Ухвала

від 05.02.2007 по справі 32/257-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/257-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05.02.07 р.          № 32/257-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Борисенко  І.В.

 суддів:                                          Алданової  С.О.

                                        Шипка  В.В.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -Штельмах О.С. – дов. № 111/НЮ від 11.07.2007                Філозоп О.В. – дов. № 109-НЮ від 11.01.2007

 від відповідача - Уржунцева Л.С. – дов. № 102/9/10-114 від 16.01.2007

                               Мартинов К.В. – дов. № 201/9/10-218 від 18.01.2006

                                Загіка О.В. – дов. № 3347/9/10-114 від 11.07.2006

                                 Припіял С.В. – дов. № 12715/9/10 від 29.11.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 07.09.2006

 у справі № 32/257-А  (Хрипун О.О.)

 за позовом           Державного територіально галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

 до           Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

 про          скасування податкових повідомлень-рішень

 ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об'єднання „Південно-західна залізниця” (надалі – позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (надалі – відповідач, апелянт) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.09.2006 р. у справі № 32/257-А позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 02.11.2005р. № 1115/23-7/0 в частині нарахування 30438278 грн. ПДВ і застосування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 15219139 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2005р. № 1115/23-7/1 в частині нарахування 30438278 грн. ПДВ і застосування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 15219139 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2005р. № 1117/23-7/1 в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 6962401 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2005р. № 1300/23-7/0 в частині нарахування 7222663 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій у розмірі 3611331,5 грн.; скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 21.01.2006р. № 1300/23-7/1 в частині нарахування 7222663 грн. ПДВ та застосування штрафних санкцій у розмірі 3611331,5 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 24.10.2006р. № 5005/9/10-114 (з доповненнями), в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права (а саме пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”) та процесуального права (а саме ч. 2 ст.11, ч. 2 ст. 159 КАС України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники апелянта (відповідача) в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти доводів апелянта заперечували  та просили у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, перевіривши правильність застосування норм права місцевим господарським судом, судова колегія Київського апеляційного господарського суду, -

ВСТАНОВИЛА:

 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2005р. № 1116/23-7/0, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3, пп. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 686 412,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 889 787,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2005р. № 1115/23-7/0, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 494 088,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 247 044,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.11.2005р. № 1117/23-7/0, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004р. у сумі 6 953 045,00 грн. (у т. ч. не відшкодовано 30 683 958,00 грн., відшкодовано 49 092 462,00 грн.), за січень 2005р. у сумі 5 582 574,00 грн. (у т. ч. не відшкодовано 14 724 545,00 грн.), за лютий 2005р. у сумі 1 729 471,00 грн. (у т. ч. не відшкодовано 1 729 471,00 грн.).

Позивачем вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені в порядку адміністративного узгодження.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 29.12.2005 №221/25-009 про результати розгляду скарги податкові повідомлення-рішення від 02.11.2005р. №1116/23-7/0 та №1115/23-7/0 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення №1117/23-7/0 скасоване в частині зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2005р. у сумі            5 582 574 грн., за лютий 2005р. – у сумі 1 669 114 грн.

За результатами адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. №1116/23-7/1, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3, пп. 17.1.6. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 686 412,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 889 787,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. №1115/23-7/1, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30 494 088,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 15 247 044,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. №1117/23-7/1, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про податок на додану вартість” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2004р. у сумі 6 953 045,00 грн. (у т. ч. не відшкодовано 30 683 958,00 грн., відшкодовано 49 092 462,00 грн.), за лютий 2005р. у сумі 60 357,00 грн. (у т. ч. не відшкодовано 60 357,00 грн., відшкодовано 1 669 114,00 грн.).

- податкове повідомлення-рішення від 30.12.2005р. №1300/23-7/0, яким позивачу відповідно до пп. “б” пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 та пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та Закону України „Про податок на додану вартість” визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 7 246 926,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 3 623 463,00 грн.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 583/23-7/04713033 від 24.10.05р. „Про результати комплексної планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДТГО „Південно-західна залізниця”, код 04713033, за період з 01.07.2003р. по 01.04.2005р.” (далі – акт перевірки від 24.10.05р.).

Копії усіх названих документів наявні в матеріалах справи.

Незважаючи на те, що у відповідності до апеляційної скарги від 24.10.2006р. апелянт просить постанову Господарського суду м.Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А скасувати повністю, апеляційна скарга не містить будь-яких обґрунтувань із зазначенням того, у чому, на думку апелянта, полягає неправильність оспорюваної постанови в частині відмови позивачу в позові

Як встановлено судовою колегією в судовому засідання з пояснень представників сторін, постанова Господарського суду м.Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А в частині, якою позивачу відмовлено в позові, фактично ні позивачем, ні відповідачем не оспорюється.

Оскільки судовою колегією під час апеляційного провадження не встановлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в частині відмови позивачу в позові, то у відповідності до ст.195 КАС України постанова Господарського суду м.Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А переглядається в межах апеляційної скарги.

Судова колегія з доводами апелянта щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування податком на додану вартість за епізодом, пов'язаним із будівництвом залізнично-автомобільного переходу через р.Дніпро у м.Києві, не погоджується з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 21.10.2005р. №567/23-6/26521280, висновки якого включені до складу зведеного акта від 24.10.2005р. №583/23-7/04713033, перевіркою встановлено порушення Дирекцією позивача п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по попередній оплаті за проектно-вишукувальні роботи та обладнання, придбання яких пов'язане із будівництвом залізнично-автомобільного переходу через р. Дніпро у м. Києві.

Матеріалами справи підтверджено, що Дирекцією від імені ДТГО “Південно-Західна залізниця” на підставі довіреності №363-НЮ від 12.07.2004р. було укладено договори (угоди), по яким були перераховані грошові кошти (аванси), а саме:

ТОВ “Гарант-Експо” (код 30968169) договір №ПЗ/ДН-6-0411 від 08.11.2004р. на поставку обладнання  (платіжне доручення №211 від 09.11.2004р. у сумі 100 000 000,00 грн., податкова накладна №4 від 10.11.2004р.;

ТОВ “Інжпроектсервіс-АРС” (32423822) договір №ЖІЗ/ДН-6-0437 від 16.11.2004р. на розробку проекту та робочу документацію, платіжне доручення  №285 від 10.12.2004р. у сумі 282 600,00 грн., податкова накладна №0000028 від 10.12.2004р.

ВАТ “Київпроект” (04012780) договір №ПЗ/ДН-6-0436 від 16.11.2004р. на виконання проектно-вишукувальних робіт, платіжне доручення №311 від 22.12.2004р. у сумі  3 500 000,00 грн., податкова накладна №3945 від 22.12.2004р.;

ЗАТ “Гідроінжбуд” (31625005) договір генпідряду №ПЗ/ДН-6-0402 від 28.10.2004р. на виконання робіт з будівництва мостового переходу, платіжне  доручення №256  від 25.11.2004р. у сумі 4 000 000,00 грн., податкова накладна №582 від 25.11.2004р.;

ДП “Київдіпротранс” (04726917) (платіжне  доручення від 19.11.2004р. на суму 2 600 000,00 грн., податкова накладна №371 від 19.11.2004р.);

Філія “Будівельне управління “Дніпро-Місто” ТОВ “БМК Планета-Міст” (33144497) договір №ПЗ/ДН-6-0434 від 16.11.2004р. на виконання будівельно-монтажних робіт (платіжні доручення від 18.1.2004р. на суму 1 000 000,00 грн., №242 від 19.11.2004р. на суму 200 000 000,00 грн.. №245 від 22.11.2004р. на 192 000 000,00 грн., податкові накладні №1/1 від 30.11.2004р. на суму ПДВ 10 417 910,71 грн.; №2/1 від 01.12.2004р. на суму ПДВ 21 694,92 грн.; №3/1 від 31.12.2004р. на суму ПДВ 5 937 355,01 грн.; №4/1 від 31.11.2004р. на суму ПДВ 354 694,29 грн.; №5/1 від 13.01.2005р. на суму ПДВ 1 361 966,71 грн.; №1/1 від 31.01.2005р. на суму ПДВ 4 196 344,58 грн.; №2/1 від 01.02.2005р. на суму ПДВ 878 345,11 грн.; №3/1 від 28.02.2005р. на суму ПДВ 3 400 935,29 грн.; №4/1 від 01.03.2005р. на суму ПДВ 457 813,08 грн.; №5/1 від 31.03.2005р. на суму ПДВ 3 405 433,37 грн.

Зазначені податкові накладні Дирекцією були внесено до книги придбання товарів (робіт, послуг), суми ПДВ по вищезазначених податкових накладних віднесено до складу податкового кредиту та відображено в податкових деклараціях з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах в складі консолідованої звітності головного підприємства ДТГО “Південнно-Західна залізниця”. Суми здійсненої попередньої оплати, що сплачена Дирекцією на користь перелічених контрагентів, віднесено до об'єктів незавершеного будівництва.

Апелянт вважає, що об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість, яких складається із нарахованих витрат на придбання (створення таких об'єктів), до введення їх в дію (прийняття в експлуатацію) не використовуються у господарській діяльності платника податку, а тому і не вважаються основними фондами. Врахування позивачем в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) постачальникам в загальних обсягах вартості цих об'єктів незавершеного будівництва, на думку відповідача, є порушенням пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Позиція відповідача мотивована тим, що право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в зв'язку із спорудженням основних фондів, що підлягають амортизації, виникає тільки з моменту їх участі у господарській діяльності. У звязку з цим зі складу податкового кредиту позивача за наслідками перевірки виключено 44628105 грн., в тому числі: листопад 2004р. у сумі  23 987 996,00 грн.; грудень 2004р. у сумі 6 939 272,00 грн.; січень 2005р. у сумі 5 558 311,00 грн., лютий 2005р. у сумі 4 279 280,00 грн. березень 2005р. у сумі 3 863 246,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість доводів відповідача про те, що врахування позивачем в складі податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) постачальникам в загальних обсягах вартості цих об'єктів незавершеного будівництва, є порушенням пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.  При цьому суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону, чинній на момент здійснення зазначених в акті перевірки господарських операцій), податковий  кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником  податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також  від  того, чи  мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого  звітного періоду.

Відповідно до ч.1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” вбачається дві самостійні підстави формування податкового кредиту:

перша - із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу);

друга – із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Частиною 2 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюється, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи  мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого  звітного періоду.

Таким чином, Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує право на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум сплачених податків з введенням основних фондів в експлуатацію.

Наявність в пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” фрази “незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів” дозволяє відносити суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту залежно від намірів платника податків під час господарської операції по спорудженню таких об'єктів щодо їх подальшого призначення.

Слід зазначити, що відповідачем не заперечується факт, що об'єкт будівництва, у зв'язку із спорудженням якого позивач включив суми ПДВ до податкового кредиту, пов'язаний із веденням позивачем господарської діяльності.

На обґрунтування своєї позиції апелянт використовує визначення терміна “основні фонди”, наведене у пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому відповідачем не враховано, що згідно з названою нормою Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” “основні фонди” слід розуміти як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом (а не використовуються платником податку, як вказує відповідач).

В Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстрованого Міністерством юстиції України 18.07.2000 за № 288/4509, зазначається, що основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Цим же Положенням визначено, що незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи - це капітальні інвестиції у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

Згідно з пп.1.28.1 п.1.28 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не введені в експлуатацію основні фонди є капітальною інвестицією, тобто господарською операцією, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно з цим Законом.

Таким чином, витрати позивача у зв'язку з будівництвом залізнично-автомобільного переходу через р.Дніпро у м.Києві відносяться до витрат, пов'язаних з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, а сплачений (нарахований) в складі їх вартості ПДВ включається до складу податкового кредиту того звітного періоду, в якому вони придбані, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Оскільки судом встановлено відсутність порушень з боку позивача норм податкового законодавства за вказаним епізодом, судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення податкового законодавства є безпідставним.

Доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 159 КАС України, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи ухвалою від 27.10.2006р. у справі № 32/257-А, у відповідності до якої судом виправлені описки, допущені в мотивувальній та резолютивній частинах постанови Господарського суду м.Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А.     

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А – підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 86, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212 та 254, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд,  –

УХВАЛИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківськомурайоні м. Києва від 24.10.2006р. № 5005/9/10-114 на постанову Господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києва від 07.09.2006р. у справі № 32/257-А за позовом Державного територіально-галузеве об'єднання „Південно-Західна залізниця” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, - без змін.

2.  Матеріали справи № 32/257-А направити до Господарського суду м. Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст.211,212 Кодексу адміністративного судочинства України.

 Головуючий суддя          Борисенко  І.В.

 Судді

           Алданова  С.О.

          Шипко  В.В.