Рішення

від 14.01.2015 по справі 904/9295/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.01.15 Справа № 904/9295/14

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 106 "Комунальник-2", м. Дніпропетровськ

про стягнення 83 861,56 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Іщенко Ю.С. - представник (дов. № 28 від 04.02.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив № 106 "Комунальник-2" про стягнення заборгованості у розмірі 83 861,56 грн. за договором про постачання теплової енергії № 010407 від 15.10.2002, з яких основна заборгованість - 77927,09 грн., пеня - 5 934,47 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2014 порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.12.2014.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 17.12.2014 на 13.01.2015.

Відповідач відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив, про поважність причин неявки представника у судові засідання суд не повідомив.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.01.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2002 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (Енергопостачальна організація) та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 106 "Комунальник-2" (споживач) був укладений договір № 010407 про постачання теплової енергії (а.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору за цим договором енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Обидві сторони зобов'язуються керуватися цим договором та чинним законодавством України (пункт 1.2 договору).

Відповідно до пункту 11.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.10.2005. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 11.4 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб),

- гаряче водопостачання - протягом року,

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою,

- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Позивачем здійснено поставку теплової енергії відповідачу, про що складені акти прийому-передачі виконаних робіт за договором № 010407 від 15.10.2002:

- за жовтень 2013 на суму 25560, 22 грн.;

- за листопад 2013 на суму 32209, 93 грн.;

- за грудень 2013 на суму 32002, 21 грн.;

- за травень 2014 на суму - 11845, 27 грн.

Акти прийому-передачі виконаних робіт за договором № 010407 від 15.10.2002 за період з жовтень-грудень 2013 та травень 2014 підписані обома сторонами (а.с. 29-32).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Відповідно до пункту 7.3 договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 днів до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів (пункт 7.4 договору).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату теплової енергії № 010407:

- від 31.10.2013 на суму 26407, 31 грн.;

- від 30.11.2013 на суму 32209, 93 грн.;

- від 31.12.2013 на суму 32002, 21 грн.;

- від 31.05.2014 на суму - 11845, 27 грн. (а.с. 21-28).

01.07.2014 між сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2013 по 01.07.2014, яким сторони погодили існування заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 77927, 09 грн. (а.с. 33).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надання теплової енергії становить77927, 09 грн., що і є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 175 Господарського кодексу зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З огляду на положення пункту 7.4 договору строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.

Доказів оплати теплової енергії у повному обсязі відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії у сумі 77927, 09 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 16.11.2013 по 09.07.2014 у сумі 5934, 47 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2.3 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що пеня нарахована відповідно до умов договору, чинного законодавства та підлягає стягненню з відповідача у розмірі 5934, 47 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив № 106 "Комунальник-2" (49085, м. Дніпропетровськ, вул. Осіння, буд. 12; ідентифікаційний код 23075845) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 37; ідентифікаційний код 32082770) заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 77927, 09 грн., пеню у сумі 5934, 47 грн., судовий збір у сумі 1827 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.01.2015

Суддя Я.С. Золотарьова