Рішення

від 15.01.2015 по справі 918/1570/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 січня 2015 р. Справа № 918/1570/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БКМ - ВУД"

до відповідача Малого приватного підприємства "Теплоенергоремонт"

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Фізична особа-підприємець Паньків Р.В.

про розірвання договору та стягнення грошових коштів в сумі 971 634,95 грн.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Паньків Роман Васильович, паспорт СР 725211 від 02.06.2000 року

від третьої особи: Паньків Роман Васильович, паспорт СР 725211 від 02.06.2000 року

від Територіального управління Держгірпромнагляду по Чернівецькій області: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю " БКМ-ВУД" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Малого приватного підприємства "Теплоенергоремонт" (надалі-відповідач) про розірвання договору та стягнення 971 634,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

05.06.2013 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладеного договір № 19 (договір), предметом якого є монтаж, налагодження та введення в експлуатацію котла ДКВР 6,5-13,0 в легкій обмурівці.

Позивач на виконання умов вказаного договору перерахував відповідачеві 159 000,00 грн.

Відповідач зобов'язався виконати обумовлені договором роботи у строк до 15.11.2013 року.

Разом з тим, станом на день звернення до суду відповідач своїх зобов'язань за договором не виконав, з огляду на що позивач просить суд розірвати договір та стягнути з відповідача кошти, сплачені на його виконання.

Крім того, позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором щодо монтажу, налагодження та введення в експлуатацію котла ДКВР 6,5-13,0, останній зазнав збитків в розмірі 754 025,00 грн., в підтвердження чого посилається на виробничі плани товариства на 2014 рік та фактично отриманий прибуток за 9 місяців 2014 року.

Також позивачем в порядку п. 6.2. договору нараховано пеню за неналежне виконання умов договору в розмірі 58 609,95 грн.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на ст. 652, ст.ст. 216, 217, 224, 231, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 04.11.2014 року порушення провадження, справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 17.11.2014 року.

Ухвалою суду від 17.11.2014 року розгляд справи відкладено на 01.12.2014 року.

Ухвалою суду від 01.12.2014 року розгляд справи відкладено на 08.12.2014 року.

Ухвалою суду від 08.12.2014 року розгляд справи відкладено на 22.12.2014 року та в порядку ст. 27 ГПК України в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Фізичну особу-підприємця Паньківа Р.В.

22.12.2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшли уточнення позовних вимог, в яких останній просить суд стягнути з відповідача збитки в сумі 754 025,00 грн., пеню в розмірі 58 609,95 грн., зобов'язати відповідача розробити проект змін конструкції котла та погодити його із спеціалізованою організацією по котлобудуванню, внести відповідні зміни в паспорт котла, розробити документацію на переобладнану топку котла на систему контролю та автоматики котла, а саме: паспортну документацію, інструкції по монтажу та експлуатації, креслення та схеми електричні, передати котел позивачу відповідно до вимог договору та Правил безпечної будови та експлуатації парових та водогрійних котлів з усією паспортною та експлуатаційною документацією.

ГПК України, зокрема ст. 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК України.

Суд, розглянувши заяву позивача про уточнення позовних вимог, оцінює її як зміну предмету позовних вимог.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із ст. 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у ст. 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених ч. 1 ст. 63 ГПК.

Як встановлено судом, вказана заява не відповідає вимогам ГПК України, оскільки не містить доказів сплати судового збору у встановленому розмірі. Зокрема, у заяві про уточнення позовних вимог міститься вимога майнового характеру на суму 812 634,95 грн. (про стягнення збитків в розмірі 754 025,00 грн. та пені в розмірі 58 609,95 грн.), за яку підлягає сплаті судовий збір в розмірі 16 252,70 грн., та три вимоги немайнового характеру, за кожну з яких підлягає сплаті судовій збір в розмірі 1 218,00 грн. Отже, сума судового збору, яку повинен був сплати позивач за подання вказаної заяви, складає 19 906,70 грн. У той же час при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 19 432,71 грн., що на 473,99 грн. менше від встановленого.

Крім того, заяви про зміну предмета або підстави позову подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Заява про уточнення позовних вимог подана після початку розгляду справи по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання від 01.12.2014 року.

Таким чином, заяву позивача про уточнення позовних вимог належить залишити без розгляду та приєднати до матеріалів справи.

Отже, суд розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги, оскільки позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Ухвалою суду від 22.12.2014 року розгляд справи відкладено на 29.12.2014 року.

Ухвалою суду від 29.12.2014 року розгляд справи відкладено на 05.01.2015 року, зобов'язано позивача надати суду у строк до 05.01.2015 року належним чином засвідчені копії паспорту котла з кресленнями, розрахунком котла на міцність та паспорти запобіжних пристосувань; посвідчення про якість монтажу; креслення топки котла; компоновочні креслення котельні; довідки про відповідність проекту живильних насосів; довідки про відповідність проекту водопідготовки, довідки про наявність та відповідність проекту засобів автоматичного захисту котла; у порядку ст. 30 ГПК України викликано для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, посадову особу Територіального управління Держгірпромнагляду по Чернівецькій області.

Ухвалою суду від 05.01.2015 року продовжено строк розгляду господарського спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 15.01.2015 року, зобов'язано позивача виконати вимоги ухвали суду від 29.12.2014 року та повторно, в порядку ст. 30 ГПК України, викликано для дачі пояснень з питань, що виникли під час розгляду справи, посадову особу Територіального управління Держгірпромнагляду по Чернівецькій області.

Позивач вимог ухвал суду не виконав, документів, що витребовувалися не надав, так само як не надав письмових пояснень щодо неможливості їх надання.

12.01.2015 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи колегіально, у складі трьох суддів, яке суд вважає необґрунтованим за відсутності для того підстав.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2013 року між позивачем (замовник) та відповідачем (підрядник) укладеного договір № 19 (договір), за п. 1.1. якого підрядник зобов'язався на території замовника на свій ризик виконати за завданням замовника, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити такі роботи: монтаж, налагодження та введення в експлуатацію котла ДКВР 6,5-13,0 в легкій обмурівці: монтаж котла (200 000,00 грн.), переобладнання топки з установкою спалювача (60 000,00 грн.); демонтаж старого обладнання (40 000,00 грн.), монтаж КВП і А (15 000,00 грн.), ремонт деаератора, проект та документація (25 000,00 грн.), всього - 340 000,00 грн.

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За п. 2.1. договору ціна договору, згідно з узгодженої сторонами договірної ціни, складає 340 000,00 грн.

Оплата робіт за цим договором здійснюється замовником шляхом перерахування коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок підрядника в наступні строки: авансовий платіж в розмірі 100 000,00 грн. Сума авансу виплачується протягом 5-ти днів з дати демонтажу обладнання до замовника, про що виконавець сповіщає замовника письмово; наступний платіж - 100 000,00 грн. сплачується не пізніше 15.10.2013 року; решта суми в розмірі 140 000,00 грн. - протягом 14 робочих днів з моменту підписання (затвердження) акту виконаних робіт (п. 3.1. договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 843, ст. 854 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи, позивач на виконання п. 3.1. договору здійснив такі платежі згідно з платіжними дорученнями № 231 від 01.08.2013 року на суму 30 000,00 грн., № 265 від 07.08.2013 року на суму 5 000,00 грн., № 291 від 13.08.2013 року на суму 46 000,00 грн., № 301 від 14.08.2013 року на суму 19 000,00 грн., № 1220 від 11.03.2014 року на суму 20 000,00 грн., № 1285 від 21.03.2014 року на суму 30 000,00 грн., № 2203 від 24.09.2014 року на суму 5 000,00 грн., № 2253 від 06.10.2014 року на суму 4 000,00 грн.

Загальна сума проплат, здійснених позивачем, склала 159 000,00 грн., з яких у серпні 2013 року сплачено 100 000,00 грн., а у період з березня по жовтень 2014 року - 59 000,00 грн.

Згідно з п. 3.2. договору забезпечення робіт матеріалами, які необумовлені в договорі, покладаються на замовника. У разі відсутності матеріалів, за згодою сторін, замовник сплачує підряднику вартість матеріалів.

Частиною 1 ст. 839 ЦК України передбачено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що роботи здійснювали з матеріалів позивача. Так, позивачем (покупець) укладено з фізичною особою-підприємцем Паньківим Р.В. (продавець) договір № 18 купівлі-продажу від 05.06.2013 року, предметом якого є котел ДКВР 6,5-13,0 в легкій обмурівці, повітропідігрівник, спалювач, димосос ДН-10 (ДН-11,2), комплект автоматики, матеріали (додаткові), живильний насос, загальною вартістю 621 000,00 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу продавцем поставлено, а покупцем прийнято товар, що стверджується видатковою накладною № 71 від 27.11.2013 року.

Згідно з приміткою, зробленою в договорі купівлі-продажу, котел повинен забезпечувати виробітку пари до 6,5 т в годину при використанні в якості палива деревинної тріски або тирси вологістю до 55%. При вологості деревини, що використовується в якості палива, більше 55% продуктивність котла зменшується відповідно.

Як пояснили представники позивача та як вбачається з умов договору купівлі-продажу, придбаний за договором купівлі-продажу котел вже був переобладнаний для використання палива тріски або тирси.

При цьому фізичною особою-підприємцем Паньківим Р.В. жодних документів на проданий котел, у тому числі пов'язаних з його переобладнанням на інший вид палива, позивачу надано не було.

За п. 1.2. договору купівлі-продажу все обладнання, що поставляється за цим договором, визначене в п. 1.1., повинно бути укомплектоване документацією згідно з вимогами Держгірпромнагляду, а при необхідності - мати іншу експлуатаційну документацію.

У силу вимог ст. 674 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 673 ЦК України).

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2., 8.1., 8.2. договору купівлі-продажу якість товару і його комплектність повинна відповідати технічним характеристикам відповідно до стандартів, технічних умов, іншої технічної документації, яка встановлює вимоги щодо його якості. Товар при передачі покупцю повинен відповідати усім параметрам та характеристикам, усім вимогам, обумовлених сторонами в цьому договорі. Продавець повинен передати разом із товаром належним чином оформленні документи на товар, що підтверджують відповідність товару його технічним характеристикам. Продавець гарантує якість обладнання, яке відповідає технічним умовам, що підтверджуються паспортом та (або) сертифікатами відповідності та іншій документації, що підтверджує його якість. Продавець передає покупцю усю необхідну документацію на обладнання (паспорт, документи підтвердження якості, податкова та видаткова накладні) на поставлене обладнання. Гарантійний строк за цим договором становить один рік з дати введення його в експлуатацію, але не більше 15 місяців з дати поставки покупцю.

За ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами з питань стандартизації встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках. Перевірка додержання умов договору купівлі-продажу щодо предмета договору продавцем і покупцем має здійснюватися на одних і тих самих умовах.

Пунктами 8.3.-8.5. договору купівлі-продажу врегульовано порядок дій у випадку виявлення недоліків та дефектів у проданому товарі. Так, якщо в період монтажу обладнання або протягом гарантійного строку будуть виявленні дефекти або недоліки, сторони складають Акт виявлених недоліків/дефектів, де фіксується наявність недоліків і строки їх усунення. Продавець зобов'язується усунути будь-які недоліки власними силами і за свій рахунок. У випадку відмови продавця від складання та/або підписання Акта виявлених недоліків/дефектів покупець має право звернутися до кваліфікованої комісії для проведення експертизи. Документом по фіксуванню (підтвердженню) виявлених недоліків є Акт експертизи, складений кваліфікованою комісією. Витрати про проведенню цієї експертизи відшкодовуються продавцем. У випадку якщо продавець протягом строку, зазначеного в Акті виявлених недоліків/дефектів (або в Акті експертизи), не усуне дефекти і недоліки, покупець має право, без обмеження своїх прав та гарантій, усунути дефекти і недоробки власними силами і за свій рахунок. При цьому продавець зобов'язується компенсувати замовнику всі понесені у зв'язку з цим витрати у строк 10 календарних днів з моменту отримання від покупця відповідного повідомлення та виставленого рахунку.

Згідно зі ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару. Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.

Як стверджує позивач, фізичною особою-підприємцем Паньківим Р.В. йому відчужено котел неналежної якості та без передачі будь-якої документації, обумовленої договором купівлі-продажу.

При цьому позивач жодних дій, пов'язаних з фіксацією недоліків проданого товару, та вимог до продавця у зв'язку з продажем неякісного товару, як це обумовлено в договорів купівлі-продажу і визначено вимогами чинного законодавства, не вчиняв та не пред'являв.

На думку позивача, відповідальність за неможливість введення в експлуатацію котла покладається на відповідача у справі, оскільки його керівник та фізична особа-підприємець Паньків Р.В. є однією і тією ж особою.

Вказане твердження є необґрунтованим, оскільки відповідач у справі та фізична особа-підприємець Паньків Р.В. є самостійними суб'єктами господарювання, кожний з яких несе самостійну відповідальність за вчиненими ними правочинами.

З наведеного вбачається, що твердження позивача про те, що відповідачем переобладнано топку котла зі спалювання газу та мазуту на паливо деревинної щепи та тирси, не ґрунтується на зібраних доказах, оскільки вже придбаний позивачем у фізичної особи-підприємця Паньківа Р.В. котел повинен був забезпечувати використання в якості палива деревинну тріску або тирсу.

У подальшому котел, придбаний за договором купівлі-продажу, передано позивачем відповідачу для монтажу, налагодження та введення в експлуатацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За умовами п. 4.1 договору підрядник зобов'язався розпочати виконання робіт протягом 5-ти календарних днів з моменту перерахування замовником авансу відповідно до п. 3.1. договору. Підрядник зобов'язався виконати роботи за цим договором в строк до 15.11.2013 року з правом дострокового виконання. Після закінчення виконання робіт підрядник зобов'язався повідомити замовника про готовність робіт до здачі протягом 2-х календарних днів.

Згідно з підп. 5.4.5. п. 5.4. договору підрядник зобов'язався не пізніше ніж в 2-денний строк після закінчення робіт повідомити про це замовника та надати акт приймання-передачі виконаних робіт і видати документи про виконану роботу (інформацію щодо експлуатації (використання) предмета договору).

Розділом 5 договору визначені права та обов'язки сторін, відповідно до яких замовник зобов'язався сприяти підрядникові у виконанні робіт, прийняти та оплати роботи відповідно до умов цього договору (п. 5.2. договору), а підрядник, у свою чергу, зобов'язався якісно та своєчасно виконати роботи з монтажу, налагодження та введення в експлуатацію котла ДКВР 6,5-13,0, розробити та оформити в діючому порядку всі дозвільні документи на експлуатацію котла замовника, своєчасно попереджати замовника про наявність обставин, що не залежать від підрядника, які впливають на строк виконання робіт тощо (підп. 5.4.1., 5.4.3. п. 5.4. договору).

Відповідно до ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

З наведеної норми вбачається, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

У матеріалах справи докази повідомлення позивачем відповідача про виявленні недоліки у виконаних роботах відсутні. Стосовно претензії № 167 від 14.05.2014 року, долученої позивачем до матеріалів справи, то відсутні будь-які докази її вручення чи направлення відповідачу.

Натомість в матеріалах справи є довідка про вартість виконаних будівельних робіт та акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 339 824,20 грн.

Довідка та акт підписані обома сторона без жодних зауважень до виконаної роботи.

Зі змісту акту приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року не вбачається виконання відповідачем робіт, пов'язаних із переобладнанням топки котла.

Крім того, як пояснив відповідач, зміна топки котла відноситься до робіт, виконання яких дозволено на підставі дозволу № 003.13.56 від 03.01.2013 року, виданого Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Рівненській області, та не є зміною котла.

Щодо порядку реєстрації котла, то судом встановлено таке.

Пунктом 10-1.1. Правил будови та безпечної експлуатації парових та водогрійних котлів, затверджених 30.08.1966 року Держтехнаглядом СССР (надалі-Правила), передбачено, що котли до запуску в роботу повинні бути зареєстровані в місцевих органах держтехнагляду.

Реєстрація котла здійснюється на підставі письмової заяви адміністрації підприємства-власника котла з наданням таких документів: паспорта встановленої форми з додаванням креслень фактичного використання топки котла; акта про справність котла, якщо він прибув із заводу-виготовлювача у зібраному вигляді (або переставлений з одного місця на інше); посвідчення про якість монтажу із зазначенням допущених змін проекту; креслення приміщень котельні (план, поперечні та повздовжні розрізи); довідки про відповідність водопідготовки проекту; довідки про наявність та характеристику живильних насосів.

Зазначені документи, окрім паспорта, мають бути підписані керівником підприємства і переплетені разом з паспортом (п. 10-1.2. Правил).

Відповідно до п. 10-1.3. Правил при відсутності заводського паспорту, він може бути складений підприємством-власником котла або відповідною організацією на підставі документації заводу-виготовлювача чи за даними натурного обміру, механічних випробувань, хімічного і металографічного дослідження металу, основних їх елементів і перевірки зварювальних з'єднань неруйнуючими методами відповідно до вимог цих Правил.

У паспорт котла мають бути включені результати дослідження якості матеріалу і зварювальних з'єднань, а також розрахунок на міцність, виконаний відповідно до вимог цих Правил.

Відповідь на заяву про реєстрацію котла має бути надана органом нагляду не пізніше, ніж через 5 днів з дня отримання документів. У випадку відмови в реєстрації котла власнику має бути повідомлено про це в письмовій формі із зазначенням причин відмови з посиланням на відповідні статті цих Правил (п. 10-1.8. Правил).

Судом із наявних матеріалів справи встановлено, що позивачем подано до Територіального управління Держгірпромнагляду по Чернівецькій області заяву про реєстрацію котла з переліком документів, визначених п. 10-1.2. Правил.

Зазначене свідчить про складання (оформлення) сторонами документів, обумовлених договором та необхідних для реєстрації котла.

У той же час на підставі Акту перевірки суб'єкта господарювання № 1-86 від 13.12.2013 року Територіальним управлінням Держгірпромнагляду у Чернівецькій області складено припис № 1-86-67 від 13.12.2013 року про усунення порушень.

Щодо повноти та відповідності документів, необхідних для реєстрації котла, Правилам, то оцінка останніх судом не здійснена у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ухвал суду від 29.12.2014 року та від 05.01.2015 року.

Доказів чи інформації про те, чи вчинялися дії на усунення порушень, визначених приписом, позивачем також суду не надано.

У свою чергу, відповідачем на виконання припису підготовлено та надано позивачу довідку щодо виконання припису Територіального управління Держгірпромнагляду у Чернівецькій області № 1-86-67 від 13.12.2013 року, а також

Також в матеріалах справи міститься дозвіл Територіального управління Держгірпромнагляду у Чернівецькій області на проведення пусконалагоджувальних робіт та опробування парового котла на парову плотність строком до 03.02.2014 року при умові повного дотримання вимог та Правил, проставлений на зверненні позивача № 177 від 25.12.2013 року.

Як пояснив відповідач, він підготував програму пусконалагоджувальних робіт котла, проведення першого пуску та опробування котла на парову щільність, а також забезпечив проведення пусконалагоджувальних робіт.

Згідно з поясненнями Територіального управління Держгірпромнагляду по Чернівецькій області перевірки по виконанню припису у зв'язку з оптимізацією органів державної влади не проводилося. Власник котла протягом 2014 року відповіді щодо усунення порушень, зазначених в приписі, не надав, так само як і не звертався з приводу подальшої реєстрації котла.

За приписами ст. 858 ЦК України якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов'язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже, ст. 858 ЦК України визначено права замовника у випадку виконання підрядником робіт неналежної якості, зокрема відмова від договору та відшкодування збитків.

Законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України) передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін, а ст. 858 ЦК України - право замовника на односторонню відмову від такого договору у разі відступів у роботі від умов договору підряду або інших недоліків у роботі, які є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Відповідне право замовника на відмову від договору підряду не є перешкодою для звернення замовником до суду з вимогою щодо розірвання договору у разі неякісного виконання підрядних робіт.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18.09.2013 р. у справі N 6-75цс13).

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

Зважаючи, що в матеріалах справи містяться докази виконання відповідачем робіт за договором, що стверджується актом та довідкою за грудень 2013 року, а документів, які б підтверджували відмову у реєстрації котла у зв'язку з не усуненням недоліків, визначених приписом, вчинення позивачем дій на виконання припису, звернення позивача до відповідача з вимогою про усунення недоліків у виконаній роботі та строків такого усунення, позивачем не надано, отже підстави для розірвання договору у зв'язку з істотним порушенням його умов та неможливістю отримання очікуваного при укладенні договору суд не вбачає.

Щодо вимоги позивача про стягнення 159 000,00 грн., то суд встановив таке.

Вказана вимога обґрунтована наявністю підстав для розірвання договору, а отже - стягненням грошових коштів, сплачених на його виконання.

Згідно з ч.ч. 3-5 ст. 653 ЦК України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України.

Судом встановлено, що ні умовами договору, ні чинним законодавства, яке регулює підрядні правовідносини, не передбачено повернення грошових коштів, сплачених на виконання зобов'язань за правочином.

Зважаючи, що суд не встановив обставин, з якими пов'язується розірвання договору, враховуючи, що стягнення 159 000,00 грн. заявлене позивачем саме як повернення виконаного за договором, а не збитків, отже підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.

Щодо стягнення пені, нарахованої позивачем на підставі п. 6.2. договору, згідно з яким за порушення умов п. 4.2. договору цього договору, підрядник сплачує на користь замовника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення, але не більше 20% від суми договору, то суд, проаналізувавши Розділ 4 договору, встановив, що останній містить лише один пункт - 4.1., в якому є три абзаци, п. 4.2., за порушення якого п. 6.2. передбачена відповідальність, немає.

Крім того, як зазначалося, в матеріалах справи є акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (без дати його оформлення), що унеможливлює встановлення початкового моменту для нарахування пені, а також спростовує твердження позивача про невиконання умов договору відповідачем.

За таких обставин, суд позбавлений можливості здійснити перевірку обґрунтованості пені, нарахованої позивачем, дати їй правову оцінку, а отже підстави для її задоволення відсутні.

Стосовно збитків у вигляді неодержаних доходів, які б управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання, нарахованих позивачем в розмірі 754 025,00 грн., то суд вважає за необхідне зазначити таке.

В обґрунтування вимог в цій частині позивач зазначає, що у зв'язку з невиконання відповідачем умов договору, ним понесені значні збитки, що полягають у зменшенні обсягу виробленої продукції, у зв'язку з чим ним не було виконано ряд замовлень і, як наслідок, втрата клієнтів та зменшення об'єму замовлень на наступні періоди, погіршення авторитету на ринку, а також невиконання виробничого плану товариства.

Як зазначає позивач, основним видом його діяльності є виготовлення гнуто-клеєних деталей, виробництво яких залежить від подачі пару, тобто безпосередньо від роботи котла.

Згідно з виробничими планами позивача на 2014 років, прибуток останнього з реалізації товарів мав скласти 1 243 396,00 грн. За даними фінансової звітності позивача та внутрішніх господарських виробничо-планових розрахунків, фактичний прибуток від виробництва за 9 місяців 2014 року склав 489 371,00 грн., що на 754 025,00 грн. менше від запланованого.

Саме зазначену суму позивач просить стягнути з відповідача як збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки), наявність та розмір понесених збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Терміном "збитки" позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище - наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла збитки.

Обов'язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 623 ЦК України, розмір збитків завданих порушенням зобов'язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Зважаючи на фактичні обставини справи та докази, якими вони обґрунтовані, встановити причинно наслідковий зв'язок між заподіяними збитками та діями відповідача неможливо.

Так само позивач не обґрунтував розміру збитків, заявлених до стягнення. Зокрема, посилаючись на зменшення обсягу виробленої продукції, не виконання замовлень, втрату клієнтів, зменшення об'єму замовлень, погіршення авторитету на ринку, позивач жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування існування зазначених обставин суду не надав.

Крім того, за п. 2.2. Статуту позивача предметом його діяльності є значна кількість найменувань. Жодного обґрунтування в розрізі питомої ваги у загальній виробничій діяльності по виготовленню гнуто-клеєних деталей з іншими видами діяльності позивача, а відтак і співвідношення розміру прибутку від кожного виду діяльності, позивачем не наведено.

Також позивач, обґрунтовуючи розмір збитків, співвідносить виробничий план за 2014 рік з фактичними результати діяльності в розрізі лише 9 місяців, а не року в цілому. При цьому прибуток за 9 місяців обґрунтовує не первинними бухгалтерськими документами (балансом, звітом про фінансові результати тощо), а табличками, розробленими в довільній формі.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання котла ДКВР 6,5-13,0.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку можливого прибутку у разі використання котла ДКВР 6,5-13,0. Такі розрахунки є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Отже, зважаючи на відсутність усіх елементів складу правопорушення підстави для покладення відповідальності на відповідача за заподіянні позивачу збитки відсутні.

У силу вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у меншому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Так, предметом позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, є вимога майнового та немайнового характеру - про стягнення грошових коштів та про розірвання договору.

Відтак, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими для позовів майнового і немайнового характеру, за кожну із заявлених позовних вимог окремо.

Згідно з платіжним дорученням № 2380 від 30.10.2014 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 19 432,70 грн., тобто за вимогу майнового характеру (2% від 971 634,95 грн.). У той же час доказів сплати судового збору за вимогу немайнового характеру - про розірвання договору, що становить 1 218,00 грн., в матеріалах справи немає.

Отже, 1 218,00 грн. судового збору підлягають стягненню з позивача в доход Державного бюджету України.

Щодо судового збору в розмірі 19 432,71 грн., то останній, відповідно до ст. 49 ГПК України, також покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БКМ-ВУД" (вул. Дружби, 26, смт. Красноїльськ, Сторожинецький район, Чернівецька область, 59022, код ЄДРПОУ 38682761) в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 15.01.2015 року.

Суддя Андрійчук О.В.