Рішення

від 13.01.2015 по справі 923/1787/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2015 р. Справа № 923/1787/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Довгань О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-корм", місцезнаходження: 50071 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова, 22; ідентифікаційний код 37214613

до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія", місцезнаходження: 75430, Херсонська область, Іванівський район, село Українське, вул. Степова, буд. 1; ідентифікацій код 03784574

про стягнення 281913,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Міщенко В.В. дов. б/н від 14.04.2014 року

від відповідача - не прибув

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-корм" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія" (далі - відповідач) 285812,25 грн. заборгованості за договором поставки № 01/11-2 від 01.11.2013 року з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат. 12 січня 2015 року позивачем подано заяву якою зменшено позовні вимоги до 281913,68 грн., з яких: 209000,00 грн. основного боргу, 24233,20 грн. пені, 4907,02 грн. 3% річних, 43773,46 грн. інфляційних втрат. Підставою зменшення позовних вимог стала оплата 05.12.2014 р. відповідачем заборгованості в сумі 10000 грн. Також позивач просить стягнути з відповідача 5638,28 грн. судового збору. Дана заява була судом розглянута, задоволена та встановлена нова ціна позову. (а.с. 72-74).

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 526, 549, 625, 655, 692, 712 ЦК України, договірних зобов'язань.

Відповідач, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення. Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання копії ухвали про порушення провадження, яке наявне в матеріалах справи (а.с. 55), ухвала про відкладення направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцію. Судові акти надіслано за адресою, яка зазначена у витягу з ЄДРЮО та ФОП.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справу розглянуто в судових засіданнях 18 грудня 2014 року та 13 січня 2015 року.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

01 листопада 2013 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит-корм" та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Росія" був укладений договір поставки № 01/11-2, згідно з яким ТОВ "Фаворит-корм" (позивач/постачальник) зобов'язується поставити у певні строки або строк покупцеві у власність товар (шрот соняшниковий і/або макуха соняшникова, і/або шрот соєвий, і/або макуха соєва, і/або висівки пшеничні і/або дробина пивна суха), а ТОВ "Росія" (відповідач/покупець) зобов'язується прийняти товар та оплатити його за встановленою вартістю товару. Продавець поставляє покупцю товар окремими партіями. На кожну партію товару оформляється окрема специфікація. (а.с. 15-16).

Ціна товару визначена в специфікаціях, оплата здійснюється відповідно до рахунків. Умови та терміни поставки передбачено в специфікаціях.

Відповідно до вимог п. 5.3 договору термін оплати вказується в специфікації на кожну відвантажену партію товару.

Пунктом 7.1 зазначеного договору встановлено, товар за цим договором вважається зданим продавцем і прийнятим покупцем в пункті поставки: а) стосовно кількості - за показанням ваг в пункті поставки; б) щодо якості - за результатами лабораторії в пункті поставки. Право власності на товар і право розпоряджатися товаром переходять від продавця до покупця в момент отримання товару покупцем в пункті поставки і підписання видаткової накладної із зазначенням дати отримання товару. (п. 7.4. Договору).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов оплати товару за цим договором він на вимогу продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р. По закінченню терміну дії договору, він автоматично пролонгується на невизначений термін, якщо одна із сторін у письмовій формі не заявить про намір його розірвати. (п. 12.8.)

За специфікацією №3 до Договору від 28.03.2014 р. постачальник передає покупцеві макуху соєву кількістю 40 т загальною вартістю 244000,00 грн. Покупець зобов'язується сплатити рівними частинами на протязі 3-х тижнів з дати поставки, поставка здійснюється на склад покупця: Херсонська обл., с. Українське.

Відповідно до умов договору поставки № 01/11-2 від 01.11.2013 р., специфікації №3 від 28.03.2014 р. позивач свої зобов'язання виконав належним чином (п.1, п.2, п.4, п.6 Договору та п.1, п.4 специфікації від 28.03.2014р. №3 до Договору): 29.03.2014р. передав відповідачу товар (макуху соєву в кількості 40 т.) вартістю 244000,00грн. (а.с. 17), що підтверджується накладною від 29.03.2014р. № 42, довіреністю відповідача від 28.03.2014р. № 24, і товарно-транспортною накладною від 28.03.2014 р. № 2803. (а.с. 19-21).

Позивачем на виконання умов Договору був виставлений Відповідачу рахунок від 28.03.2014р. №28/03-2 на загальну суму 244000,00грн. (а.с. 22).

Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця та печаткою на видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, і, відповідно, зобов'язаний був розрахуватись в повному обсязі.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково - 35000,00 грн. було зараховано позивачем в оплату боргу по видатковій накладній № 42 від 29.03.2014 р. року, що підтверджується виписками з розрахункового рахунку (а.с. 23, 66).

14.08.2014 р. відповідачеві надіслана претензія з вимогою про оплату боргу, яка залишена ним без відповіді (а.с. 24, 31).

Отже, відповідачем умови розділу 5 Договору, п. 3 специфікації частково не виконані, що зумовило виникнення заборгованості за договором № 01/11-2 від 01.11.2013 р. за поставлений товар в сумі 209000,00 грн.

Позовні вимоги у розмірі 281913,68 грн., з яких: 209000,00 грн. основного боргу, 24233,20 грн. пені, 4907,02 грн. 3% річних, 43773,46 грн. інфляційних втрат стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Між сторонами виникли правовідносини поставки, які врегульовано параграфом 3 глави 54 розділу 3 Цивільного кодексу України.

За визначенням частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконано не в повному обсязі. На момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором поставки становить 209000,00 грн.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 209000,00 грн. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 24233,20 грн. пені, 4907,02 грн. 3% річних, 43773,46 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов оплати товару за цим договором він на вимогу продавця сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд, перевіривши розрахунок суми пені, здійснений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за порушення строку оплати поставленого товару та задовольняє ці вимоги в сумі - 24083,19 грн. Пеня в сумі 150,01 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі N 6-42цс11).

Невиконання відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 209000,00 грн. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов'язання є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення та оплати заборгованості, узгоджених сторонами в договорі, суд задовольняє їх в сумі 43268,93 грн. та 4907,02 грн. відповідно. Втрати від інфляційних процесів в сумі 504,53 грн. заявлені позивачем безпідставно.

Платіжним дорученням № 1660 від 25.11.2014 року позивачем сплачений судовий збір в сумі 5716,24 грн. (а.с. 38).

Законом України "Про судовий збір" (ст. 4) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору визначається у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Враховуючи, що позивачем було зменшено розмір позовних вимог, на підставі п.1 ч.1, ч.2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" позивачу повертається 77,97 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Росія", (місцезнаходження: 75430, Херсонська область, Іванівський район, село Українське, вул. Степова , буд. 1; ідентифікацій код 03784574) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит-корм", (місцезнаходження: 50071 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова, 22; ідентифікаційний код 37214613; р/р 26003312726, АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 209000 грн. основного боргу, 24083,19 грн. пені, 43268,93 грн. інфляційних втрат, 4907,02 грн. 3% річних та 5621,36 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 150,01 грн. пені, 504,53 грн. інфляційних втрат.

4. Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Фаворит-корм", (місцезнаходження: 50071 Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Мануйлова, 22; ідентифікаційний код 37214613,; р/р 26003312726, АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 77,97 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.01.2015 року

Суддя Т.А. Остапенко