Ухвала

від 07.02.2007 по справі 49/190-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/190-А

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

УХВАЛА

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 07.02.07 р.          № 49/190-А

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Мартюк А.І.

 суддів:                                          Зубець Л.П.

                                        Розваляєвої  Т.С.

 при секретарі:                              Шевченко Я.А.

 За участю представників:

 від позивача - Кохановський В.В. – довіреність №210605/01 від                                        21.06.2005р.;

 від відповідача -Унинець А.М. – довіреність №323 від 28.09.2006р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Солом"янському  районі м. Києва

 на постанову Господарського суду м.Києва від 13.11.2006

 у справі № 49/190-А  (Морозов С.М.)

 за позовом           Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Електронік"

 до           Державна податкова інспекція у Солом"янському  районі м. Києва

 про          визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

 Постановою Господарського суду м. Києва у справі № 49/190-А від 13.11.2006р. позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 18.05.2006р. № 0000252307/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранд Електронік” 3,40 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва у справі № 49/190-А від 13.11.2006р. та прийняти нову постанову, якою ТОВ “Гранд Електронік” в позові відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Гранд Електронік” надало заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м. Києві у справі № 49/190-А без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав, просить її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує та вважає, що постанова є законною та обґрунтованою, а тому просить суд постанову місцевого суду залишити в силі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

ДПІ у Солом'янському районі міста Києва в період з 18.04.2006р. по 03.05.2006р. було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Гранд Електронік» з питання підтвердження взаєморозрахунків з ТОВ «Український центр інновацій та технологій» та дотриманням податкового законодавства за період травень 2004р., листопад 2004р., грудень 2004р., за результатами якої було складено акт № 2653-1819/23-0804/31202483 від 11.05.2006р.. В акті зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого виявлено завищення суми податкового кредиту за листопад 2004р. на суму 97 042, 57 грн..

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято спірне повідомлення-рішення № 0000252307/0 від 18.05.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 145 564 грн. (в тому числі 97 043 грн. - основний платіж, 48 521 грн. - штрафні санкції).

З акту перевірки вбачається, що нарахування податку на додану вартість здійснено на підставі того, що рішенням Оболонського районного суду від 15.03.2005р. були визнані недійсними статут, договір про подальшу діяльність товариства та свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Фулл Сістемз» з моменту державної реєстрації та внесення до реєстру, у зв"язку з чим податкова накладна, виписана ТОВ «Фулл Сістемз» позивачу, не може бути прийнятою до уваги при включенні до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Фулл Сістемз» було укладено усну угоду, згідно якої ТОВ «Гранд Електронік» придбало у ТОВ «Фулл Сістемз» радіоелектронні компоненти, в тому числі мікросхеми інтерфейсні, мікросхеми-регулятори напруги лінійні тощо на загальну суму 582 255, 57 грн..

ТОВ «Гранд Електронік» на підставі рахунку були оплачені кошти та отримані товари від ТОВ «Фулл Сістемз», про що свідчить видаткова накладна № 2005 від 01.11.2004р.. В ціні придбаного товару позивачем було сплачено податок на додану вартість та отримано податкову накладну № 7 від 01.11.2004р. на загальну суму 582255, 57 грн..

Податкова накладна містить всі перераховані відомості і, таким чином, відповідає вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язок сторін за договором встановлювати чи перевіряти правоздатність своїх контрагентів чи ступінь дотримання ними податкової дисципліни.

Обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких  робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку притягується до відповідальності лише за умови відсутності податкової накладної на момент перевірки.

Крім того, відповідач посилається на те, що законодавець передбачає не лише обов'язковість наявності податкової накладної у покупця для виникнення права на податковий кредит, а також містить умову, щоб податкова накладна засвідчувала факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Однак, як вбачається з матеріалів справи сам факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Фулл Сістемз» згідно податкової накладної не заперечується сторонами, виконання зобов'язань підтверджується видатковою накладною та повною сплатою коштів в оплату за отримані товари, про що зазначено в акті перевірки.

Посилання відповідача на рішення Оболонського районного суду від 15.03.2005р. про визнання недійсними установчих документів ТОВ «Фулл Сістемз», як на доказ неправомірності видання ТОВ «Фулл Сістемз» податкової накладної позивачу та, відповідно, безпідставність врахування позивачем вказаної податкової накладної у податковому обліку судом також не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Зазначене Рішення скасовано ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05.12.2005р., а за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами судом прийнято рішення від 01.02.2006р., яким в задоволенні вимог про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Фулл Сістемз» відмовлено повністю. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 01.02.2006р. набрало законної сили, про що свідчить ухвала Апеляційного суду міста Києва від 14.06.2006р.

Твердження податкового органу про те, що позивач не мав право на податковий кредит в зв'язку з тим, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ „Фулл Сістемз" було анульовано Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі м. Києва, колегія суддів вважає необгрунтованим оскільки, як вбачається з акту про анулювання, свідоцтво було анульовано 31.08.05 року та в той же день ТОВ „Фулл Сістемз" було виключено з реєстру платників ПДВ тоді ж, як податкова накладна на підставі якої позивачем сформований податковий кредит була виписана 01.11.04 року, тобто в період в якому ТОВ ,,Фулл Сістемз" було платником податку на додану вартість та мало повне право на складання податкових накладних,

Таким чином, сума податкового кредиту позивача за спірний період сформована на підставі та з урахуванням належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від ТОВ "Фулл Сістемз", зареєстрованого платником податку на додану вартість. Вартість придбаних товарів, у складі ціни яких позивачем сплачено ПДВ, правомірно віднесена до складу валових витрат, а тому правомірно віднесено позивачем у листопаді 2004 року до складу податкового кредиту зазначені суми податку.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", визначено загальне розуміння поняття "бюджетне відшкодування" та дана норма є відсильною, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.

Згідно підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.

Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару (послуг). Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно Законом України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 № 1251-XII зі змінами і доповненнями для платника податку не передбачено обов'язку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей (в т.ч. і щодо реєстрації в якості платника податку, ведення останнім будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо). Так само, Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку.

Відповідно до Закону України „Про державну податкову службу в Україні" вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обов'язком податкових органів.

Колегія Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено належними доказами несплати податку на додану вартість ТОВ «Фулл Сістемз» у встановленому законом порядку до бюджету. За таких обставин, твердження відповідача про заниження позивачем податкового кредиту з ПДВ у листопаді 2004р. суд вважає помилковим, відповідно і донарахування позивачу ПДВ спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено відповідачем неправомірно.

Відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, задоволенню не підлягає, а постанова Господарського суду міста Києва від 13.11.2006р. у справі № 49/190-А не підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 198, п.4 ст. 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, ч. 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

 Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Господарського суду міста Києва від 13.11.2006р. № 49/190-А залишити без змін.

2. Матеріали справи № 49/190-А повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя          Мартюк А.І.

 Судді

           Зубець Л.П.

          Розваляєва  Т.С.