Рішення

від 15.01.2015 по справі 542/655/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/655/14-ц Номер провадження 22-ц/786/213/15Головуючий у 1-й інстанції Івко В.М. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Кривчун Т.О.,

Суддів: Дряниці Ю.В., Карнауха П.М.

при секретарі: Філоненко О.В.

за участю: представника позивача Корольова І.М.

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області

на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2014 року

по справі за позовом Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з орендної плати за землю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року Руденківська сільська рада Новосанжарського району Полтавської області звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_5, змінивши у серпні підстави позову, посилаючись на те, що 26.01.2011 року з відповідачкою як ФОП було укладено договір оренди землі, згідно якого орендар зобов»язалася сплачувати орендну плату у сумі 24641,28грн. на рік, щомісячно рівними частинами по 2053,44грн.

Зазначають, що, після часткової сплати орендної плати, сума боргу за договором становить 22008,20грн., однак ОСОБА_5 відмовляється сплачувати борг, посилаючись на те, що 24.01.2012 року вона припинила підприємницьку діяльність, у зв»язку з чим договір достроково припинив свою дію.

У зв»язку з цим прохали стягнути з ОСОБА_5 кошти, які не надійшли до місцевого бюджету Руденківської сільської ради через заборгованість зі сплати орендної плати за землю в сумі 22008,20грн. та пеню, яка виникла в результаті не сплати орендної плати за землю в сумі 7380,30 гривень.

Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Руденківської сільської ради Новосанжарського районного суду Полтавської області (вул. Червоноармійська, 13, с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21043829) заборгованість з орендної плати за землю, по договору оренди земельної ділянки площею 0,62га від 26.01.2011 року, в сумі 1876,70грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним рішенням не погодився позивач, представник якого в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що судом залишено поза увагою те, що сторони обумовили в договорі строк його чинності, який становить один рік та обчислюється з моменту його державної реєстрації. Враховуючи, що договір оренди землі від 26.01.2011 року був зареєстрований 13.11.2011 року, саме з цього моменту слід обчислювати обумовлений договором річний строк чинності договору, а тому строк дії договору починається з 13.11.2011 року та закінчується 13.11.2012 року, а сума боргу з урахуванням часу фактичного користування земельною ділянкою складає 22008,20грн.

Представник відповідача надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилається на те, що з дати підписання договору оренди землі, а саме з 26.01.2011р., було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, укладено договір оренди землі і з цієї дати почався відлік річного строку, на який його було укладено, однак до дати реєстрації договору оренди землі 23.11.2011 року даний правочин вважався таким, що його не вчинено, а тому у сторін правочину не виникло жодних прав, пов»язаних з правом оренди, а тому і не могло виникнути порушення цих неіснуючих прав.

Зазначають, що, у зв»язку з припиненням підприємницької діяльності і скасуванням державної реєстрації СПД ПП ОСОБА_5 договір оренди не було пролонговано сторонами і він припинив свою дію 26.01.2012р., а орендована земельна ділянка не використовувалася орендарем для здійснення підприємницької діяльності, оскільки сільська рада відмовила відповідачу у погодженні намірів щодо розміщення технологічного виробництва по переробці відходів олійного виробництва.

Тому вважають, що орендні правовідносини у сторін договору, а, відповідно, і права права та обов»язки по договору виникли лише після 23.11.2011р. і існували до 26.01.2012р. і за цей період заборгованість по орендній платі за цей період становить 4423,78грн., які відповідач повністю сплатила (у грудні 2011р.-540,08грн., у січні 2012р.-2093,00грн. та 09.12.2014р.-1876,70грн.).

У судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав та прохав її задовольнити.

Представник відповідача апеляційну скаргу не визнала та прохала її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення учасників процесу, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення місцевого суду не відповідає.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.01.2011 року між Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області в особі сільського голови Головка Сергія Івановича (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_5 (Орендар) укладено Договір оренди землі, згідно з яким Орендодавець надав, а Орендар прийняв у строкове платне користування на один рік земельну ділянку площею 0,62 га для підприємств промисловості, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (далі-Договір оренди) (а.с.4-7).

Даний договір 23.11.2011 року зареєстрований у Відділі Держкомзему у Новосанжарському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 532340004000371.

Відповідно до акту прийому-передачі від 26.01.2011 р., який є Додатком №1 до Договору оренди від 26.01.2011 р., зазначена земельна ділянка передана Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області ФОП ОСОБА_5 (а.с.6, на звороті).

Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п.8 Договору оренди).

Згідно п.9 Договору оренди орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, 24641,28 грн. у рік.

Відповідно до п.11 Договору оренди, орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами по 2053,44 грн.

Як установлено місцевим судом та не заперечується сторонами, відповідач ФОП ОСОБА_5 двічі сплатила оренду плату, а саме: у грудні 2011 року у сумі 540,08 грн. та у січні 2012 р. у сумі 2093,00 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що сторони, підписавши 26.01.2011 року спірний договір оренди, тим самим погодили всі його істотні умови, передбачені ст.15 ЗУ «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент підписання договору, враховуючи і строк дії договору - на 1 рік, а тому договір слід вважати укладеним з 26.01.2011 року, термін його дії закінчився 26.01.2012 року.

При цьому суд дійшов висновку, що договір набрав чинності після його державної реєстрації, а саме з 23.11.2011 року та погодився з розрахунком заборгованості, наданим представником відповідача, стягнувши заборгованість по орендній платі у розмірі 1876,70 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення пені, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду.

Однак з висновком щодо стягнення заборгованості по орендній платі після державної реєстрації договору, колегія суддів не може погодитися з таких підстав.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного Договору оренди) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотні умови договору оренди землі визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі", яка відносить до них, зокрема, об'єкт оренди, строк дії договору оренди, орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату та інші умови.

Сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (постанова ВСУ від 19.02.2014 р. по справі № 6-162ц13).

Аналіз змісту Договору оренди та правових норм, що регулюють дані правовідносини, свідчить про те, що на момент його укладення та державної реєстрації сторони дійшли згоди щодо всіх істотних умов, у тому числі, щодо строків та розміру орендної плати, строку дії договору.

У відповідності до статті 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка .Плата за землю справляється відповідно до закону.

Пунктом 10 Договору оренди передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Пунктом 31 Договору оренди передбачені обов'язки Орендаря, зокрема, щодо своєчасного внесення орендної плати.

Згідно п.14 Договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБ України (%-в) несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно п.43 Договору оренди, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як зазначено вище, пунктом 8 Договору оренди також передбачено, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Дані пункти Договору, погоджені сторонами, є чинними та не визнавалися недійсними в установленому законом порядку.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов»язків.

Підтвердженням того, що саме 26 січня 2011 року Орендар ФОП ОСОБА_5 прийняла у строкове платне користування земельну ділянку по АДРЕСА_2 разом із об»єктами нерухомого майна, які знаходилися на даній ділянці,- адмінбудинком, промисловою будівлею, складом, господарською будівлею та ін. та саме з цього часу фактично нею користувалася при здійсненні підприємницької діяльності є факт передачі відповідачу зазначеної земельної ділянки Руденківською сільською радою Новосанжарського району Полтавської області відповідно до акту прийому-передачі від 26.01.2011 р., який є Додатком №1 до Договору оренди від 26.01.2011р. та невід»ємною частиною даного Договору (а.с.6, на звороті).

Враховуючи вищевикладене, виходячи з умов Договору оренди та правових норм, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку про те, що Договір оренди, укладений між сторонами 26.01.2011 року, почав діяти саме з моменту його укладення та підписання Сторонами та, оскільки договір не було пролонговано, його дія закінчилася 26.01.2012 року, а тому ОСОБА_5 зобов»язана була сплачувати орендну плату саме за вказаний період дії договору оренди землі, протягом якого вона нею фактично користувалася.

Визначаючи розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, колегія суддів виходить із того, що за умовами п.п.9,11 Договору оренди, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, 24641,28 грн. у рік, щомісячно рівними частинами по 2053,44 грн.

Як установлено місцевим судом, вбачається з наданого позивачем Розрахунку (а.с.10) та не заперечується відповідачем, ФОП ОСОБА_5 сплачено 2633,08 грн. орендної плати, у т.ч. 540,08 грн. у грудні 2011 року та 2093,00 грн. у січні 2012 року.

Також, з наданої відповідачем копії квитанції №01202252 від 09.12.2014р. (у судовому засіданні було надано для огляду оригінал вказаної квитанції) вбачається, що ОСОБА_5 в рахунок погашення заборгованості по орендній платі сплачено 1876,70 грн., стягнутих з неї рішенням суду першої інстанції.

Таким чином, заборгованість з орендної плати складає 20131,50 грн. (24641,28-540,08 - 2093,00 - 1876,70 =20131,50 грн.) та підлягає стягненню з відповідача ФОП ОСОБА_5 на користь позивача Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є слушними та підлягають до задоволення.

Разом із тим, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як установлено місцевим судом, відповідач здійснила останній платіж у січні 2012 року, після чого припинила сплату орендної плати.

З цього часу у позивача і виникло право вимоги про стягнення з відповідача неустойки (пені) відповідно до умов Договору оренди, яке тривало до січня 2013 року.

У суді першої інстанції представником відповідача було заявлено про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені, про що зазначено у запереченні на позовну заяву та в судовому засіданні (а.с.26).

До суду з позовом позивач звернувся лише 22.04.2014 року з пропуском спеціального строку позовної давності, встановленого ч.2 ст.258 ЦК України.

За нормою ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

П.п.1 ч.2 ст.4 цього Закону передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3-х розмірів мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2014 рік» установлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 1218 гривень.

Таким чином, 0,1 розміру мінімальної заробітної плати становить 121,80 грн., 0,2 розміру мінімальної заробітної плати - 243,60 грн. (121,8 х 2).

Позивачем при поданні позову до суду першої інстанції заявлено вимогу майнового характеру: про стягнення з відповідача на його користь заборгованості з орендної плати у сумі 22008,20 грн. та 7380,30 грн. пені.

Таким чином, ціна позову у даному випадку становить 29388,5 грн., 1% від ціни позову дорівнює 293,89 грн.

При подачі позову до суду першої інстанції позивачем сплачено 294,00 грн. судового збору та 150,00 грн. за подання апеляційної скарги на рішення суду (а.с.12, 76).

Нормою п.1.8. ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір закріплено, що за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми, що в даному випадку складає 146,95 грн.

Враховуючи те, що ціна позову становить 29388,50 грн., позов задоволено на 68,5% (20131,50 грн. х100% : 29388,50 грн. = 68,5%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 201,31грн. (293,89х0,685=201,31грн.) та 100,66грн. (146,95х0,685=100,66грн.) судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги.

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 301,97 грн. (201,31+100,66=301,97грн.).

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає в повній мірі вимогам ст.213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості, зазначене вище порушення призвело до частково неправильного вирішення спору, що в силу ст.309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення як в частині стягнення заборгованості по орендній платі за землю, так і в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.303,307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.314,316 ЦПК України , колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Руденківської сільської ради Новосанжарського районного суду Полтавської області, - задовольнити частково.

Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 08 грудня 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області заборгованості з орендної плати за землю, по договору оренди земельної ділянки площею 0,62га від 26.01.2011 року, в сумі 1876,70грн. та 243,60грн. судового збору,--скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_5, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Руденківської сільської ради Новосанжарського району Полтавської області (вул. Червоноармійська, 13, с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 21043829) 20131,50 (двадцять тисяч сто тридцять одну гривню 50коп.) грн. заборгованості зі сплати орендної плати за землю по договору оренди землі від 26.01.2011 року та 301,97 (триста одну гривню 97коп.) грн. судового збору.

В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ Т.О. Кривчун

СУДДІ: /підпис/ Ю.В. Дряниця

/підпис/ П.М. Карнаух

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області: Т.О. Кривчун