25.09.2007р. у справі №А38/433-07 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення

та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду

України шляхом подання касаційної скарги.

Повний текст виготовлено - 09.07.2009р.

Головуючий суддя                         А. О. Коршун

суддя                         Н.П. Баранник

        суддя                         І.Ю. Добродняк