Постанова

від 26.12.2014 по справі п/811/4051/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 року Справа № П/811/4051/14

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Мирошниченко В.С. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рапсо-Дія" до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рапсо-Дія" (далі - позивач, ТОВ "Рапсо-Дія") звернулось до суду з позовом до Гайворонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі- ОДПІ, Голованівське відділення), в якому просить, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001292200 від 03.07.14 р. та № 0001302200 від 03.07.14 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень при формуванні податкового кредиту з ПДВ та валових витрат, а тому вважає податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають чинному законодавству..

Представник відповідача надав до суду письмові заперечення проти позову. Зазначив, що вимоги не визнаються в повному обсязі, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірними та не підлягає скасуванню а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

У судовому засіданні 26.12.2014 р. представником позивача подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.236).

На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 26.12.2014 р. та занесеної до журналу судового засідання, подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ТОВ "Рапсо-дія" зареєстроване в якості юридичної особи 15.04.1997 р. Відповідно до виписки з ЄДРПОУ, основним видом діяльності позивача є виробництво прянощів і приправ (а.с.51).

Посадовими особами Гайворонської ОДПІ (Голованівське відділення) проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Рапсо-дія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013р. з питання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування за період з 01.04.2011 по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р., результати якої оформлено актом №12/22-00/23092915 від 16.06.2014р. (а.с.14-48).

В акті перевірки податковим органом серед інших зафіксовано наступні порушення:

- ст.198 п.198.3, 198.6, ст.14 п14.1, пп.14.1.36 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14678,00 грн., в тому числі за жовтень 2012 р. - 7851,00 грн., березень 2013 р. - 410,00 грн., грудень 2013р. - 6417,00 грн. та завищення суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в рахунок майбутніх періодів в сумі 65556,00 грн., в тому числі вересень 2012 р. - 1464,00 грн., листопад 2012р. - 24677,00 грн., грудень 2012 р. - 29378,00 грн., серпень 2013 р. - 10037,00 грн.;

- ст.138, п.138.4, п.138.8 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 113043,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення - рішення №001292200 від 03.07.2014р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 65556,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 32778,00 грн. (а.с.49);

- податкове повідомлення - рішення №0001302200 від 03.07.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 169564,50 грн., в тому числі 113043,00 грн. - основного платежу та 56521,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.50).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Підставою для визначення позивачу сум податкових зобов'язань із податку на прибуток став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки про завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 05.1 СВ Декларації "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)" в сумі 523014,00 грн., в тому числі за 2013 р. в сумі 523014,00 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ТОВ "Рапсо-Дія" віднесено в податковій декларації з податку на прибуток за 2013 р. до собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих (товарів, послуг) суму витрат майбутніх періодів в сумі 504975,00 грн., яка сформована в листопаді 2012 р. за рахунок віднесення витрат по електроенергії, витрати на оплату праці, амортизаційні відрахування, придбання ПММ, масла та матеріальних цінностей).

За даними бухгалтерського обліку дана операція відображена проводкою:

Дт 23 Кт 39 - 504975,59 грн.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що в ході перевірки встановлено завищення собівартості придбаних (виготовлених) товарів (робіт, послуг) за квітень 2013 р. в сумі 18038,00 грн., чим порушено вимоги п.138.4, п. 138.8 ст. 138 ПК України.

За квітень 2013 р. собівартість придбаних (виготовлених та реалізованих) товарів (робіт, послуг) становить 301074,00 грн. Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 283036,00 грн. Таким чином, на думку податкового органу, підприємством безпідставно завищено собівартість придбаних (виготовлених та реалізованих) товарів (робіт, послуг) в сумі 18038,00 грн. (283036,00 грн. - 301074,00 грн.).

Перевіркою показників відображених в рядку 06.1 АВ Декларації "Адміністративні витрати" за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. в сумі 2189342,00 грн. податковим органом встановлено, що на формування даного показника мали вплив витрати на службові відрядження й утримання апарату, витрати на оплату послуг зв'язку, плата за розрахунково -касове обслуговування та інші послуги банків, витрати на оплату праці, витрати на страхування.

Так, під час перевірки податковим органом зроблено висновок, що ТОВ "Рапсо-Дія" безпідставно віднесено до складу адміністративних витрат надання консультаційних послуг (створення техніко-технологічної ідеології будівництва маслопресованого заводу) ПП ОСОБА_1 на загальну суму 67000,00 грн., в зв'язку з не наданням первинних документів, що підтверджують факт використання консультаційних послуг в господарській діяльності підприємства.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п.138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 цієї статті;

- інших витрат, визначених згідно з п. 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 п. 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст. 140 і ст.141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у п. 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Підпунктом 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визначено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Статтею 139 ПК України визначено склад витрат, які не враховуються при обчисленні оподаткованого прибутку. До складу таких витрат не включаються:

- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності;

- платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані платником на виконання цих договорів;

- витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів;

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

- суми податку на прибуток, а також податків, установлених п. 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що право платника податку на включення витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування, визначається тим, чи входять такі витрати в перелік наведений в ст.138 ПК України. Крім того, для віднесення до складу вказаних витрат за вимогами ст.139 ПК України витрати мають бути обов'язково пов'язанні з господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що позивач в період з травня по жовтень 2012 р. виробничу діяльність не здійснювало, у зв'язку з переоснащенням виробництва з виготовлення борошна грубого помолу з насіння соняшника на виробництво соняшникової олії. Позивач в судовому засіданні пояснив, що до листопада 2012 р. ТОВ "Рапсо-Дія" взагалі не здійснювало виготовлення соняшникової олії.

Так, позивач пояснив, що з 01.11.2012 р. по 20.11.2012 р. здійснювалась підготовка до запуску виробництва та досягнення потужності переробки 200 тн соняшника на добу з виходом олії у 40%, жмиху 38%, пелет 6%. На підтвердження понесених витрат позивачем надано до суду наступні первинні документи: копію наказу №148/1 від 15.10.2912 р., відповідно до якого з 01.11.2012 р. на ТОВ "Рапсо-Дія" повинні розпочатись пуско-налагоджувальні роботи по запуску виробництва (а.с.71), копію звіту по виробництву (а.с.72), копію облікової відомості з 03.11.2012 р. по 30.11.2012 р. (а.с.73-77), копію табелю робочого часу (а.с.78-89); копію акту на списання ТМЦ (а.с.90), копії рахунків - фактур за спожиту електроенергію та копії змінних паспортів (а.с.98-100, 205-222).

Відображення в податковому обліку витрат на ремонт основних засобів залежить від декількох чинників, зокрема: чи були у підприємства основні засоби на початок звітного періоду (року) та ремонтуються власні чи орендовані основні засоби. При цьому не має значення, ремонтувалися основні засоби підприємством самостійно або із залученням сторонніх організацій.

Бухгалтерський облік витрат, пов'язаних з ремонтом і поліпшенням об'єктів основних засобів, урегульовано п. 14 і 15 ПБО 7 «Основні засоби» та розділом VI Методичних рекомендацій №561. У бухгалтерському обліку відображення та розподіл витрат на поліпшення і ремонт основних засобів відповідно до ПБО7 залежить від того, приводять такі ремонти й поліпшення до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигід від використання об'єкта чи забезпечують його підтримання у робочому стані.

Зокрема, вартість робіт, що приводять до збільшення майбутніх первісно очікуваних економічних вигід, включається до капітальних інвестицій з майбутнім збільшенням первісної вартості основних засобів. Підставою для визнання капітальними інвестиціями витрат, пов'язаних з поліпшенням основних засобів, є збільшення строку корисного використання об'єкта, підвищення кількості та/або якості продукції (робіт, послуг), яка виробляється (надається) цим об'єктом.

До таких робіт належать:модифікація; модернізація об'єкта основних засобів з метою подовження строку його корисної експлуатації або збільшення його виробничої потужності; заміна окремих частин устаткування для підвищення якості продукції (робіт, послуг); тощо.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду (п. 32 Методичних рекомендацій №561).

Будь-які витрати суб'єкта господарювання, які віднесені ним до складу валових витрат мають підтверджуватись, зокрема, документами про облік основних засобів та нарахування амортизації (картки обліку основних засобів, акти приймання-передачі основних засобів, документи на їх придбання, акти вводу в експлуатацію, розрахунки нарахування амортизації, накази на проведення інвентаризації та її результати); порядок здійснення ремонтних робіт автомобілів тощо.

Згідно пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. №996 , податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

За змістом визначення, наведеного в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, як випливає з визначень даних термінів, господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті минулих подій, виконання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, та зобов'язань, у власному капіталі підприємства.

Судом встановлено, що на підприємстві в період з 01.11.2012 р. по 20.11.2012 р. дійсно здійснювалась підготовка до запуску виробництва, тобто ТОВ "Рапсо-Дія" несло тільки витрати, що документально підтверджено позивачем та не враховано податковим органом під час проведення перевірки.

Так, відповідно до копій реєстрів кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку та показників валових доходів ТОВ "Рапсо-Дія" за період з 01.07.2012р. по 31.12.2012р. встановлено, що підприємство дійсно почало отримувати дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації послуг) лише в кінці листопаду, грудні 2012 р. (а.с.202).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Отже, формування валових витрат платником податків обумовлено фактичним здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг), для подальшого використання в межах господарської діяльності платника податку, і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих здійснення господарських операцій первинних документів.

Таким чином, податковим органом в акті перевірки необґрунтовано зроблено висновок про те, що позивачем неправомірно відображено у податковій звітності витрати щодо виконання пуско-налагоджувальних робіт з освоєння виробництва, оскільки матеріалами справи підтверджено, що вказані витрати були пов'язані з господарською діяльністю підприємства та спрямовані на отримання доходу.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про завищення податку на прибуток на 95945,00 грн., зменшене за податковим повідомленням-рішенням №0001302200 від 03.07.2014 р. необґрунтовано, а тому таке податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

В акті перевірки податковий орган дійшов висновку, що в результаті порушень, відображених в розділі 3.1 п.3.1.2 акту перевірки, ТОВ "Рапсо-Дія" неправомірно віднесено до податкового кредиту за жовтень - листопад 2012 р. суму ПДВ з придбання ПММ, масла (олива), ТМЦ електроенергії, витрати на придбання яких віднесено до витрат майбутніх періодів в листопаді 2012 р. в сумі 60018,00 грн.

Придбання електроенергії, ПММ, масла (олива), ТМЦ здійснено згідно наступних податкових накладних: №60 від 08.10.2012 р., виписаної ТОВ "Апріорі К" на суму 17120,00 грн., в тому числі ПДВ - 2853,33 грн. (а.с.92), №14 від 28.09.2012 р., виписаної ТОВ "АПК Розкішна" на суму 5985,00 грн., в тому числі ПДВ - 997,50 грн. (а.с.93), №18744 від 26.10.2012 р., виписаної ЗАТ "РУР Груп С.А." на суму 7770,00грн., в тому числі ПДВ - 1295,00 грн. (а.с.94), №14 від 27.11.2012 р., виписаної ТОВ НВО "Мета" на суму 15012,00 грн., в тому числі ПДВ - 2502,00 грн. (а.с.95), №4215/050 від 30.11.2012 р. на суму 138505,99 грн., в тому числі ПДВ - 23084,33 грн. (а.с.96), №3827/050 від 31.10.2012 р. на суму 364555,24 грн., в тому числі - 60759, 21 грн. (а.с.97).

Відповідно до п. 1.1 ст. 1 ПК України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду /п. 200.3 ст. 200 ПК України/ .

Відповідно до п. 200.4 цього ж Кодексу , якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 ПК України ).

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності та не залежить від того яка господарська діяльність здійснюється суб'єктом господарювання (прибуткова чи збиткова).

Як вбачається з позовної заяви та акту перевірки позивача, причиною виникнення від'ємного значення по податку на додану вартість є придбання позивачем товарів та послуг, що не призводять до збільшення економічних вигод підприємства, що безпосередньо впливає на обсяг оподатковуваних операцій по податку на додану вартість.

Відповідач в акті перевірки та письмових запереченнях посилається на те, що право на використання від'ємного значення по податку на додану вартість можливо лише в періодах, в яких фінансово-господарська діяльність підприємства направлена на отримання доходу.

В листопаді 2012 р. ТОВ "Рапсо-Дія" здійснювало роботи по запуску нового виробництва, та товариство не отримувало доходів від ведення фінансово-господарської діяльності, про що свідчить податкова звітність підприємства.

При цьому, дохід підприємство почало отримувати в кінці листопада - грудні 2012 р.

З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку. Згідно з діючим законодавством господарська діяльність підприємства направлена знову ж таки на одержання прибутку.

Таким чином, позивач заключаючи угоди на придбання, товарів, робіт, послуг, з метою подальшого отримання прибутку отримав право бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч.3 ст. 2 КАС України податкове повідомлення-рішення від №0001292200 від 03.07.2014 р. вважає, що воно є протиправним та підлягає скасуванню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України ).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, наданих сторонами доказів, та встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку що відповідачем правомірність оскаржуваних рішень не доведена, а позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З огляду на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити ТОВ "Рапсо-Дія" Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 182,70 грн.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №001292200 від 03.07.2014р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість частині нарахування основного платежу у розмірі 60018,00 грн. та застосованих штрафних санкції в розмірі 300193,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0001302200 від 03.07.2014 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в частині нарахування на загальну суму 143918,00 грн., в тому числі 95945,00 грн. - основного платежу та 47973,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рапсо-Дія" (код ЄДРПОУ - 23092915) судовий збір в розмірі 182,70 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко