Рішення

від 06.01.2015 по справі 911/4414/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2015 р. Справа № 911/4414/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ

До Комунального підприємства Данилівської сільської ради, с.Данилівка, Васильківського р-ну Київської області

Про стягнення 25101,64 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Пронюк В.Я.

Від відповідача: Фещенко В.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) до Комунального підприємства Данилівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення 25101,64 грн.

Провадження у справі №911/4414/13 порушено відповідно до ухвали суду від 15.10.2014 року та призначено справу до розгляду на 28.10.2014 року.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.10.2014 року подав клопотання про зменшення штрафу та пені. Розгляд справи відкладався на 11.11.2014 року.

Дослідивши у судовому засіданні 11.11.2014 року подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про необхідність відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 09.12.2014 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 09.12.2014 року не з'явився. Представник відповідача у судовому засіданні 09.12.2014 року подав заяву про продовження строків розгляду справи на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України, яке було задоволено судом та продовжено строк розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 06.01.2015 року.

В судовому засіданні 06.01.2015 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з обставин спору та підтверджується матеріалами справи, 28.08.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, Продавець) та Комунальним підприємством Данилівської сільської ради (далі - відповідач, Покупець) був укладений Договір № 12/1030-БО-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно до розділу 1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.

Пунктом 2.1. Договору встановлено, що Продавець передає Покупцю з 01.08.2012 року по 31.12.2012 року газ в обсязі до 65,0 тис.куб.м.

На виконання п. 2.1. Договору позивач поставив протягом жовтня-грудня 2012 року, а відповідач прийняв природний на загальну суму 404 331,01 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 року б/н на суму 46 915,71 грн. (за жовтень 2012 року), від 30.11.2012 року б/н на суму 160 722,67 грн. (за листопад 2012 року) та від 30.06.2013 року б/н на суму 196 692,63 грн. (за грудень 2012 року). Таким чином, позивачем передано відповідачу за період жовтень-грудень 2012 року природний газ на загальну суму 680 183,86 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.

Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Позивач зазначив, що на момент подачі позову відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились з простроченнями.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 11 338,57 грн. пені та 9 537,27 грн. штрафу згідно доданого до позову розрахунку. Також, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 649,95 грн. (інфляційні) та 3575,85 грн. (3 % річних).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безпосередньому порядку повинен сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо прострочення відповідачем оплати отриманого природного газу, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, штрафу, річних та інфляційних в заявлених в позові сумах правомірні та обґрунтовані.

В той же час, відповідач заперечень по суті позовних вимог не надав, просив суд зменшити розмір неустойки, посилаючись на погашення заборгованості в повному обсязі до подання позову.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суд України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено, що прострочення, за яке нараховано пеню та штраф, зокрема, за актом жовтня 2012 року мало місце в кінці 2012 року і природний газ був остаточно оплачений в грудні 2012 року. Тобто прострочення було нетривалим. За актом листопада 2012 року заборгованість погашалась частинами, основна частина була погашена в грудні 2012 року з незначним простроченням, решта погашена на початку січня 2013 року, прострочення по якій також було незначним. За актом грудня 2012 року заборгованість погашалась частинами протягом січня-лютого 2013 року (частково за рахунок переплати), потім, як пояснив відповідач, кошти для погашення боргу з'явились лише в серпні 2013 року, що і призвело до прострочення та нарахування значної суми пені та штрафу. З серпня 2013 року відповідач відновив погашення заборгованості, заборгованість погашалась частинами і остаточно погашена в грудні 2013 року.

Відповідач пояснив, що основним джерелом коштів комунального підприємства є надходження грошових коштів від споживачів, серед яких є бюджетні установи та організації, розрахунки яких залежать від бюджетного фінансування. Основним споживачем, який несвоєчасно розраховувався за надані послуги є Військова частина А2860 і погіршення матеріального становища теплопостачальної організації призведе до перебоїв в теплопостачанні в зимовий період як до стратегічно важливого споживача Військової частини А2860, так і інших споживачів бюджетної та соціальної сфери територіальної громади.

Також, суд враховує, що значна частина нарахувань пені та штрафу складаються з нарахувань, проведених більше року тому назад, здебільшого за незначні періоди прострочення, і якби сторони не погодили більшого строку позовної давності для стягнення неустойки, щодо таких нарахувань сплинув би спеціальний строк позовної давності. Наведені обставини свідчать про відсутність факту завдання позивачу значних збитків.

З огляду на встановлені в ході розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене прострочення грошового зобов'язання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір неустойки, як пені та штрафу, до 10% , тобто на 90%.

Стягнення 10% від заявленої в позові неустойки та задоволення позовних вимог в частині річних та інфляційних (які не відносяться до неустойки і не підлягають зменшенню) суд вважає достатнім для забезпечення права позивача на компенсацію за затримку відповідачем оплати природного газу.

У зв'язку зі зменшенням судом заявленої в позові неустойки, з відповідача підлягає стягненню за розрахунком суду 113,39 грн. пені та 95,37 грн. штрафу.

Вимоги про стягнення з відповідача 3575,85 грн. 3% річних та 649,95 грн. інфляційних підлягають задоволенню в заявленому в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 113,39 грн. пені, 95,37 грн. штрафу, 3575,85 грн. 3% річних та 649,95 грн. інфляційних.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує, що відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року № 7 у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Згідно абз. 3 п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 року № 14, судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Данилівської сільської ради (08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Данилівка, вул. Військове Містечко № 21, буд 6, кВ. 1-А, код 33532756) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 113,39 грн. пені, 95,37 грн. штрафу, 3575,85 грн. 3% річних, 649,95 грн. інфляційних та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору .

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 14.01.2015 року