Рішення

від 14.01.2015 по справі 755/26589/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/26589/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"14" січня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого-судді: БАРТАЩУК Л.П.

при секретарі: Ізвольській С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного нотаріуса 10-ої Київської державної нотаріальної контори Столярової І.Г., треті особи - Головне управління юстиції у м. Києві, Міністерство юстиції України про визнання незаконної відмови у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою про визнання незаконної відмови нотаріуса 10-ої Київської державної нотаріальної контори у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії - видати свідоцтво про право на спадщину.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги уточнила, надавши письмову заяву, яку підтримала і просила задовольнити.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р. помер чоловік позивачки - ОСОБА_3

Після його смерті позивач звернулася до 10 Київської державної нотаріальної контори з питання оформлення спадщини, а саме - майна Приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», зареєстрованого 03.03.2003 р. у Дніпровській районній у місті Києві державній адміністрації, єдиним засновником якого був померлий ОСОБА_3

Відповідно до статті 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним суб'єктом господарювання, юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Після смерті чоловіка - засновника приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», позивач, як єдиний спадкоємець за законом, продовжила виконувати обов»язки ОСОБА_3 по бухгалтерському обслуговуванню підприємств.

Оплата за проведену підприємством роботу перераховувалася замовниками на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «УкрСиббанк» 26.03.2003р., -відповідно до договору № 20511, укладеному між банком та ПП «БА «Стандарт Кий» за життя її чоловіка .

Із зарахованих на поточний розрахунковий рахунок грошовий коштів, позивачем були сплачені усі необхідні платежі до бюджету .

Протягом 2006-2011 років позивач ще декілька разів зверталася до Десятої київської державної нотаріальної контори, оскільки для зняття коштів з розрахункового рахунку № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ «УкрСиббанк» від 26.03.2003 р. ПАТ «УкрСиббанк» їй було необхідне Свідоцтво про право на спадщину.

З 2007 року діяльність підприємство не здійснює.

З 2008 року ПП «БА «Стандарт Кий» було зняте з реєстрації в Пенсійному фонді та Фонді з безробіття, з 03.04.2012 року знято з реєстрації в Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а з 01.03.2013 р. - знято з реєстрації в Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

15.11.2010р. керівництво ПАТ «Укрсиббанк» надіслало лист-повідомлення на адресу ПП «БА «Стандарт Кий», що станом на 01.10.2010 р. в зазначеному банку на рахунку НОМЕР_1 знаходяться грошові кошти у розмірі 6001,83 грн., які у зв'язку з відсутністю операцій по цьому рахунку упродовж трьох років будуть переведені на внутрішньобанківський рахунок та можуть бути отримані за першою вимогою представником підприємства.

21.01.2014 р. позивачем було подано клопотання до банку з проханням перевести кошти, які знаходяться на внутрішньобанківському рахунку в сумі 6 001,83 грн. на картковий рахунок, відкритий в ПАТ «Укргазпромбанк» на ім'я ОСОБА_1, як спадкоємиці майна померлого чоловіка - власника підприємства ОСОБА_3, проте, банк надав відповідь про відмову у вчиненні вказаної дії через відсутність у позивачки свідоцтва про право на спадщину.

28.01.2014 року позивач вкотре звернулася до Десятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3, на підставі якої було заведено спадкову справу № 72/2014.

ОСОБА_1 пояснила нотаріусу ситуацію, яка склалася і зазначила про перебування грошових коштів на внутрішньобанківському рахунку, на які має законне право, також те, що для того, аби закрити розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ «УкрСиббанк» 26.03.2003 р., який відкритий ПП «БА «Стандарт Кий», їй також необхідно свідоцтво про право на спадщину.

21.05.2014 р. на адресу ПАТ «УкрСиббанк» з 10-ої київської державної нотаріальної контори було направлено запит про наявність грошових коштів на ім'я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 не підприємства, а ОСОБА_3, відповідно, Банк надав відповідь, що на ім'я ОСОБА_3 інформації в банку про діючі рахунки та грошові кошти не має.

Позивач в судовому засіданні пояснила, що саме з тих підстав, що нотаріусом 10-ої київської державної нотаріальної контори не вірно формулювалися запити у спадковій справі, порушені її права як на спадкування, так і на оформлення свідоцтва про право на спадщину, адже рахунок відкритий підприємством (юридичною особою), власником грошових коштів також є підприємство, і тільки через те, що це приватне підприємство, засновником і власником якого на 100 % є фізична особа, яка померла, ні здійснити його припинення, ні закрити рахунок, ні отримати грошові кошти підприємство до оформлення належного документа про правонаступництво спадкоємця неможливо.

Оскільки 25.06.2014 року 10-та київська державна нотаріальна контора відправила повторний запит аналогічного змісту до ПАТ «УкрСиббанк» і було отримано ту саму відповідь з банку, нотаріус відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину.

07.08.2014 р. на вимогу нотаріуса позивачем було надано додаткові документи для отримання Свідоцтва, а саме - Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, серії АД за №544648 від 06.08.2014 року, натомість, у прийнятті цього документа, а також у вчиненні нотаріальної дії про видачу Свідоцтва про право на спадщину на майнові права, які належать спадкодавцю ОСОБА_3, як єдиному засновнику та директору Приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», позивачці, як спадкоємцю, було відмовлено.

31.08.2014 року державний нотаріус Десятої київської державної нотаріальної контори, Столярова І.Г. винесла Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Свою відмову нотаріус мотивувала тим, що відповідно до пп. 4.12 п. 4 гл. 10 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України «Про нотаріат», неподання документів на вимогу нотаріуса є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

У зв'язку з там, що статутний фонд у приватному підприємстві не сформовано, питання спадкування слід вирішувати в суді.

Для захисту власних прав позивач звернулась у суд та просить визнати незаконною вказану постанову державного нотаріуса 10-ої Київської державної нотаріальної контори про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину від 31.08.2014 р., зобов'язати державного нотаріуса 10-ої Київської державної нотаріальної контори видати Свідоцтво про право на спадщину на майнові права, що належали померлому ОСОБА_3, як єдиному засновнику Приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий».

Підтримавши в судовому засіданні позовні вимоги з вищенаведених підстав, позивач просила їх задовольнити, з огляду на неявку відповідача у судові засідання не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судові засідання не з'явився, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи - Головного управління юстиції у м. Києві в судові засідання не з'явився.

Представник третьої особи - Міністерства юстиції України направив письмові пояснення, згідно яких зазначив, що Міністерство юстиції України не порушувало прав чи свобод позивачки і рішення суду не вплине на права чи обов'язки Міністерства.

В судовому засіданні представник підтримав письмові пояснення, пояснив, що належним відповідачем у справі є нотаріус, який вчинив або відмовив у вчиненні нотаріальної дії.

Згідно ст. 224 ЦПК України, суд, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Суд, вислухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3.ст. 26 ЦК України фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом.

Об'єктами цивільних прав, вдповідно до ч. 1 ст. 177 ЦК України, є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з ч. 2 ст. 190 ЦК України, майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами, а відповідно до частини 1 вказаної статті майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Судом встановлено, що у відповідності до зазначених вище положень ЦК України, 03.03.2003 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією зідно поданих ОСОБА_3 документів було зареєстроване приватне підприємство «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», про що зроблено запис за № 07972 в журналі обліку реєстраційних справ і видане свідоцтво про державну реєстрацію (а.с. 12).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та Статуту ПП «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», єдиним засновником та, водночас, керівником вказаного приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», був ОСОБА_3 (а.с. 15-17, 20-24).

11.03.2003 року керівник даного приватного підприємства - ОСОБА_3 був взятий на облік платника податків у ДПІ Дніпровського району м. Києва (а.с. 13).

Відповідно до ст. 167 ГК України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, ОСОБА_3 є власником корпоративних прав приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий», а також майнових прав та обов»язків, які визначаються речовими правами (в тому числі й на грошові кошти, отримані внаслідок діяльності підприємства за результатами роботи за відповідний період).

Майнові права, згідно з ч. 2 ст. 656 ЦК України, можуть бути предметом договору купівлі-продажу, згідно з ч. 2 ст. 718 ЦК України - договору дарування, ч. 2 ст. 760 ЦК України - договору найму, статті 1030 договору управління майном тощо.

Згідно зі ст. 144 ГК України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Як убачається з наданих позивачем доказів, 26.03.2003 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ПП «Бухгалтерською агенцією «Стандарт Кий» в особі директора ОСОБА_3 було укладено договір № 20511 на відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків в національній та іноземній валюті (а.с. 18, 19).

На вказаний рахунок надходили грошові кошти в результаті діяльності підприємства.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року засновник підприємства - ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 28.10.2005 року (а.с. 11).

Після його смерті на рахунок підприємства № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ «УкрСиббанк» 26.03.2003р., від клієнтів продовжували надходити грошові кошти від бухгалтерського обслуговування підприємств.

Наявними у справі доказами підтверджується те, що 15.11.2010 року на адресу ПП «БА «Стандарт Кий» надійшов лист від ПАТ «УкрСиббанк», у якому зазначалось, що станом на 01.10.2010 р. у зазначеному банку на рахунку НОМЕР_1 знаходяться грошові кошти у розмірі 6 001,83 грн., які у зв'язку з відсутністю операцій по цьому рахунку упродовж трьох років будуть переведені на внутрішньобанківський рахунок та можуть бути отримані за першою вимогою уповноваженого представника підприємства (а.с. 27).

З метою закриття вище вказаного розрахункового рахунку в ПАТ «УкрСиббанк» 21.01.2014 року позивач звернулась до банку з листом, в якому просила перерахувати кошти з рахунку № НОМЕР_1 на її платіжну картку в АБ «Укргазпромбанк» (а.с. 28).

Проте, 11.01.2014 року ПАТ «УкрСиббанк» направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про те, що банк позбавлений можливості перерахувати вказані грошові кошти з одного на інший рахунок, оскільки відсутній документ, який нотаріально визначає коло спадкоємців (а.с. 29).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його дружина - ОСОБА_1, син - ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_6.

28.01.2014 року державним нотаріусом Десятої київською державної нотаріальної контори за заявою дружини померлого - ОСОБА_1 було заведено спадкову справу № 55657021 (а.с. 30).

До складу спадкового майна входять майнові (корпоративні) права засновника Приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий».

Як убачається з матеріалів справи, нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори на адресу ПАТ «УкрСиббанк» неодноразово направлялися запити, у яких нотаріус просила банк повідомити про наявність грошових коштів, внесків, дорожніх чеків, індивідуальних банківських комірок тощо, належних не приватному підприємству, а безпосередньо померлому ОСОБА_3 (а.с. 30, 31, 33).

Згідно відповіді ПАТ «УкрСиббанк» № 14-11/18907 від 30.05.2014 р., - інформація про діючі рахунки, відкриті в банку на ім'я ОСОБА_3, не зафіксована (а.с. 32).

На цій підставі 21.07.2014 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори на адресу позивача був направлений лист, у якому зазначається, що задовольнити вимоги ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину вбачається можливим тільки у разі, якщо останньою буде надано документи, передбачені чинним законодавством України (а.с. 34).

08.08.2014 року позивач направила заяву в Десяту київську державну нотаріальну контору у якій просила надати відповідну постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме - видачі Свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням причин відмови та посиланням на відповідні норми чинного законодавства (а.с. 35).

30.08.2014 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори було видано постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на майнові права засновника приватного підприємства після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 (а.с. 37).

Згідно з ч.2 статті 1223 ЦК України, - у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до п.п. 4.15 п. 4 гл. 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності даного майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2014 р. позивач надала Десятій київській державній нотаріальній конторі витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 35), Статут, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи та інші документи на підтвердження того, що її померлий чоловік був одноосібним власником майнових прав, як засновник приватного підприємства.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З такими вимогами особа може звернутися до суду лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат» про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов»язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов»язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Враховуючи те, що в матеріалах справи наявні належні докази того, що ОСОБА_3 є єдиним засновником (власником корпоративних прав) приватного підприємства «Бухгалтерська Агенція «Стандарт Кий», позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом першої черги майна після померлого чоловіка ОСОБА_3, з рахунку НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «УкрСиббанк» приватним підприємством «Бухгалтерська Агенція «Стандарт Кий» грошові кошти у розмірі 6 001,83 грн. у зв'язку з відсутністю операцій по цьому рахунку упродовж трьох років були переведені на внутрішньобанківський рахунок і не можуть були отримані позивачем через відсутність свідоцтва про право на спадщину за законом і неможливість уповноваження будь-якої особи представляти інтереси приватного підприємства; позивачем доведено, а відповідачем не спростовано те, що запити нотаріуса до банку з приводу вказаних грошових коштів, рахунків приватного підприємства, формування статутного капіталу підприємства тощо не здійснювалися, натомість, були направлені запити виключно щодо вкладів, грошей, рахунків фізичної особи ОСОБА_3, дії нотаріуса щодо видачі постанови про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину не можна визнати такими, що відповідають чинному законодавству.

Оскільки постанова про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину порушує право позивача, як спадкоємця за законом, на закриття приватного підприємства у встановленому законом порядку, на отримання грошових коштів підприємства, як спадкоємця власника корпоративних прав за законом, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 190, 1216, 1218, 1223, 1261-1265 ЦК України, ст. 167 ГК України, ст.ст. 49, 50 Закону України «Про нотаріат», Постановою Пленуму від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5 ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212 - 215, 218, 222, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною постанову державного нотаріуса 10-ої Київської державної нотаріальної контори Столярової І.Г. про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Зобов'язати державного нотаріуса 10-ої Київської державної нотаріальної контори Столярову І.Г. видати ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом на корпоративні права, що належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3, як засновнику приватного підприємства «Бухгалтерська агенція «Стандарт Кий» (код ЄДРПОУ 32305969).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо була подана апеляційна скарга рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом м. Києва

СУДДЯ: