Рішення

від 12.01.2015 по справі 916/4479/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2015 р.Справа № 916/4479/14

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС";

до відповідача Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "НІКОМАРІВСЬКЕ"

про стягнення 787163,57грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: Гринько В.О. - за дорученням;

Від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" про стягнення заборгованості у розмірі 787163,57 гривень, а саме: основного боргу у розмірі 635652 гривень, пені у розмірі 21 768,90 гривень, штрафу у розмірі 127130,40 гривень, 3%річних у розмірі 2 612,27 гривень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2014р. порушено провадження у справі №916/4479/14.

У судове засідання призначене на 1 грудня 2014 року сторони не з'явилися, розгляд справи було відкладено на 11 грудня 2014 року.

Представник позивача 11 грудня 2014 року у судове засідання з'явився, надав заяву про продовження строку розгляду справи в порядку ст.69 ГПК України.

Судом клопотання позивача було задоволено та ухвалою від 11 грудня 2014 року строк розгляду справи було продовжено до 26 січня 2015 року та розгляд справи було відкладено.

12.01.2015 року від позивача надійшло клопотання (Вх.ГСОО№346/15, №350/15 від 12.01.2015р.) згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи докази по справі. Судом клопотання розглянуто та задоволено.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, згідно наявних в матеріалах справи поштових повідомлень, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

15.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" (Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу №37-Г, згідно умов якого, Продавець зобов'язався в строки, визначені договором, передати у власність Покупця засоби захисту рослин(Товар), а Покупець зобов'язався прийняти і оплатити його вартість.

Відповідно до пункту 1.2. договору, кількість, асортимент та ціни Товару наведені у специфікаціях(додатках до цього договору), що є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно п.1.3. договору, загальна вартість товару визначається у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 6.1. договору передбачено, оплата товарів Покупцем здійснюється за ціною та у строки, зазначеними в додатках до цього договору (специфікаціях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця з урахуванням індексу інфляції на момент розрахунків.

Відповідно до п.п. 7.3., 7.4. Договору, при недотриманні Покупцем договірних термінів оплати, він зобов'язаний оплатити на користь Продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ нарахованої за кожний день прострочення виконання, а також відшкодовує Продавцю збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язань. У разі прострочення оплати вартості товару понад 5 банківських днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Так, на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв у власність Товар на загальну суму 885 652 гривень, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме: №РН-0000138 від 18.04.2014р. на суму 260 028 гривень; №0000000152 від 18.04.2014р.; №РН-0000158 від 23.04.14р. на суму 110 471 гривень; довіреність №26 від 23.04.2014 року, №0000000168 від 23.04.14р.; №РН-0000206 від 01.05.14р. на суму 81432 гривень; довіреність №35 від 01.05.2014 року, №0000000258/1 від 01.05.14р.; №РН-0000268 від 09.05.14р. на суму 29 472 гривень; довіреність №29 від 09.05.2014р., №0000000259 від 09.05.14р.; №РН-0000270 від 02.06.14р. на суму 18 056грн.; довіреність №34 від 02.06.2014 року, №0000000352 від 02.06.2014р.; № РН-0000306 від 11.06.14р. на суму 157339,50 грн.; довіреність №60 від 11.06.2014 р.; №0000000381 від 11.06.14р.; №РН-0000367 від 16.06.14р. на суму 145302грн.; довіреність №63 від 16.06.2014 року , №0000000410 від 16.06.14р.; №РН-0000365 від 26.06.14р. на суму 65 983,50 грн.; довіреність №64 від 26.06.2014р,, №0000000412 від 26.06.14р.; №РН-0000399 від 01.07.2014р. на суму 17 568 гривень; довіреність №67 від 01.07.2014р., №00000000381 від 01.04.14р.

Однак в порушення умов договору, відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору та не сплатив повністю вартість отриманого Товару, та станом на 31 жовтня 2014р., виконав свої зобов'язання по Договору лише на суму 250000 гривень, що підтверджується банківською випискою від 25.07.2014 року, у зв'язку з чим неоплаченим залишився товар на суму 635652 грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 787163,57 гривень, а саме: основного боргу у розмірі 635652 гривень, пені у розмірі 21 768,90 гривень, штрафу у розмірі 127130,40 гривень, 3%річних у розмірі 2 612,27 гривень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідно ст. до ст.694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, наявність часткової оплати відповідачем, існування заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське", у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 635652 гривень є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" пені у розмірі 21 768,90грн. за період з 11.09.14р. по 30.10.14р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 6635652грн., та штрафу у розмірі 127130,40грн.(20% від простроченої суми, згідно п.7.4. договору).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, розрахунок пені здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 21768,90грн. за період з 11.09.14р. по 30.10.14р., що обрахована із суми заборгованості у розмірі 635652грн.

Оскільки судом встановлено наявність порушення відповідачем прострочення по сплаті, а п.7.4. Договору передбачено, що у разі прострочення оплати вартості товару понад 5 банківських днів Покупець, крім пені, сплачує Продавцеві штраф у розмірі 20% від вартості неоплаченого товару, то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 127130,40 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 2612,27грн., за період з 11.09.14р. по 30.10.14р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 635652грн

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нікомарівське" за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 2612,27грн., за період з 11.09.14р. по 30.10.14р., що обраховані із суми заборгованості у розмірі 635652грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 787163,57 гривень, а саме: основного боргу у розмірі 635652 гривень, пені у розмірі 21 768,90 гривень, штрафу у розмірі 127130,40 гривень, 3%річних у розмірі 2 612,27 гривень, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору на суму 15743,27 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю " Нікомарівське " (66842, Одеська область, Ширяївський район, с.Никомарівка, вул..Садова,20, код ЄДРПОУ 22515331, п/р 26009263073 в ПАТ „Райффайзен Банк „Аваль", МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМ-АГРО-СЕРВІС" (юридична адреса:07700, Київська область, м. Яготин, вул. Сільгосптехніки, 1-в; поштова адреса:03037, м.Київ, проспект Червонозорянський, 4-б, н/п 165, код ЄДРПОУ 37412862; п/р 26005001000354 в ПАТ "Апекс-Банк" м.Києва, МФО 380720) основний борг у розмірі 635652 (шістсот тридцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят дві) гривни, пеню у розмірі 21 768 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят вісім) гривень 90 копійок, штраф у розмірі 127 130 (сто двадцять сім тисяч сто тридцять) гривень 40 копійок, 3%річних у розмірі 2612 (дві тисячі шістсот дванадцять) гривень 27 копійок, витрати по сплаті судового збору на суму 15 743 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок три) гривни 27 копійок .

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2015 року.

Суддя Г.І. Гуляк

Повне рішення складено 16 січня 2015 р.