Рішення

від 14.01.2015 по справі 910/27329/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/27329/14 14.01.15 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району»

до Комунального підприємства «Житлово -експлуатаційна контора

«ТАТАРКА» Шевченківського району»

про стягнення 207 103 грн. 30 коп.

Представники:

від Позивача: Поліщук Л.П. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: Сагалевич М.М. (представник за Довіреністю);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» (надалі також - «Відповідач») про стягнення 207 103 грн. 30 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року №24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 року. Відповідно до п.2.1 Статуту підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово - комунального господарства в якості виконавця цих послуг. Комунальне підприємство «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лук»янівська, 5 та споживає комунальні послуги, які надає виконавець комунальних послуг. Як зазначає Позивач, заборгованість Відповідача за період з 30.11.2010 р. по 06.11.2012 р. складає 89 648 грн. 42 коп., з яких основного боргу - 70 547 грн. 34 коп., 3% річних - 7755 грн. 83 коп., інфляційні - 11 345 грн. 25 коп. Крім того, 01.12.2012 року між Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Виконавець) та Комунальним підприємством «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» (Споживач) був укладений Договір №Т-032 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до умов якого Виконавець зобов»язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а Споживач зобов»язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. У зв»язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе договірних зобов»язань, у останнього утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. у розмірі 101 022 грн. 65 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» інфляційні у розмірі 12 577 грн. 45 коп. та 3% річних у розмірі 3854 грн. 78 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.12.2014 р. порушено провадження у справі № 910/27329/14, судове засідання призначено на 24.12.2014 р.

17.12.2014 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.12.2014 року.

24.12.2014 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 09.12.2014 року не виконав.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що сторони ведуть переговори щодо врегулювання спору мирним шляхом, у зв'язку із чим заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати:

- докази сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010 по 06.11.2012 року;

- докази сплати заборгованості за комунальні послуги за Договором Т-32 за період з 01.02.2013 по 31.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2014 р. відкладено розгляд справи на 14.01.2015 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням Відповідачем вимог ухвали суду про порушення провадження по справі, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судовому засіданні 14.01.2015 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача визнав наявність заборгованості по оплаті за спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010 року по 06.11.2012 року та за Договором Т-32 за період з 01.02.2013 року по 31.07.2013 року.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14 січня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 № 24/6240 було перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 31.10.2001 року.

У відповідності до Статуту Позивача, його було створено з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства від виконавця цих послуг.

Пунктом 2.2 Статуту визначено, що основними, напрямками діяльності підприємства є забезпечення послугами газопостачання, водопостачання (водовідведення) та централізованого опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах на підставі договорів, укладених Підприємством з виробниками послуг, а також на підставі договорів, укладених Підприємством безпосередньо зі споживачами послуг; здійснення нарахувань та виготовлення рахунків на сплату житлово-комунальних послуг для споживачів (власників, наймачів) жилих та нежилих, приміщень; забезпечення збору платежів від споживачів зазначених послуг на користь виробників послуг; здійснення комплексних заходів по підвищенню платіжної дисципліни населення; здійснення комплексного обслуговування споживачів, в тому числі проведення прийому споживачів, нарахування споживачам та збір платежів за спожиті житлово-комунальні послуги на підставі відповідних договорів (доручення, про надання послуг тощо) з виробниками житлово-комунальних послуг (ПАТ "Київенерго", ПАТ "АК "Київводоканал", ПАТ "Київгаз" тощо).

Комунальне підприємство «ЖЕК «ТАТАРКА» Шевченківського району є орендарем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Лук'янівська, 5.

Протягом періоду з жовтня 2010 року по серпень 2012 року Позивачем було надано Відповідачу комунальні послуги у вказане приміщення за адресою: м.Київ, вул. Лук'янівська, 5, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками вартості наданих послуг, обліковими картками відповідача, рахунками на оплату послуг за вказаний період.

01.12.2012 року між Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (Виконавець) та Комунальним підприємством «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» (Споживач) був укладений Договір №Т-032 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до умов якого Виконавець зобов»язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з центрального опалення, холодного та гарячого водопостачання і водовідведення, а Споживач зобов»язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку справляється за їх показниками згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у разі його відсутності або несправності за нормативами (нормами) споживання.

Нарахування за спожиті послуги проводиться згідно табуляграм ВАТ АК "Київводоканал" і АК "Київенерго" за тарифами, які затверджені Розпорядженнями КМДА, чинними у період споживання послуг (п. 2.2 Договору)

Згідно з п.3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Договір укладається на 1 рік і набирає чинності з 01 січня 2012 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідності перегляду. (п. 9.1 Договору)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що у зв»язку з неналежним виконанням Відповідачем взятих на себе зобов»язань, у останнього утворилась заборгованість перед Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" за період з 30.11.2010 р. по 06.11.2012 р. у розмірі 89 648 грн. 42 коп., з яких основного боргу - 70 547 грн. 34 коп., 3% річних - 7755 грн. 83 коп., інфляційні - 11 345 грн. 25 коп. та за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. заборгованість у розмірі 101 022 грн. 65 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов Договору №Т-032 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» інфляційні у розмірі 12 577 грн. 45 коп. та 3% річних у розмірі 3854 грн. 78 коп.

02.10.2014 року Позивачем була надіслана на адресу Відповідача претензія з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 230 296 грн. 79 коп., яка залишена Відповідачем без відповіді і виконання.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Незважаючи на факт відсутності між Позивачем та Відповідачем договірних відносин щодо надання житлово-комунальних послуг, Суд зазначає, що враховуючи норми статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі статтями 18 та 20 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 р. "Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення" (далі - постанова КМУ № 630 від 21.07.2005 р.) плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк, і вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з жовтня 2010 року по серпень 2012 року Позивачем було надано Відповідачу комунальні послуги у приміщення за адресою: м.Київ, вул. Лук'янівська, 5, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками вартості наданих послуг, обліковими картками відповідача, рахунками на оплату послуг за вказаний період, проте, відповідно до розрахунку заборгованості, наданому Позивачем, Відповідачем лише частково була здійснена оплата за комунальні послуги.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Оскільки, позивач утримує житловий будинок на балансі, здійснює його експлуатацію та надає власникам приміщень житлово-комунальні послуги, він зобов'язаний надавати такі послуги відповідачу незалежно від укладення останнім договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору і такий договір вважається неукладеним, а одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання - правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Оскільки Відповідач користувався житлово-комунальними послугами, які надаються в повному обсязі Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району", заяви про відмову від користування послугами Відповідач не подавав, скарг щодо обсягу та якості наданих послуг від Відповідача не надходило, то за аналогією застосування частини 2 статті 1213 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 статті 8 Цивільного кодексу України, він зобов'язаний відшкодувати вартість отриманих послуг, що і є предметом позовної заяви.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України, не здійснив оплату наданих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення за період з 30.11.2010 року по 06.11.2012 року 70 547 грн. 34 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 30.12.2010 р. по 01.08.2014 р. у розмірі 7 755 грн. 83 коп. та інфляційні за період з 30.12.2010 р. по 01.08.2014 р. у розмірі 11 345 грн. 25 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані комунальні послуги за загальний період прострочки з 30.12.2010 р. по 01.08.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 7 746 грн. 03 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 30.12.2010 року по 01.08.2014 року.

Крім того, Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 30.12.2010 року по 01.08.2014 року у розмірі 11 345 грн. 25 коп. підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Листом Верховного Суду України від 03.04.97 р. № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є девальвацією грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, що збільшує суму основного боргу, який повинен існувати протягом місячного періоду прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання, причому саме визначена позивачем сума боргу відповідача повинна існувати в цей період, а в даному випадку відповідач частково сплачував борг у визначений позивачем період, а тому до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, лише в розмірі у розмірі 11 330 грн. 02 коп.

Таким чином, з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району за період з 30.11.2010 року по 06.11.2012 року підлягає стягненню борг у розмірі 70 547 грн. 34 коп., інфляційні в сумі 11 330 грн. 02 коп. та 3% річних в розмірі 7 746 грн. 03 коп.

Крім того, внаслідок укладення Договору №Т-032 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.12.2012 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як становлено Судом, на виконання умов Договору №Т-032 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.12.2012 року Позивачем були надані послуги послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, проте Відповідач в свою чергу не виконав належним чином свої зобов'язання щодо оплати комунальних послуг за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 101 022 грн. 65 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості в розмірі 101 022 грн. 65 коп. за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих комунальних послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 101 022 грн. 65 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 01.03.2013 р. по 01.08.2014 р. у розмірі 3 854 грн. 78 коп. та інфляційні за період з 01.03.2013 р. по 01.08.2014 р. у розмірі 12 577 грн. 45 коп.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані й прийняті комунальні послуги за Договором №Т-032 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 01.12.2012 року за загальний період прострочки з 01.03.2013 р. по 01.08.2014 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 3 851 грн. 98 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.03.2013 року по 01.08.2014 року.

Крім того, Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період з 01.03.2013 року по 01.08.2014 року у розмірі 12 577 грн. 45 коп. підлягають частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 12 562 грн. 23 коп.

Таким чином, з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району» на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району за період з 01.02.2013 року по 31.07.2013 року підлягає стягненню борг у розмірі 101 022 грн. 65 коп., інфляційні в сумі 12 562 грн. 23 коп. та 3% річних в розмірі 3 851 грн. 98 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1.Позов Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району (04107, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛУК'ЯНІВСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 34966165) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, Ідентифікаційний код юридичної особи 31731838) заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 30.11.2010 р. по 06.11.2012 р. у розмірі 70 547 (сімдесят тисяч п'ятсот сорок сім) грн. 34 (тридцять чотири) коп., інфляційні у розмірі 11 330 (одинадцять тисяч триста тридцять) грн. 02 (дві) коп., 3% річних у розмірі 7 746 (сім тисяч сімсот сорок шість) грн. 03 (три) коп.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району (04107, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛУК'ЯНІВСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 34966165) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, Ідентифікаційний код юридичної особи 31731838) заборгованість за спожиті комунальні послуги за період з 01.02.2013 р. по 31.07.2013 р. у розмірі 101 022 (сто одну тисячу двадцять дві) грн. 65 (шістдесят п'ять) коп., інфляційні у розмірі 12 562 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн. 23 (двадцять три) коп., 3% річних у розмірі 3 851 (три тисячі вісімсот п'ятдесят одну) грн. 98 (дев'яносто вісім) коп.

4. Стягнути з Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора «ТАТАРКА» Шевченківського району (04107, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛУК'ЯНІВСЬКА, будинок 5, Ідентифікаційний код юридичної особи 34966165) на користь Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» (03190, м.Київ, ВУЛИЦЯ КИРПОНОСА, будинок 10/8, Ідентифікаційний код юридичної особи 31731838) судовий збір у розмірі 4141 (чотири тисячі сто сорок одну) грн. 21 (двадцять одну) коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 січня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин